СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10877/24
пр. № 2/759/459/25
02 жовтня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Шум Л.М.
за участю секретаря: Дубини Т.М.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення договору позики, суд
У травні 2024 року позивачка звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 грудня 2018 року між ОСОБА_3 ., який діяв на підставі довіреності посвідченої 03 квітня 2018 року Орел О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 954 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено Договір позики грошей на загальну грошову суму у розмірі 284 762,50грн., що в еквіваленті на день підписання договору, за комерційним курсом купівлі доларів США, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» (27,50 грн. за 1 дол. США), становить 10 355,00 доларів США 00 центів.
Відповідно до п 2.2. Договору позики сторони домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 28 (двадцять восьме) березня 2019 (дві тисячі дев'ятнадцятого) року, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін.
Пунктом 2.3. Сторони узгодили, що повернення суми позики мар бути еквівалентно курсу гривні до долару за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату здійснення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
Відповідно до п. 2.7. Позика повертається в наступному порядку:
2.7.1. В строк до 28.01.2019 року поверненню підлягає сума 14 715,50 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень, 50 копійок, що еквівалентно 535,00 (п'ятсот тридцять п'ять) доларів США 00 центів за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату погашення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
2.7.2. В строк до 28.02.2019 року поверненню підлягає сума 14 715,50 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень, 50 копійок, що еквівалентно 535,00 (п'ятсот тридцять п'ять) доларів США 00 центів за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату погашення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
2.7.3. В строк до 28.03.2019 року поверненню підлягає сума 255 337,50 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять сім) гривень, 50 копійок, що еквівалентно 9 285,00 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) доларів США 00 центів за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату погашення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
У разі несвоєчасного повернення грошей у повному обсязі за цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 10 % від позиченої суми.
У разі несвоєчасних платежів, зазначених в пунктах з 2.7.1 по 2.7.3 за цим договором, Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 10 % від позиченої суми.
Повернення грошових коштів буде зроблено по факту використаного періоду, а саме, повернення коштів у любий місяць є місячним платежем.
При неповернені суми позики своєчасно, тобто у строки, встановлені п 2.7. цього Договору, Позикодавець вправі буде пред'явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України.
Згідно з п. 8. Позикодавець зобов'язується при отриманні повного розрахунку від Позичальника за вказаним договором по закінченні строку, вказаному в ньому, скласти заяву про повний розрахунок.
Таким чином, позивач виконав умови Договору позики, а саме позивач передав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 284 762,50 гривні 50 копійок.
Факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 284 762,50 гривні 50 копійок,підтверджується п. 3.1 Договору позики.
Позивач зазначає, що після чергової спроби за телефоном зв'язатись із відповідачем задля виконання ним своїх обов'язків за Договорами позики, відповідач надіслав квитанцію ПАТ КБ «Приват Банк» Т5 200946 від 04.11.2023 на користь позивача.
Здійснене відповідачем «часткове» погашення заборгованості за Договором позики від 28.12.2018 року, яке відбулось 04.11.2023 року на суму 165грн, але в загальному плані, при наявності настільки великого боргу, вказана дія сприймається позивачем як насмішка з боку відповідача.
Всього за Договором позики грошей заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем складає: складає 392 800,00 гривень 00 копійок.
Крім того, за положенням п. 3.3 Договору позики грошей з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором Позичальник зобов'язаний передати в заставу Позикодавцю транспортний засіб з правом використання, а саме: автомобіль марки LEXUS, модель RX 350, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , тип ТЗ - ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ - В, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на державному обліку ТСЦ 8041, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видане 22.06.2017.
Так, 28.12.2018 на виконання вказаного положення Договору Позики, між ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності посвідченої 03 квітня 2018 року Орел О.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 954 від імені ОСОБА_1 , з однієї сторони у якості Заставодержателя, та ОСОБА_2 , з другої сторони, у якості Заставодавця, укладено Договір Застави, відповідно до якого заставою забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Заставодержателем за договором позики від 28.12.2018, що укладений між Заставодержателем та Заставодавцем, а саме: повернення позики у розмірі 284 762,50 гривні 50 копійок до 28 березня 2019 року.
Предметом застави за п. 1.2 Договору Застави є автомобіль LEXUS, модель RX 350, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , тип ТЗ - ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ - В, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Пунктом 1.3. Договору застави передбачено, що предмет застави належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого Центром 8041 (ТЗС 8041) 22.06.2017.
Крім того, Заставодавець та Заставодержатель в п. 1.4 дійсного договору дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення договору складає 284 762,50 гривні 50 копійок.
Відповідно до п. 1.7 Договору застави предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця.
Окрім того, відповідно п 2.5 Договору застави заставлене майно залишається на зберіганні Заставодавця, який зобов'язується створити належні умови для його зберігання та в будь-який час за першою вимогою Заставодержателя надати йому доступ до Предмету застави для перевірки його технічного стану. Відповідно до п. 2.17 Договору застави передбачено, що ризик випадкової загибелі предмету застави несе власник майна.
Відповідно до п. 2.3. Договору застави Заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок Предмету застави у випадку, якщо зобов'язання по поверненню коштів, забезпечене цією заставою, не буде виконано у встановлені Договором позики строки. Також, п. 2.4. Договору застави закріплено, що при частковому виконання Заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань, застава зберігається у початковому розмірі.
Пунктом 2.18 Договору застави встановлено, що Заставодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань заставою, воно не буде виконано.
Відповідно до п. 3.1. Договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором позики на предмет застави звертається стягнення на підстав рішення суду або в позасудовому порядку відповідно до розділу 3 цього Договору. У той же час, п. 3.2. Договору застави встановлено, що Заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на Предмет застави.
Відповідно до п. 3.5. Договору застави Заставодавець зобов'язаний негайно на вимогу Заставодержателя передати йому предмет застави, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на Предмет застави у Державному реєстрі, основне зобов'язання залишилось невиконаним, а Предмет застави знаходиться у володінні Заставодавця.
В протиріччя умов укладених Договорів відповідач від взятих на себе зобов'язань ухиляється, боржником допущено прострочення платежу, на телефоні дзвінки а ні позивача, а ні представника не відповідає та зустрічі усіляко уникає, місцезнаходження транспортного засобу позивачу невідоме.
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 392 800,00 грн.00 коп., витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 29.05.2025 відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.
Ухвалою суду від 29.05.2025 відмовлено представнику позивача в забезпеченні позову.
Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивачка та її представник не з"явилися, надіслали клопотання про розгляд справи у їх відсутність та просили суд задовольнити позов.
Відповідачка в судове засідання не з"явилася, неодноразово судом повідомлялася про час та місце слухання справи, проте постійно надсилала заяви про перенесення слухання справи(ас.67, 73, 76,78,85, 90).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 грудня 2018 року між ОСОБА_3 ., який діяв на підставі довіреності посвідченої 03 квітня 2018 року Орел О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 954 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено Договір позики грошей на загальну грошову суму у розмірі 284 762,50грн., що в еквіваленті на день підписання договору, за комерційним курсом купівлі доларів США, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» (27,50 грн. за 1 дол. США), становить 10 355,00 доларів США 00 центів.
Відповідно до п 2.2. Договору позики сторони домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 28 (двадцять восьме) березня 2019 (дві тисячі дев'ятнадцятого) року, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін.
Пунктом 2.3. Сторони узгодили, що повернення суми позики мар бути еквівалентно курсу гривні до долару за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату здійснення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
Відповідно до п. 2.7. Позика повертається в наступному порядку:
2.7.1. В строк до 28.01.2019 року поверненню підлягає сума 14 715,50 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень, 50 копійок, що еквівалентно 535,00 (п'ятсот тридцять п'ять) доларів США 00 центів за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату погашення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
2.7.2. В строк до 28.02.2019 року поверненню підлягає сума 14 715,50 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень, 50 копійок, що еквівалентно 535,00 (п'ятсот тридцять п'ять) доларів США 00 центів за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату погашення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
2.7.3. В строк до 28.03.2019 року поверненню підлягає сума 255 337,50 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять сім) гривень, 50 копійок, що еквівалентно 9 285,00 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) доларів США 00 центів за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Приват Банк» на дату погашення платежу, але не менше ніж курс долару США по відношенню до української гривні, вказаного в п. 1.
У разі несвоєчасного повернення грошей у повному обсязі за цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 10 % від позиченої суми.
У разі несвоєчасних платежів, зазначених в пунктах з 2.7.1 по 2.7.3 за цим договором, Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 10 % від позиченої суми.
Повернення грошових коштів буде зроблено по факту використаного періоду, а саме, повернення коштів у любий місяць є місячним платежем.
При неповернені суми позики своєчасно, тобто у строки, встановлені п 2.7. цього Договору, Позикодавець вправі буде пред'явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України.
Згідно з п. 8. Позикодавець зобов'язується при отриманні повного розрахунку від Позичальника за вказаним договором по закінченні строку, вказаному в ньому, скласти заяву про повний розрахунок.
Судом встановлено, що позивач виконав умови Договору позики, а саме позивач передав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 284 762,50 гривні 50 копійок.
Судом встановлено, що факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 284 762,50 гривні 50 копійок,підтверджується п. 3.1 Договору позики.
Крім того, за положенням п. 3.3 Договору позики грошей з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором Позичальник зобов'язаний передати в заставу Позикодавцю транспортний засіб з правом використання, а саме: автомобіль марки LEXUS, модель RX 350, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , тип ТЗ - ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ - В, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на державному обліку ТСЦ 8041, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 видане 22.06.2017.
Так, 28.12.2018 на виконання вказаного положення Договору Позики, між ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності посвідченої 03 квітня 2018 року Орел О.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 954 від імені ОСОБА_1 , з однієї сторони у якості Заставодержателя, та ОСОБА_2 , з другої сторони, у якості Заставодавця, укладено Договір Застави, відповідно до якого заставою забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Заставодержателем за договором позики від 28.12.2018, що укладений між Заставодержателем та Заставодавцем, а саме: повернення позики у розмірі 284 762,50 гривні 50 копійок до 28 березня 2019 року.
Предметом застави за п. 1.2 Договору Застави є автомобіль LEXUS, модель RX 350, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , тип ТЗ - ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ - В, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Пунктом 1.3. Договору застави передбачено, що предмет застави належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого Центром 8041 (ТЗС 8041) 22.06.2017.
Крім того, Заставодавець та Заставодержатель в п. 1.4 дійсного договору дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення договору складає 284 762,50 гривні 50 копійок.
Відповідно до п. 1.7 Договору застави предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця.
Окрім того, відповідно п 2.5 Договору застави заставлене майно залишається на зберіганні Заставодавця, який зобов'язується створити належні умови для його зберігання та в будь-який час за першою вимогою Заставодержателя надати йому доступ до Предмету застави для перевірки його технічного стану. Відповідно до п. 2.17 Договору застави передбачено, що ризик випадкової загибелі предмету застави несе власник майна.
Відповідно до п. 2.3. Договору застави Заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок Предмету застави у випадку, якщо зобов'язання по поверненню коштів, забезпечене цією заставою, не буде виконано у встановлені Договором позики строки. Також, п. 2.4. Договору застави закріплено, що при частковому виконання Заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань, застава зберігається у початковому розмірі.
Пунктом 2.18 Договору застави встановлено, що Заставодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань заставою, воно не буде виконано.
Відповідно до п. 3.1. Договору застави у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором позики на предмет застави звертається стягнення на підстав рішення суду або в позасудовому порядку відповідно до розділу 3 цього Договору. У той же час, п. 3.2. Договору застави встановлено, що Заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на Предмет застави.
Відповідно до п. 3.5. Договору застави Заставодавець зобов'язаний негайно на вимогу Заставодержателя передати йому предмет застави, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на Предмет застави у Державному реєстрі, основне зобов'язання залишилось невиконаним, а Предмет застави знаходиться у володінні Заставодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків,
Відповідно до вимог статей 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інший речей, визначених родовими ознаками; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, не повернула позику ані в установлений договором термін, ані в подальшому.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання маж бути виконане у гривнях.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач у визначені договором позики строки не повернув в повному обсязі суму позики, вимоги позивача щодо повернення суми позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у разі несвоєчасного повернення грошей у повному обсязі за цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 10 % від позиченої суми, а тому .з відповідача підлягає стягненню три процента річних у розмірі 108037,50грн..
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України).
Згідност. 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У пункті 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 роз'яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Так, з заяви сторони позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що він просить стягнути з відповідачаа 40000 грн. за надання юридичних послуг, які включають в себе послуги згідно акту виконаних робіт.
Суд не погоджується з заявленою адвокатом сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн. та його розрахунком, вважає їх завищено необґрунтованими, не співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 20 000 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.
Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, участь представника відповідача в судових засіданнях, їх кількість та час, доводи сторони позивача, що викладені у запереченнях про стягнення витрат на правову допомогу, які спростовуються матеріалами справи, а тому вважає, що вимоги сторони відповідача підлягають частковому задоволенню на суму 20000 грн. На думку суду, такий розмір витрат є співмірним із заявленими вимогами, складністю справи та проведеною адвокатом роботою.
На підставі ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст. ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 192, 524, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення договору позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 заборгованість в розмірі 392 800,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 4 604,30грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://sv.ki.court.gov.ua.
Суддя: Л.М. Шум