Рішення від 08.10.2025 по справі 705/3304/25

Справа №705/3304/25

2/705/2449/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

I. Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200522889 щодо кредитування.

20 липня 2020 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором № 200522889.

Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №7_БМ, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 38758,10 грн., з яких:

- 26654,94 грн. - сума заборгованості за кредитом;

- 9702,02 грн. сума інфляційних витрат, 2401,14 грн. 3% річних.

Зазначає, що наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора.

На підставі наведеного, просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 200522889 від 06.05.2016 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 200522889 від 06.05.2016 в розмірі 38758,10 грн., а також понесені судові витрати.

2. Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, якими обґрунтовуються його заперечення проти позовних вимог до суду не надав.

3. Жодних інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.

Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 24 червня 2025 було відкрите провадження у даній справі, а також роз'яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено позивачу до його електронного кабінету 24.06.2025 року.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження було надіслано 25 червня 2025 року рекомендованими відправленням, яке повернулось до суду 10 липня 2025 року із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

Інших заяв, клопотань від учасників справи до суду не надходило.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви та висновки суду.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

1. Судом встановлено, що 06.05.2016 року ОСОБА_1 підписав заяву (оферту) № 200522889.

Підписанням заяви відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма істотними умовами надання банківських послуг та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК У?раїни правочин може вчинятися усно або в письмовій (еле?тронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, я?що інше не встановлено за?оном.

Відповідно до статті 207 ЦК У?раїни правочин вважається та?им, що вчинений у письмовій формі, я?що його зміст зафі?сований в одному або ?іль?ох до?ументах (у тому числі еле?тронних), у листах, телеграмах, я?ими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-теле?омуні?аційної системи, що ви?ористовується сторонами. У разі я?що зміст правочину зафі?сований у ?іль?ох до?ументах, зміст та?ого правочину та?ож може бути зафі?совано шляхом посилання в одному з цих до?ументів на інші до?ументи, я?що інше не передбачено за?оном.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою власноручного підпису відповідача у банківських документах.

Таким чином, між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків.

2. Судом встановлено, що 20 липня 2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.

З витягу з Реєстру боржників до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 10.07.2020 року вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги за Кредитним договором № 200522889 від 06.05.2016.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, на думку суду, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 200522889 від 06.05.2016.

3. Судом встановлено, що 06.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у сумі 10200,00 грн., що підтверджується анкетою № 2762005 від 06.05.2016, заявою (офертою) № 200522889 від 06.05.2016, довідкою про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту від 06.05.2016.

Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується і наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку за період з 23.05.2016 по 27.07.2020.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

У порушення умов ?редитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не ви?онала, внаслідо? чого утворилася заборгованість за Кредитним договором № 200522889 від 06.05.2016 від 01.10.2024 в сумі 38758,10 грн., з яких:

- 26654,94 грн. - сума заборгованості за кредитом;

- 9702,02 грн. сума інфляційних витрат, 2401,14 грн. 3% річних.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Відповідач не оспорював факту укладення ним Кредитного договору № 200522889 від 06.05.2016 та, відповідно, отримання від позивача кредитних коштів і користування ними.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Разом з тим, визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 9702,02 грн. інфляційного збільшення та 2401,14 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже нарахування позивачем втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних за прострочення сплати боргу слід обмежити по 23 лютого 2022 року включно.

З наданого позивачем розрахунку інфляційний втрат та 3% річних слідує, що такі нараховані за період з 29.05.2022 по 29.05.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, від сплати яких позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Отже, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору № 200522889 від 06.05.2016 отримав кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, але взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення коштів та процентів не виконує, чим істотно порушує умови укладеного договору.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини і враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов'язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним, а відтак таким, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 26654,94 грн.

Щодо поновлення позивачу строку позовної давності суд звертає увагу, що відповідно до ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність тільки за заявою сторони.

Отже, оскільки від відповідача відповідних заяв не надходило, у суду відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності до правовідносин, які виникли між сторонами.

IV. Розподіл судових витрат та правничої допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 3000,00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 1665,94 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) заборгованість за Кредитним договором № 200522889 від 06.05.2016 в розмірі 26654 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять) гривень 94 копійки.

Стягнути ОСОБА_1 , (РНОКПП РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 жовтня 2025 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя О.В. Душин

Попередній документ
130823939
Наступний документ
130823941
Інформація про рішення:
№ рішення: 130823940
№ справи: 705/3304/25
Дата рішення: 08.10.2025
Дата публікації: 09.10.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Уманський міськрайонний суд Черкаської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (12.11.2025)
Дата надходження: 03.06.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості