ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11473/25
провадження № 2/753/8452/25
про залишення позовної заяви без розгляду
"08" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі
головуючого судді Комаревцевої Л.В.,
при секретарі Гаврилюк О.В.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати та заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У червні 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати та заборгованості за житлово-комунальні послуги.
У судові засідання 17.09.2025 о 11 год. 00 хв, 08.10.2025 о 10 год. 00 хв. позивач та представник позивача повторно не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомляли, із заявою про розгляд справи у відсутність не зверталися. Про день, час та місце судових засідань повідомлені в установленому законом порядку.
Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити позов без розгляду, з підстав повторної неявки позивача.
За змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Як зазначив Верховний суд (ВС/КЦС № 310/12817/13 від 22.05.2019) повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду навіть за наявності поважних причин такої неявки.
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом.
У зв'язку із наведеним вище, враховуючи, що позивач повторно не з'явився у судове засідання, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку, із заявою про розгляд справи у його відсутність не звертався, а його неявка перешкоджає розгляду справи, суд приходить до висновку про те, що поданий позов підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 257, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати та заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду не виключає можливості повторного звернення до суду з заявленими позовними вимогами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 08.10.2025
Суддя Комаревцева Л.В.