Справа № 711/4025/23
Номер провадження 1-кп/711/130/25
08 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - адвоката - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023255330000564 від 05.05.2023 року, відносно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, з вищою освітою, розлученого, на утриманні маючого неповнолітнього сина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , депутатом, учасником бойових дій, інвалідом не є, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
із участю в судовому розгляді:
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
потерпілої - ОСОБА_12
ОСОБА_13 , 22 вересня близько 19 години 00 хвилин перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в присутності дитини - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та наніс їй один прямий удар кистю правої руки в задню частину голови, в результаті чого остання впала та вдарившись об стілець, забила праве стегно. Після чого ОСОБА_10 тримаючи правою рукою потерпілу за шию, ставши правим коліном на грудну клітку наніс ОСОБА_12 два бокові удари лівою рукою в область голови та ще близько п'яти хаотичних ударів обома руками по голові, тим самим спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, крововилив обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/480 від 08.06.2023 року, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та крововилив грудної клітки, крововиливи верхніх кінцівок, крововилив правого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/480 від 08.06.2023 року, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, вчинивши тим самим діяння, що має ознаки фізичного насильства, як форми домашнього насильства, відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Вказаними діями ОСОБА_10 вчинив проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою винуватість в інкримінованому йому злочині за ч. 2 ст. 125 КК України не визнав та показав, що 22.09.2022 року вранці він готував собі сніданок. Колишня дружина ОСОБА_15 розпочала скандал. Скандал розпочався з того, що вона прочитала повідомлення (він переписувався з адвокатом при розірванні шлюбу), вона всіляко ображала, пробувала підштовхнути до деяких дій, але він спокійно продовжував готувати сніданок. Юлія вдарила по обличчю, внаслідок удару з нього злетіли окуляри, розумів що це провокація з її боку. Коли нахилився по окуляри, відразу був розбитий його особистий телефон. Він не відреагував на це, бо розумів що перед ним жінка. Вона почала кидатися з кулаками, так як він стояв спиною до шафи, яка у них на кухні, з лівої сторони у нього була стійка барна, з правої сторони - мийка, йому нічого не залишалось як відхилитись назад і виставити руки, утримуючи її. Але наростав «накал», вона махала руками, стараючись досягти його, але його руки довші, його рука знаходилась у неї під щелепою. Всіляко намагалася дотягнутися, пускала в хід як руки так і ноги, після цього він зрозумів що загнаний в «угол». Намагалася нанести правою ногою удар в пах, він підставив свою ногу, при цьому вона голосно кричала, що її «ґвалтують». Нігтими дістла до його шиї. Щоб її заспокоїти, не нашкодити їй, взяв її за руки і тримав. В тому стані вона нічого не могла зробити, від цього в неї залишились синці на кінцівках від цього. Все в нього летіло, хотіла вкусити, напружувала ситуацію вона, агресії відходила від неї. Поклав її на диван, притис трохи коліном, щоб вона не виривалась, старався запобігти сили зі своєї сторони, якби переступив цю грань, то одного удару його було б достатньо щоб змінити статтю обвинувачення. Вся справа в тому, що він її не бив, захищався. Намагався уникнути будь-якої з нею бійки. Скандал спричинив не він, агресію проявляла вона, він просто захищався і хотів все це припинити. ОСОБА_16 намагався в тій ситуації - зберегти її життя і здоров'я, а не нашкодити. Свідком цих подій була дочка і син. Донька дала покази, які для нього не зрозумілі. До весни 2023 року з донькою були добрі відносини, возив її на навчання. Скільки продовжувався конфлікт не пам'ятає. До правоохоронних органів не звертався про нанесення тілесних ушкоджень дружиною, щоб не турбувати поліцію, думав агресія зі сторони дружини пройде. Про той факт що дружина подала заяву в поліцію за події того дня, він дізнався 05 травня 2023 року. Нецензурну лексику старається не вживати через моральні цінності, так виховали його батьки. За шию дружину він не тримав, а захищався. Те що написано в експертизі, не все співпадає (по голові ніяких тілесних ушкоджень не наносив).
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, про винуватість останнього у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 показала, що з ОСОБА_10 перебувала в зареєстрованому шлюбу з травня 2004 року по 2008 рік, а потім з 2012 рок по 2022 рік. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_14 , 2006 р.н. і ОСОБА_11 , 2013 р.н. Вони всі разом проживали в спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . 09 березня 2022 року, з початком війни, вона змушена була виїхати з України. Через короткий проміжок часу почали псуватися відносити із-за того, що ОСОБА_17 хотів отримати додатковий дохід через конвертацію коштів, це не получилось зробити, банк відмовив, він розлютився, дуже почали псуватися відносини. Кожне спілкування по телефону закінчувалося образами, скандалами і криками, і в червні 2022 року він поставив її перед фактом, що він хоче розлучитися. Незначна фінансова підтримка зійшла нанівець. Перебуваючи за кордоном з дітьми і мамою, живучи в отелі, працювала дистанційно на двох українських роботах, діти навчались, плюс змушена була доглядати за літніми людьми, як додатковий заробіток. Було прийнято рішення повертатися додому в Україну, на що ОСОБА_17 вкрай негативно сприйняв цю звістку. 01 вересня 2022 року вона все ж таки переїхала в Україну, але це тільки погіршило стан речей. 22 вересня 2022 року ввечері приблизно о 19 год. вона перебувала в своїй квартирі. Вона попросила ОСОБА_17 віддати диски на авто, але він категорично відмовив, у них на цьому фоні виник словесний конфлікт, це було хвилин 5, відповідала йому щось, нецензурної лайкою вона не користувалась, висловлювали своє невдоволення. Він не добирав слова, виражався нецензурною лексикою, цим принижував її гідність і честь, можливо дала йому ляпаса правою рукою по щоці. В якийсь момент вона повернулася до нього спиною, піти в іншу кімнату, щоб закінчити конфлікт, і відчула різкий сильний удар в потилицю, в затилочну зону, або кулаком або іншою частиною руки, від удару втратила рівновагу, почала падати на підлогу на спину, головою об підлогу не вдарялася, стояв стул, вона його зачепила стегном, вдарилась. Але ОСОБА_17 не дав їй підвестися на ноги, коліном стан на грудну клітину, схопив за горло, почав давити і іншою рукою почав завдавати удари по голові 2 удари сильних, всього 5-6 в різні частини голови. Свідком цих подій була неповнолітня донька весь цей час, вона просила припинити це але він все одно продовжував бити і не відпускав її. Донька пригрозила, що вона отруїться ліками, вона побігла до шафи з ліками, схватила якісь пігулки і почала їх в рот класти. ОСОБА_17 це зупинило, він її відпустив. Пішли до доньки, почали у неї забирати пігулки з рота. На цьому конфлікт в принципі був завершений. Вона пішла в дитячу кімнату, сіла на кровать, відчула, що починає боліти голова, шум в ушах з'явився, пульсація в голові, важко було дихати, боліла грудна клітина під час дихання. Стан погіршувався з часом, почалася нудота і мерехтіння в очах, на якийсь момент здалося, що може втратити свідомість. Вона зателефонувала своїй подружці, з якою проживали в Італії і попросила відвезти в лікарню швидкої допомоги. Вона поїхала з нею в лікарню, там зробили їй рентген голови, рентген грудної клітини. Прийшли чергові лікарі - хірург і невролог, обстежили її і поставили діагноз - струс головного мозку, забій грудної клітини, забій м'яких тканин обличчя. Лікарі рекомендували лягти в стаціонар, для проходження лікування, але вона злякалася залишати дітей з ОСОБА_17 і відмовилася. На той момент не розуміла про наслідки для свого здоров'я. Повернулася додому, але тієї ночі їй не вдалося заснути, тому що голова дуже сильно боліла, шум в ушах був і нудило. Зранку звернулася до сімейного лікаря за електронним направленням до невролога. Звернулася до того спеціаліста, до якого могла записатися, це була приватна клініка. Невролог призначила лікування у виді крапельниць та внутрішньо м'язових ін'єкцій, пояснила всю серйозність «не лікування», порадила пролікуватись і звернутись знову в лікарню. Вона звернулася до чергового лікаря ОСОБА_18 , він порадив як варіант проходити лікування амбулаторно, що вона і зробила. З 24 по 28 числа прокапалась і робила уколи в 3 міській лікарні ШД. Після подій 22 вересня, так як свідком була неповнолітня донька, до них завітала Служба у справах дітей. Вони дослідили всі обставини подій того вечора, оцінили їх психологічний стан і направили їх за отриманням психологічної допомоги і психологічного супровіду до психологів соціальної служби, де вони перебували 6 місяців, до травня 2023 року, з донькою проходили консультації психологів. На момент події в шлюбі перебували, розлучились 22 листопада. На експертизу надала довідку хірурга, довідка невролога, рентген знімка не було на руках. 23 вересня її оглядав спеціаліст, голову, тіло. Перший удар був нанесений в ліву частину скроні. Другий удар був також в області скроні. Третій удар в голову, в ту ж частину яка покрита волоссям, інші потім були хаотичні. Була гематома і синяк за вухом, від того що він душив її. В поліцію не зверталася, не мала на меті такого, довго вагалась чи писати заяву. Лікарі звернулися в поліцію після огляду, після 23.00 год. 22 вересня 2022 року. В цей день поліція в лікарні відбирала пояснення від неї. Заперечує факт того, що конфлікт стався саме із-за неї.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що 22.09.2022 року близько 19 год. за адресою: АДРЕСА_2 , відбувся конфлікт між мамою ОСОБА_12 та батьком ОСОБА_10 . Під час конфлікту ОСОБА_19 почав виражатися на адресу матері нецензурною лайкою, через це вона завдала удар долонею по обличчю батька. Мама вирішила закінчити конфлікт, розвернулася і хотіла піти. Після того, як мама розвернулася, батько вдарив матір правою рукою по потилиці, мама перечепилась через стілець, від отриманого удару, втратила рівновагу, і впала на бік на праву ногу. Він став коліном на грудну клітину і почав душити правою рукою, іншою рукою почав наносити удари по голові кулаком, в ліву сторону голови, після того обома руками наносив удари, на шиї були червоні сліди. Мама кричала, що їй боляче. Поліцію не викликала, бо побоялась, раніше цього не робила. В той вечір поліції не було вдома. Сили відтягнути батька від матері у неї не було, інших дій припинити цю сварку не вчиняла. На той момент їй стало страшно, вона кричала, вони не чули, вона вирішила, що треба «зіметувати» отруєння, схопила пігулки і тоді конфлікт припинився, батько відпустив маму. На той час вона була неповнолітня, їй було 16 років. Мама впала на праву ногу, а потім лежала на спині, батько 5-6 разів наніс удари по обличчю спочатку, були проміжки часу між ударами. А потім обома руками бив по голові, хвилин 7 приблизно батько бив маму. Батько перевернув матір і став коліном матері на груди. Правою рукою тримав матір за шию, а лівою рукою завдавав удари кулаком. Коли рука була на шиї, вона намагалася відбиватися. Ці події відбувалися в квартирі на кухні між барною стойкою та столом. Під час конфлікту спочатку вона знаходилася у вітальній, а потім на кухню прийшла, коли розгорівся конфлікт.Після конфлікту - мама пішла в кімнату, стала відчувати що їй стає погано і вона поїхала на медичне обстеження, приблизно після 9 години, залишилась вдома з батьком. Мама повернулася з лікарні приблизно о 12 год. ночі.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що вона являється сусідкою цієї сім'ї, для неї їх сім'я була ідеальною, ніколи не могла подумати що таке відбувається у них. 22.09.2022 року після 18 години прийшла додому, почула нецензурну лексику від ОСОБА_17 , крик від ОСОБА_21 і доньки. Почала прислухатися, почула «удар-ляскіт» від удару по тілу. Далі наче щось розбилось. Потім наче хтось когось штовхнув. По часу бійка була десь приблизно 30 хвилин. Проживає вона в кірпічному будинку, дуже погана звукоізоляція у них, на той момент вона перебувала у ванній кімнаті, почала слухати сварку, бо жіноча цікавість. Її дитина була в дальній кімнаті. Юля плакала, кричала «відпусти, боляче» 3 рази, дитина кричала «відпусти маму», разів 4. Потім сльози з криком, дуже голосні. ОСОБА_17 говорив нецензурною лексикою весь цей час при дитині. ОСОБА_17 водив додому інших жінок разів 5 бачила, коли сиділа в машині, виходила з машини, і зараз це продовжується. Після того як вона написала заяву до поліції, ОСОБА_22 перестрічав її чоловіка і питав, навіщо вона свідчить проти нього.
Експерт ОСОБА_23 в судовому засіданні висновок експерта № 02-01/480 за 2023 року підтримав. Суду пояснив, що висновок складався по наявним документам, які надані ОСОБА_12 . Забій, згідно роз'ясненням, загальний діагноз, не підлягає судово-медичній оцінці. Особисто оглядав потерпілу ОСОБА_12 . Після надходження постанови слідчого про призначення експертизи, начальник пише вказівку про проведення експертизи. Якщо перше дослідження зроблено одним експертом, то і наступну експертизу, за наявності на роботі експерта, він проводить. В ході вивчення медичних документів ОСОБА_12 сумнівів не було, документи між собою узгоджуються. Строки для висновку спеціаліста не визначені.
В цілому, даючи оцінку вказаним показам потерпілої і свідків, суд вважає, що вони є достовірними. При цьому суд виходить з того, що покази судом отримані в порядку ст. ст. 65, 66, 95, 96, 352 КПК України, тобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав свідка. Свідки були допитані в судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані потерпілою та свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
В судовому засіданні, безпосередньо у порядку ст. 358 КПК України, досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:
Витяг З ЄРДР від 05.05.2023 року, за заявою ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 125 КК України (т. 1 а.с. 159);
Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.09.2022 року, згідно якого 22.09.2022 року близько 19.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , стався словесний конфлікт, в ході якого чоловік ОСОБА_10 почав бити руками в область обличчя та голови (т. 1 а.с. 160);
Протокол проведення слідчого експерименту від 19.05.2023 року за участю потерпілої ОСОБА_12 у вигляді відтворення обстановки і обставин події, яка відбулася 22.09.2022 року в квартирі з фотокартками (т. 1 а.с. 161-184);
Протокол проведення слідчого експерименту від 19.05.2023 року за участю свідка ОСОБА_14 за участю законного представника у вигляді відтворення обстановки і обставин події, яка відбулася 22.09.2022 року в квартирі з фотокартками (т. 1 а.с. 185-194);
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2022 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 196-197);
Копії свідоцтва про народження дітей ОСОБА_14 , ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 198-199);
Висновок експерта № 02-01/480 від 08.06.2023 року, згідно якого у ОСОБА_12 мали місце ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, крововиливом обличчя; крововилив грудної клітки, крововиливи верхніх кінцівок, крововилив правого стегна. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться: - травма голови зі струсом головного мозку, крововиливом обличчя до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; - крововилив грудної клітки, крововиливи верхніх кінцівок, крововилив правого стегна до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження, не характерні для тих ушкоджень, які виникають внаслідок само ушкоджень, в результаті падіння з положення стоячи, падаючи на площину чи виступаючу поверхню. Виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження, могли виникнути як за обставин, на які вона вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.05.2023 року так і за обставин, на які вказала ОСОБА_14 в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.05.2023 року (т. 1 а.с. 219-220);
Судом досліджені характеризуючі данні обвинуваченого ОСОБА_10 : згідно довідки КНП «ЧОНД» 2019 від 06.06.2023 року ОСОБА_10 під наглядом не перебуває. Згідно довідки КНП «ЧОПНД ЧОР» № 1188/01-05/1 від 05.06.2023 року під наглядом лікаря-психіатра не перебуває. (т. 1 а.с. 221-232)
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 в скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об'єктивності та правдивості показань потерпілої, свідків, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.
Дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.2. ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В ході судового розгляду стороною захисту заявлено про визнання незаконним зміни обвинувачення прокурором.
Так, в ході судового розгляду, а саме 11.03.2025 року прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 подано змінений обвинувальний акт, який затверджений 28.02.2025 року заступником керівника Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_24 .
Так, відповідно до ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується. У разі зміни ступеня тяжкості злочину з тяжкого чи особливо тяжкого на злочин, передбачений частиною другою статті 314-1цього Кодексу, суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, передбачених частиною п'ятою статті 314 цього Кодексу, постановляє ухвалу про складання досудової доповіді із зазначенням строку її підготовки та відкладає судовий розгляд.
Відповідно до зміненого обвинувального акту, підставою зміни обвинувачення вказано наступне «У ході судового розгляду вказаного кримінального провадження виникла необхідність у зміні раніше пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення шляхом зміни формулювання обвинувачення, а саме: зазначення сімейного зв'язку з потерпілою і пов'язаності правопорушення з домашнім насильством, а також, визначення як обтяжуючими покарання ОСОБА_10 обставинами вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
Зокрема, будучи допитані в судових засіданнях, потерпіла ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_10 вказали, що на момент події вони офіційно перебували в шлюбі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству крім іншого, поширюється на подружжя.
Таким чином, у формулюванні обвинувачення необхідно було зазначити про пов'язаність правопорушення з домашнім насильством та визначити як обтяжуючою обставину - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя
Також, в ході допиту в судовому засіданні, яке відбулось 13.08.2024, допитано як свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка вказала, що була свідком нанесення батьком тілесних ушкоджень її матері. Вказану обставину підтвердили також потерпіла та обвинувачений. Отже, на момент вчинення правопорушення (станом на 22.09.2022) ОСОБА_14 було 16 років, тобто, згідно з вимогами ст. 6 Сімейного Кодексу України, вона була дитиною.
Таким чином, підлягає визначенню як обтяжуючою покарання ОСОБА_10 обставина - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.»
Тобто, коли під час судового розгляду прокурор дійде висновку про необхідність змінити висунуте особі обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, він може клопотати про це в межах інкримінованої особі події кримінального правопорушення щодо всіх її складових, а тому підстав для визнання незаконними дій прокурора при зміні обвинувачення суд не вбачає і ухвалює вирок в межах зміненого обвинувачення.
Крім цього стороною захисту заявлено усне клопотання про визнання висновку судово-медичної експертизи недопустимим доказом, оскільки він не містить синтезуючої частини.
Оцінюючи дані доводи суд зазначає наступне.
Так, Верховний Суд України неодноразово підкреслював, що висновок експерта є допустимим доказом, якщо він отриманий з дотриманням встановленого порядку та містить фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження. Доводи сторони захисту про недопустимість висновку експерта мають бути обґрунтовані конкретними порушеннями, які призвели до істотного порушення прав та свобод людини. Висновок експерта повинен містити чітке та повне обґрунтування прийнятих рішень. Недостатнє обґрунтування або відсутність аналізу всіх обставин може бути підставою для його оскарження стороною захисту. Однак, для визнання такого висновку недопустимим необхідно довести, що ці недоліки є істотними та впливають на права та свободи особи.
Так, в ході судового розгляду не встановлено, що відсутність синтезуючої частини у висновку експерта та посилання на джерела які використовувались експертом при проведенні експертизи, істотно вплинуло на права та свободи ОСОБА_10 . Допущена помилка в написанні прізвища потерпілої в медичних документах « ОСОБА_25 » виправлена медичними працівниками в установлений спосіб і не виправдовує обвинуваченого від протиправних дій по відношенню до потерпілої.
Твердження обвинуваченого надані в судовому засіданні про те, що він захищався від дій потерпілої, і діяв в межах необхідної оборони, суд оцінює критично та розцінює їх як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого йому обвинувачення, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред'явлене обвинувачення.
З показань обвинуваченого щодо фактичних обставин справи, що відбулись на місці події, в т.ч. посилання на те, що тілесні ушкодження дружині були спричинені, можливо, через стиснення грудної клітки, тиску на шию рукою, внаслідок оборони, вбачається його небажання правдиво, добровільно, законно встановити дійсні обставини справи та намагання приховати свою причетність до вчинення інкримінованого кримінального; правопорушення з метою пом'якшити своє становище та уникнути справедливого і законного покарання за вчинене діяння.
Цілком логічним і підтвердженим дослідженими в засіданні доказами є факт того, що у обвинуваченого був мотив нанести-тілесні ушкодження дружині, його дії були спровоковані як сваркою між ними, так і ляпасом, який першою завдала йому дружина. Покази про сварку та ляпас не спростовуються жодною стороною кримінального провадження.
Покази потерпілої про механізм та обставини нанесення тілесних ушкоджень підтвердила спільна донька подружжя - ОСОБА_26 , яка була свідком події. Крім того, факт конфлікту чула сусідка - ОСОБА_20 , яка вказала, що чула крики і нецензурну лексику зі сторони ОСОБА_10 , ляскіт, звуки бійки, чула плач їх доньки, крики потерпілої: «відпусти боляче», крики доньки: «відпусти маму».
Покази потерпілої та свідків є логічними, послідовними та узгодженими між собою.
Також, покази потерпілої та свідка ОСОБА_14 підкріплено слідчими експериментами та висновком експерта щодо виду тілесних ушкоджень, локалізації та механізму їх нанесення.
Разом з тим, потерпіла в той же день звернулась до поліцій, а обвинувачений вказав, що не заявляв у поліцію щодо протиправних дій дружини щодо нього, що теж викликає певні сумніви, оскільки якщо ОСОБА_27 впевнений у своїй правоті, то чому відразу не розповів про обставини події працівникам правоохоронних органів, не показав механізм отримання жінкою тілесних ушкоджень.
Щодо позиції обвинуваченого, який намагається представити свої дії як необхідну оборону, слід чітко вказати: така кваліфікація є надуманою і юридично необґрунтованою. За положеннями статті 36 Кримінального кодексу України, необхідна оборона - це дії, вчинені з метою захисту особи або інтересів від суспільно небезпечного посягання. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Тому суд ставиться критично, до доводів обвинуваченого ОСОБА_10 , що він захищався від дій потерпілої ОСОБА_12 , а визначальним у поведінці обвинуваченого у цій ситуації було не розв'язання конфлікту мирним шляхом, а бажання завдати тілесні ушкодження, а тому не може йти мова про те, що обвинувачений перебував у стані необхідної оборони. Обвинувачений повинен нести відповідальність за наслідки, які фактично наступили від його умисних дій.
У даній ситуації, суд не вбачає посягання з боку потерпілої на обвинуваченого не було.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого під час судового провадження не встановлено.
Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя; вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до проступків (ст.12 КК України), особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, не є інвалідом, пенсіонером, учасником бойових дій, посередньо характеризується за місцем проживання, згідно довідок КП «Черкаський обласний наркологічний диспенсер» та КП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде покарання у виді громадських робіт, в межах санкції відповідної статті. Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Підстав для застосування ст.69 КК України, суд не вбачає.
Разом з тим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минуло три роки.
Частина 2 ст. 125 КК України (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачала карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Інкриміновані ОСОБА_28 діяння, кваліфіковані, зокрема за ч. 2 ст. 125 КК, були вчинені у 22 вересня 2022 році. Отже, на час розгляду судом цієї справи закінчився строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до практики Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК та за наявності згоди обвинуваченого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови ККС ВС від 10 червня 2021 року у справі № 640/11750/17; від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суд зобов'язаний роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення (постанова ОП ККС ВС від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18).
Під час судового розгляду (перед останнім словом) суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_10 , що закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України, однак щодо закриття кримінального провадження ОСОБА_28 заперечував.
Касаційний Кримінальний Суд у складі Верховного Суду у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 760/18016/15-к дійшов висновку, що у разі, якщо обвинувачений щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності заперечує проти цього, судове провадження продовжується у повному обсязі у загальному порядку. У цьому випадку, якщо обвинувачений визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що на момент судового розгляду минув строк, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, суд дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_10 від призначеного покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК, на підставі ч. 5 ст. 74 КК, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. І оскільки суд звільнив ОСОБА_10 від призначеного покарання, шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 розірваний суд не застосовує положення ч.1 ст.91-1 КК України.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 7, 22, 91, 92, 94, 100, 349, 368-371, 373, 374,615 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України - звільнити останнього від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речовий доказ: копії медичної документації, які потерпіла ОСОБА_12 долучила письмовою заявою - знаходяться при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1