печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1307/21-ц
"07" жовтня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення юридичного факту, -
В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва судді Підпалого В.В. перебувала справа за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення юридичного факту.
08.05.2025 відповідно до розпорядження № 226 від 08.05.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Підпалого В.В. у довгостроковій відпустці.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 року проведеного на підставі розпорядження керівника апарату суду Ліннік Н.В. № 226 від 08.05.2025 року головуючим суддею визначено суддю Ільєву Т.Г.
Вказані матеріали справи фактично передані судді Ільєвій Т.Г. 09.05.2025.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2024 року заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
Розгляд справи призначався неодноразово, а саме на 28.07.2025, 07.10.2025, , про вказані судові засіданні заявники повідомлялися належним чином, проте до суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Положеннями статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною першою ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 9 статті 10 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Так, згідно ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Будучи належно повідомленими та не з'явившись двічі поспіль у судові засідання, заявник очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяли на власний розсуд та за своєї розсудливістю і обачливістю мали передбачати наслідки таких процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на те, що заявник та/або їх представник повторно не з'явилися в судове засідання, не надали підтвердження про причини неявки, не подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, заяву необхідно залишити без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України спрямоване на забезпечення балансу між правом особи на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальної дисципліни. Якщо позивач вважає, що має підстави для повторного звернення до суду, він може подати новий позов, дотримуючись встановлених законом вимог.
Відтак, залишення заяви без розгляду не перешкоджає особі після усунення умов, що були підставою залишення позову без розгляду, звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 19, 58, 62, 142, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення юридичного факту - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА