Справа № 761/42265/25
Провадження № 1-кс/761/26921/2025
06 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 22024000000001101 від 25.11.2024, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001101 від 25.11.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
04.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за наведеним в ньому підставами та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою, посилаючись на незадовільний стан його здоров'я.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001101 від 25.11.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
04.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме:
- протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, у ході яких зафіксовано листування учасників протиправної діяльності щодо перереєстрації СГД за російським законодавством, а також щодо впровадження системи «СОРМ» в інтересах спецслужб рф;
- протоколами обшуків від 04.10.2025, у ході яких вилучено документи та речі, які підтверджують скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення;
- протоколами оглядів вилучених мобільних телефонів та комп'ютерної техніки, що підтверджують обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема надання приміщення для розміщення у ТОТ м. Донецьк представників підсанкційного «ВТБ-банк»;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 04.10.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким та посягає на основи національної безпеки України, має високий ступінь суспільної небезпеки та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що йому загрожує, в разі визнання винуватим, підозрюваний цілком можливо може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування.
При визначенні імовірності переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України суд враховує тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у інкримінованому злочині, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу).
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) зумовлений тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що об'єктивна сторона злочину, інкримінованого ОСОБА_4 , вчинено на тимчасово непідконтрольній Україні території, а саме території тимчасово окупованого міста Донецька.
При цьому, орган досудового розслідування позбавлений можливості збирання доказів на вказаній території, зокрема речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у зв'язку з чим останній, будучи обізнаним про те, що його злочинні дії викрито, розуміючи методику збору стороною обвинувачення доказів (зі змісту вручених йому процесуальних документів), з великим ступенем ймовірності може вчиняти дії щодо знищення та переховування будь-яких доказів, які можуть вказувати на його причетність до вчинення злочину.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що з метою обговорення та реалізації злочинних планів, ОСОБА_4 використовує мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють комунікувати шляхом направлення текстових повідомлень та здійснення телефонних дзвінків з використанням Інтернет трафіку через месенджери, використовуючи у тому числі і номери стільникового зв'язку російської федерації.
Тому вказані засоби зв'язку можуть містити докази злочинної діяльності інших осіб та безпосередньо ОСОБА_4 , а тому останній, усвідомлюючи їх важливе значення для досудового розслідування, вживатиме заходів до їх приховання або знищення.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що за версією органу досудового розслідування до вчинення відповідного кримінального правопорушення можуть бути причетні й інші особи, з числа мешканців як міста Києва та Київської області, так і тимчасово окупованих територій Донецької області, які перебувають з підозрюваним у родинних, дружніх відносинах, а частина з них являються фактично підлеглими ОСОБА_4 .
З урахування вказаної обставини підозрюваний матиме можливість обговорювати з іншими невстановленими особами обставини підготовки та вчинення кримінальних правопорушень, та усвідомлюючи невідворотність покарання, з великим ступенем ймовірності намагатиметься вплинути на інших учасників кримінального провадження з метою повідомлення органу досудового розслідування неправдивих відомостей щодо реалізації злочинного плану, відмовитися надавати викривальні показання.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв'язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Однак, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини кримінального провадження, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 14 год. 00 хв. 04.10.2025, тобто по 02.12.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1