Справа №:755/14442/25
Провадження №: 1-кп/755/1456/25
"01" жовтня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Яготин Київської обл., освіта середня, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця м. Києва, освіта середня, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6
захисників адвокатів ОСОБА_7
ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України (справа № 755/14442/25, провадження № 1-кп/755/1456/25).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (окресо щодо кожного) було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 04 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (окремо щодо кожного), оскільки вважає, що останні обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності з застосуванням насильства, за вчинення якого передбачене покарання до п?ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, на теперішній час ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, є наявними, будь-які дані про їх зменшення відсутні, обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу під час досудового розслідування на даний час не відпали та продовжують існувати.
Представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора поклався на розсуд суду і не заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Захисник обвинуваченого звернулась до суду з письмовим клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, обґрунтовуючи його тим, що на даний час ризики змінились, оскільки досудове розслідування закінчено, обвинувальний акт з реєстром направлені до суду. Крім того, обвинувачений повністю відшкодував збитки потерпілому, у зв?язку із чим потерпілий не має до обвинуваченого ОСОБА_4 будь-яких претензій матеріального, морального, фінансового характеру. Також потерпілий ОСОБА_9 не заперечує проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою. Крім того, захисник просила врахувати, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, матір ОСОБА_10 та малолітнього брата, яким необхідна підтримка, має постійне місце проживання у місті Буча. На переконання захисту, враховуючи зазначені обставини, ризики, які пов?язані з втечею обвинуваченого, вчиненням нового кримінального правопорушення та впливу на потерпілого та свідків, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Зокрема, захисник зазначив, що на даний час, ризики, зазначені прокурором у клопотанні, відсутні, оскільки нічим не доведені, при цьому висловив сумніви щодо кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення. Вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 можливо застосувати запобіжний захід не пов?язаний із позбавленням волі, а тому просив суд змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобового домашнього арешту.
За змістом частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до частини другої статті331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами статті 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями частини другої статті 177, ствтті 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні в судовому засіданні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання їх винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності з застосуванням насильства, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, раніше не судимі, не одружені, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за різними адресами, офіційно не працевлаштовані.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику втечі обвинувачених, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Крім того, при вирішенні даного питання судом враховано думку потерпілого, разом з цим, вона не є вирішальною, враховуючи суспільну небезпечність інкримінованого кримінального правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, наявність у них постійного місця проживання та реєстрації, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які належні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 страждають на хвороби, які унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані.
При вирішенні клопотань судом також враховано положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень частини п'ятої статті 132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри (обвинувачення).
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотань, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та продовжити останнім запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи викладене, клопотання сторони захисту про застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягають.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину пов?язаного із застосуванням насильства, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам.
Керуючись статтями 3, 7, 9, 27,176-178, 181-183, 194, 314-315, 369-376 КПК України, суд,-
у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 29 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 29 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17-20 годині 06 жовтня 2025 року.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1