печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21054/25-к
пр. 1-кс-19422/25
09 липня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025100060000525 від 22.03.2025,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення невідкладного обшуку транспортного засобу, марки «BMW X1», з реєстраційним номером - НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_6 ,а саме на:
- купюри номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 56 (п'ятдесят шість) штук;
- купюри номіналом 50 (п'ятдесят) євро в кількості 7 (сім) штук;
- купюри номіналом 20 (двадцять) євро в кількості 12 (дванадцять) штук;
- купюра номіналом 5 (п'ять) євро в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 10 (десять) доларів США в кількості 12 (дванадцять) штук;
- купюри номіналом 5 (п'ять) доларів США в кількості 10 (десять) штук;
- купюра номіналом 2 (два) доларів США в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 1 (один) долар США в кількості 12 (дванадцять) штук;
- купюри номіналом 50 (п'ятдесят) доларів США в кількості 4 (чотири) штук;
- купюри номіналом 20 (двадцять) доларів США в кількості 6 (шести) штук;
- купюра номіналом 5 (п'ять) доларів США в кількості однієї штуки;
- купюра номіналом 50 (п'ятдесят) фунтів стерлінгів в кількості однієї штуки;
- купюра номіналом 20 (двадцять) фунтів стерлінгів в кількості однієї штуки;
- купюра номіналом 5 (п'ять) фунтів стерлінгів в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 25 (двадцять п'ять) штук;
- купюри номіналом 200 (двісті) гривень в кількості 68 (шістдесят вісім) штук;
- купюри номіналом 100 (сто) гривень в кількості 3 (три) штук;
- купюри номіналом 50 (п'ятдесят) гривень в кількості 9 (дев'ять) штук;
- купюри номіналом 20 (двадцять) гривень в кількості 9 (дев'ять) штук;
- купюри номіналом 10 (десять) гривень в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 1 (одна) гривня в кількості 2 (дві) штук, вищевказані купюри, поміщено до спецпакету №PSP1323372;
- квитанції в кількості 11 (одинадцять) штук поміщено до спецпакету №PSP1323373;
- витяг №23219, розписка з печаткою, посвідчення № НОМЕР_3 , банківські картки «ОщадБанк» в кількості 4 (чотири) штук, банківська картка «ОщадБанк», банківська картка «ОТР», флеш носії в кількості 3 (три) штуки, довідка №421/11, вищевказані предмети поміщено до спец пакету №PSP1323373;
- купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 87 (вісімдесят сім) штук, поміщені до спец пакету №PSP1323374;
- мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max», що належить ОСОБА_6 , IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , поміщений до спец пакету №PSP1323375;
- три зв'язки ключів поміщено до спец пакету №PSP1323378.
В обґрунтування клопотання вказано, що під час досудового розслідування встановлено, громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні їх вчиненню наданням необхідних на це засобів, роблячи це за грошову винагороду.
Так, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , зустрілись 17.04.2025, де ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 всю наявну в нього медичну документацію, а також грошові кошти в сумі 50 (п'ятдесят тисяч) доларів США, які ОСОБА_6 вказував передати для отримання підробленої групи інвалідності ОСОБА_7 , на підставі чого останній буде виключений з військового обліку військовозобов'язаних, що надасть останньому можливість перетину державного кордону України.
17.04.2025 у період з 12 год. 30 хв. по 13 год. 34 хв. слідчим Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, був проведений невідкладний обшук транспортного засобу марки «BMW X1» з реєстраційним номером - НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в ході проведення кого було вилучено вказане вище майно.
Метою накладення арешту слідчий зазначив збереження речових доказів.
Позиція сторін кримінального провадження
У судовому засіданні слідчий вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів.
Сторона захисту заперечувала проти його задоволення з тих підстав, що майно не відповідає ознакам речового доказу та порушення строків звернення з клопотанням про накладення арешту. Також адвокат вказував, що грошові кошти є спільної сумісно. Власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та отримані законним шляхом від здійснення підприємницької діяльності.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (ч. 5 ст. 171 КПК України).
Обставини, встановлені слідчим суддею
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025100060000525 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчими Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060000525 від 22.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332 КК України КК України.
Установлено, що ОСОБА_6 займається організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні їх вчиненню наданням необхідних на це засобів, роблячи це за грошову винагороду.
Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 зустрілись 17.04.2025, де ОСОБА_7 , передав ОСОБА_6 всю наявну в нього медичну документацію, а також грошові кошти в сумі 50 (п'ятдесят тисяч) доларів США, які ОСОБА_6 вказував передати для отримання підробленої групи інвалідності ОСОБА_7 , на підставі чого останній буде виключений з військового обліку військовозобов'язаних, що дасть підставу перетину державного кордону України.
17.04.2025 о 13:34 год. ОСОБА_6 був затриманий на місці вчинення злочину у порядку ст. 208 КПК України.
З метою перевірки фактів, 17.04.2025, до постановлення ухвали слідчого судді, проведено обшук транспортного засобу марки «BMW X1» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 .
За результатами обшуку виявлено та вилучено речі, а саме:
- купюри номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 56 (п'ятдесят шість) штук;
- купюри номіналом 50 (п'ятдесят) євро в кількості 7 (сім) штук;
- купюри номіналом 20 (двадцять) євро в кількості 12 (дванадцять) штук;
- купюра номіналом 5 (п'ять) євро в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 10 (десять) доларів США в кількості 12 (дванадцять) штук;
- купюри номіналом 5 (п'ять) доларів США в кількості 10 (десять) штук;
- купюра номіналом 2 (два) доларів США в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 1 (один) долар США в кількості 12 (дванадцять) штук;
- купюри номіналом 50 (п'ятдесят) доларів США в кількості 4 (чотири) штук;
- купюри номіналом 20 (двадцять) доларів США в кількості 6 (шести) штук;
- купюра номіналом 5 (п'ять) доларів США в кількості однієї штуки;
- купюра номіналом 50 (п'ятдесят) фунтів стерлінгів в кількості однієї штуки;
- купюра номіналом 20 (двадцять) фунтів стерлінгів в кількості однієї штуки;
- купюра номіналом 5 (п'ять) фунтів стерлінгів в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 25 (двадцять п'ять) штук;
- купюри номіналом 200 (двісті) гривень в кількості 68 (шістдесят вісім) штук;
- купюри номіналом 100 (сто) гривень в кількості 3 (три) штук;
- купюри номіналом 50 (п'ятдесят) гривень в кількості 9 (дев'ять) штук;
- купюри номіналом 20 (двадцять) гривень в кількості 9 (дев'ять) штук;
- купюри номіналом 10 (десять) гривень в кількості однієї штуки;
- купюри номіналом 1 (одна) гривня в кількості 2 (дві) штук, вищевказані купюри, поміщено до спецпакету №PSP1323372;
- квитанції в кількості 11 (одинадцять) штук поміщено до спецпакету №PSP1323373;
- витяг №23219, розписка з печаткою, посвідчення № НОМЕР_3 , банківські картки «ОщадБанк» в кількості 4 (чотири) штук, банківська картка «ОщадБанк», банківська картка «ОТР», флеш носії в кількості 3 (три) штуки, довідка №421/11, вищевказані предмети поміщено до спец пакету №PSP1323373;
- купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень в кількості 87 (вісімдесят сім) штук, поміщені до спец пакету №PSP1323374;
- мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max», що належить ОСОБА_6 , IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , поміщений до спец пакету №PSP1323375;
- імітаційні засоби в кількості ззовні схожих на купюри номіналом 100 (сто) доларів США, в кількості 494 (чотириста дев'яносто чотири) штуки поміщено до спец пакету №PSP1323377;
- копії документів на ім'я ОСОБА_7 на дев'яти аркушах поміщено до спец пакету №PSP1323378;
- три зв'язки ключів поміщено до спец пакету №PSP1323378.
Вилучені речі постановою слідчого від 17.04.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 23.06.2025 у справі № 757/28521/25-к надано слідчому слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві лейтенанту поліції ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12025100060000525 від 22.03.2025, дозвіл на проведення 17.04.2025 обшуку транспортного засобу марки «BMW X1» з реєстраційним номером - НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_10 .
17.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КПК України.
Ухвалою слідчого судді від 18.04.2025 у справі № 757/18114/25-к до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.06.2025 та одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 680,56803 розмірів прожитковий мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 060 760 грн.
Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_11 , справа № 757/18465/25-к, 22.04.2025 засобами поштового зв'язку слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції ГСУ у м. Києві ОСОБА_12 за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотання про накладення арешту. Вказаною ухвалою клопотання слідчого повернуто, встановлено строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Клопотання про накладення арешту на майно надіслано засобами поштового зв'язку до суду 02.05.2025.
Мотиви слідчого судді
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Отже, під час звернення з клопотанням про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку, клопотання про накладення арешту має бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
Як вбачається з матеріалів клопотання, майно було вилучене 17.04.2025, тоді як із клопотанням про арешт майна слідчий звернувся лише 22.04.2025.
Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального проваджений зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і з будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч.1, 2 ст. 113 КПК України).
Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години (ч. 1, 2 ст. 115 КПК України).
Отже, слідчим не було дотримано визначений ч. 5 ст. 171 КПК України строк для звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Однак, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні (як і для інших підстав для арешту).
Так, такої підстави, як пропуск строку на звернення з клопотання про арешт, не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт (частини 1 та 2 статті 173 КПК). Це обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту. Суд також зазначає, що сплив процесуального строку виконання обов'язку вжити заходи до збереження речових доказів не припиняє необхідності виконати цей обов'язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов'язкової дії.
Відповідно до КПК наслідком пропущення строку на звернення з клопотанням про арешт майна є обов'язок негайно повернути майно особі, у якої воно було тимчасово вилучено.
Тобто, з моменту спливу встановленого процесуального строку держава в особі відповідних уповноважених органів та посадових осіб не має правових підстав для утримання такого майна. Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов'язаними, але відносно автономними з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування, а саме: тимчасове вилучення майна спрямоване на збирання доказів, тоді як арешт майна, що визнане речовими доказами, - на забезпечення їх збереження для цілей подальшого дослідження та оцінки судом при прийнятті судового рішення. При цьому правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, на думку слідчого судді, лежать в площині юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (частина 4 статті 100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов'язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав).
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді. Разом з тим, у випадку порушення стороною обвинувачення обов'язку повернення майна та звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з порушенням встановленого процесуального строку, слідчий суддя при вирішенні такого клопотання має керуватися перш за все нормами інституту арешту майна (глава 17 КПК «Арешт майна»).
З огляду на положення ч. 3 ст. 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
У судовому засіданні слідчий суддя встановив, що стороною захисту належними доказами доведено законність походження грошових коштів, вилучених під час проведення невідкладного обшуку, а тому в цій частині вилучене майно не відповідає ознакам речового доказу.
Вилучені квитанції в кількості 11 штук, три зв'язки ключів, банківські картки, флеш носії, довідки, посвідчення також не мають доказового значення для досудового розслідування.
Натомість, вилучене майно, а саме: витяг № 23219, яким надано відстрочку від призову на військову службу, та мобільний телефон, який використовувався для спілкування, з огляду на фабулу кримінального провадження, на думку слідчого судді, відповідають ознакам речових доказів, а тому підлягають арешту з метоюзабезпечення збереження речових доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні 12025100060000525 від 22.03.2025 на майно ОСОБА_6 , вилучене 17.04.2025 в ході проведення невідкладного обшуку транспортного засобу, марки «BMW X1», з реєстраційним номером - НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме:
- витяг № 23219,
- мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max», IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1