СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/13232/25
пр. № 2/759/6109/25
08 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , яка була зареєстрована на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкала останній час перед смертю за адресою: АДРЕСА_2 . Фактично там побудований повноцінний будинок, що введений в експлуатацією. Будівництвом займався позивач та його батько, сини позивача ще були дітьми на період будівництва. Після її смерті відкрилася спадщина. До спадкової маси входить: земельна ділянка та садовий будинок у садівницькому товаристві «Медик», АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 . Спадкоємцем першої черги є позивач, спадкоємцями другої черги є онуки померлої (сини позивача) - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що з 2017 року проживає у Київській області Вишгородський район с. Рудня - Димерська, де має постійну роботу, це село розташоване близько 80 км за столицею. Не зважаючи на відстань позивач доглядав за матір'ю, відвідував за необхідності та потреби, забезпечував усім необхідним, онуки (відповідачі) не відвідували бабусю. Відповідач-1 близько бабусі орендував житло, а відповідач-2 - за місце реєстрації в Оболонському районі.
Останні дні за життя померлої позивач був із матір'ю, бо викликались карети швидкої допомоги, були відмови у госпіталізації, та повторні госпіталізації, померла вона у лікарні №7. Похованням займався позивач.
Після смерті ОСОБА_4 до садового будинку переїхав відповіач-1 із сім'єю, це виключило його витрати на оренду житла, а відповідач-2 залишився у квартирі за місцем реєстрації.
Після відкриття спадщини родичі радились з приводу оформлення спадкової маси та дійшли наступних домовленостей - враховуючи, що в подальшому все одно реєструвати майно потрібно буде на онуків, з метою мінімізації витрат на оформлення та державну реєстрацію права власності. Відповідачі умовили позивача, що уся спадкова маса - будинок із ділянкою та частка у квартирі одразу буде зареєстрована на ОСОБА_2 , для цього він подасть заяву про прийняття спадщини впродовж шестимісячного строку, а ОСОБА_3 оформить заяву про відмову від спадщини, а позивач взагалі не подасть заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, та відповідач-1 сплатить умовну суму грошових коштів позивачу із відтермінуванням. Враховуючи родинність зв'язків (батько/сини), абсолютну довіру до них, позивач вирішив піти на зустріч та не подавати заяву про прийняття спадщини.
Однак, одразу після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини відповідач-1 повідомив позивачу, що відповідачі нічого не зробили та не будуть робити згідно з домовленостями, за версією відповідача-1 через брак коштів на оформлення та за тією ж причиною він повідомив позивачу, що не зможе найближчі роки віддати грошові кошти відповідно до домовленостей.
Позивач вказує, що фактично відповідачі, скориставшись довірою родинності, вчинили недобросовісні дії відносно позивача, створивши штучні умови необхідності економії витрат родини, умовивши позивача не робити заяву на прийняття спадщини, а насправді Відповідачі в такий спосіб позбавили позивача права на спадщину. При цьому право відповідачів на спадщину не обмежено часом внаслідок того, що вони зареєстровані на момент смерті бабусі з нею за однією адресою - тобто вони можуть оформити спадщину й зараз.
На момент повідомлення відповідачем-1 позивача про не подачу заяви про прийняття спадщини (05.04.2025 року - перший день спливу строку на прийняття спадщини) позивач хворів на ГРВІ верхніх дихальних шляхів - була висока температура та слабкість, одразу після зниження температури та початку одужання позивач зафіксував хворобу у сімейного лікаря. 10.04.2025 року, після консультації із адвокатом, позивач приїхав до Києва та зробив у нотаріуса заяву на прийняття спадщини, була відкрита спадкова справа та нотаріус постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва.
Позивач вважає, що через недобросовісну поведінку відповідачів він пропустив строк на прийняття спадщини, однак фактично через хворобу запізнився всього на шість днів (з 04 по 10 квітня 2025 року). Вказані обставини стали об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача щодо здійснення дій з особистого прийняття ним спадщини в межах передбаченого законом строку.
Передбачений законом строк на прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, оскільки вони були пов'язані з об'єктивними (недобросовісна поведінка відповідачів про штучні умови необхідності економії витрат родини на оформлення спадкового майна створили помилковість волі позивача про відмову у спадщини), непереборними (добросовісна помилковість волі позивача щодо даних домовленостей через родинну довіру, обман від рідних людей неможливо передбачити), істотними (уся нав'язана відповідачами конструкція оформлення права власності спадкового майна передбачала економію грошових коштів сім'ї, що ґрунтувалось на абсолютній довірі синам, яку позивач не мав можливість підірвати, як наслідок це створило помилкову волю позивача на відмову від прийняття спадщини, а в подальшому після обізнаності обману з боку синів захворювання позивача виключало можливість звернення раніше до нотаріуса) труднощами.
У зв'язку із зазначеним, позивач просить суд визнати йому додатковий строк в два місяці з дня набрання рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засіданні представник позивача не з'явився, через підсистему «Електродний суд» направив заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовну заяву на підставі викладених обставин.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. У заявах вказали, що позовні вимоги визнають у повному обсязі та просять задовольнити позов, підтвердии обставини, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка була зареєстрована на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що останній час перед смертю ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме: земельну ділянку та садовий будинок у садівницькому товаристві «Медик», АДРЕСА_2 , ( АДРЕСА_4 та 1/4 квартири АДРЕСА_3 .
Спадкоємцем першої черги є син померлої - ОСОБА_1 , спадкоємцями другої черги є онуки померлої (сини позивача) - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_5 .
Із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 звернувся 10.04.2025 року, на підставі чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тімонова Є.І. було заведено спадкову справу № 12/2025.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тімонова Є.І. від 10.04.2025 року №48/-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, садового будинку та земельну ділянку у зв'язку із відсутністю документів ,що дозволяють встановити факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем за однією адресою на момент смерті спадкодавця, через подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після спливу відведеного строку для прийняття спадщини (шість місяців).
Згідно з статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Як передбачено частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позивач стверджує, що відповідачі, скориставшись довірою родинності, вчинили недобросовісні дії відносно позивача, створивши штучні умови необхідності економії витрат родини, умовивши позивача не робити заяву на прийняття спадщини, а насправді відповідачі в такий спосіб позбавили позивача права на спадщину. При цьому право відповідачів на спадщину не обмежено часом внаслідок того, що вони зареєстровані на момент смерті бабусі з нею за однією адресою.
На момент повідомлення ОСОБА_2 позивача про неподання заяви про прийняття спадщини (05.04.2025 року) позивач захворів на ГРВІ верхніх дихальних шляхів - висока температура та слабкість, одразу після зниження температури та початку одужання Позивач зафіксував хворобу у сімейного лікаря.
10.04.2025 року, після консультації із адвокатом, позивач приїхав до Києва та зробив у нотаріуса заяву на прийняття спадщини, була відкрита спадкова справа та нотаріус відповідною постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином позивач стверджує, що через недобросовісну поведінку відповідачів він пропустив строк на прийняття спадщини, однак фактично через хворобу запізнився всього на шість днів (з 04 по 10 квітня 2025 року). Вказані обставини стали об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача щодо здійснення дій з особистого прийняття ним спадщини в межах передбаченого законом строку.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зауважила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини від умерлою.
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.
Як зазначалося вище, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 та інших).
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
Як доказ на підтвердження хвороби на ГРВІ верхні дихальних шляхів у період з 04.04.2025 року по 10.04.2025 року позивач надав суду запис лікаря від 10.04.2025 року № 166603013/1, у якому вказано, що ОСОБА_1 звернувся за первинною медичною допомогою 10.04.2025 року, діагноз гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, хворіє з 02.04.2025 року. За медичною допомогою з 02.04.2025 року не звертався.
З урахуванням зазначених норм закону суд вважає, що викладені позивачем у позові обставини, як то обман з боку синів (недобросовісна поведінка відповідачів) про штучні умови необхідності економії витрат родини на оформлення спадкового майна, добросовісна помилковість волі позивача щодо даних домовленостей через родинну довіру, обумовили поведінку позивача не робити заяву на прийняття спадщини, а насправді відповідачі в такий спосіб позбавили позивача права на спадщину, виключили його можливість з'явитись до міста Києва (місця знаходження спадкового майна померлої) для прийняття спадщини, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки такі твердження позивача не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами у справі.
Оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку на прийняття спадщини, суд дійшов висновку про те, що всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України позивач не надав жодних доказів у підтвердження тих обставин, на які він посилався як на причини пропуску строку, зокрема що його захворювання на ГРВІ з 02.04.2025 року, перебування у тяжкому стані на лікуванні вдома.
Позивач не надав суду доказів того, що перешкоджало йому викликати лікаря додому чи швидку допомогу у разі наявності високої температури та тяжкого стану хвороби, що перешкоджало йому звернутися до лікаря у день початку хвороби. Натомість він перебував на самолікуванні вдома, що відображено у записі лікаря №1666603013/1 від 10.04.2025 року.
Крім того, позивач не вказав, які саме обставини непереборної сили перешкоджали йому направити відповідну заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу засобами поштового зв'язку.
За таких обставин позивач не довів наявності об'єктивних та істотних перешкод для прийняття спадщини, отже позивач не звернувся вчасно до нотаріуса без поважних причин. Сам по собі стан нездужання через ГРВІ позивача, з урахуванням тривалості пропуску строку на прийняття спадщини, на думку суду не є тією об'єктивною обставиною, яка б унеможливлювали або істотно ускладнювала подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк.
Крім того, не знайшло свого підтвердження посилання позивача на недобросовісну поведінку відповідачів, що штучні умови необхідності економії витрат родини на оформлення спадкового майна створили помилковість волі позивача про відмову у спадщини. Такі обставини є намаганням ввести суд в оману щодо дійсних обставин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті його матері протягом шести місяців.
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.
При цьому, позивачем не доведено зазначених обставин.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
З урахуванням встановлених обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачами позову суперечить наведеним вище вимогам закону та може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суд не приймає визнання позову відповідачами.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов є необґрунтованим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю причин, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко