Справа № 161/22055/23 Провадження № 22-ц/802/1232/25 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Доповідач: Шевчук Л. Я.
про залишення апеляційної скарги без руху
08 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шевчук Л. Я., вивчивши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2025 року в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений Парк» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2025 року у цій справі позов ОСББ «Зелений Парк» задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСББ «Зелений Парк» заборгованість, відповідно до розміру частки права власності 9/10 частки по утриманню (управлінню) будинку АДРЕСА_1 в розмірі 15 872,65 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСББ «Зелений Парк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.
Не погоджуючись із ухваленим удовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором. Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, в якому відповідач зазначив, що розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, перевищує 5 % його річного доходу за 2025 рік. До клопотання додано довідку про доходи № 3460414305172452 від 26 вересня 2025 року за період з січня 2025 року по вересень 2025 року, відомості з Державного реєстру осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29 вересня 2025 року за період з січня 2025 року по квітень 2025 року.
У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі слід відмовити з огляду на наступне.
Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, підставою для відстрочення сплати судового збору є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об'єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.
Крім того, апеляційний суд враховує те, що передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, і застосовується як правило у виключних випадках.
Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, § 59).
При цьому судом встановлено, що відповідач подав суду докази щодо його майнового стану за 2025 рік, хоча суд може відстрочити, розстрочити сплату судового збору у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (за 2024 рік), а тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку сплати судового збору.
Суд звертає увагу, що на підтвердження скрутного майнового становища відповідач разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги надав, зокрема, довідку про доходи № 3460414305172452 від 26 вересня 2025 року за період з січня 2025 року по вересень 2025 року, відомості з Державного реєстру осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29 вересня 2025 року за період з січня 2025 року по квітень 2025 року, з яких не можливо встановити річний дохід відповідача за минулий календарний рік.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору, яка підлягає до сплати становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ураховуючи наведене та відповідно до підпунктів 1, 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 026 грн (150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви: 2 684х150%=4 026).
Реквізити рахунку сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/м.Луцьк /22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371;
банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
рахунок отримувача: UA938999980313121206080003550;
призначення платежу: 101; _____/;реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний податковий орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір; на рішення суду від 05 вересня 2025; справа № 161/22055/23; Волинський апеляційний суд.
Відповідна квитанція (оригінал) або квитанції (оригінали) мають бути подані до апеляційного суду.
У зв'язку з викладеним та відповідно до вимог частини 2 статті 357 Цивільного процесуального кодексу України до поданої апеляційної скарги слід застосувати положення статті 185 цього Кодексу та залишити апеляційну скаргу без руху.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2025 року у цій справі залишити без руху, надавши строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі невиконання вимоги суду у зазначений строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя