ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/446
22.01.08
За позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"
до Державного комітету України з державного матеріального резерву
про стягнення 3 960 166,26 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Шостак Є.А.
від відповідача - Рахильчук О.В.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - відповідач) про стягнення 3 960 166,26 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому зсіданні проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, відсутність у позивача права грошової вимоги до нього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
На виконання абзацу 2 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.1997 № 538 "Про вдосконалення системи розрахунків та споживання природного газу" 27.06.1997 між Державним виробничим підприємством "Чорноморнафтогаз" та відповідачем укладено договір № 272, згідно з яким до державного резерву було закладено природний газ в кількості 155 502,504 тис. м3, що підтверджується актами приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.2. Статуту позивач - Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - є правонаступником Державного виробничого підприємства по видобутку, сховищу і транспортуванню нафти і газу "Чорноморнафтогаз".
Відповідно до актів приймання-передачі від 27.08.1997 та від 23.10.1997 ДП "Харківтрансгаз" передало для закладки до держрезерву 97 775 тис. м3 природного газу. Згідно з актом приймання-передачі від серпня 1998 року ВАТ "Кримський содовий завод" передав у власність відповідача природний газ в кількості 9 000 тис. м3. Відповідно до вищевказаних актів природний газ передавався на зберігання у Глібовське підземне сховище газу позивача. Відповідно до приймального акту від липня 1993 року на зберіганні в Глібовському ПСГ знаходився природний газ в кількості 57 500 тис. м3.
Факт закладення та зберігання позивачем 137 505 773 м3. природного газу державного матеріального резерву встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2004 № 5/17, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 № 44/503, а також підтверджується інвентаризаційною відомістю 2005 року та наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі (копії в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України норми цього Кодексу застосовуються до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, а також до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки сторонами не надано доказів проведення розрахунків за послуги по зберіганню природного газу до набрання чинності нового Цивільного кодексу України, та враховуючи, що відповідно до наданих позивачем документів і пояснень природний газ держрезерву зберігається у Глібовському ПСГ до теперішнього часу, судом вбачається, що відносини продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України і що до спірних правовідносин мають застосовуватись правила Цивільного кодексу України.
Законом України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" передбачено Державному комітету з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25.12.1996 № 1548 Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює тарифи на зберігання природного газу (п. 8).
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.06.2003 № 545 встановлено тариф на зберігання природного газу в підземному сховищі газу (ДВП) ДАТ "Чорноморнафтогаз" у розмірі 12,00 грн. за тисячу м3 (без ПДВ), тобто 14,40 грн. за тисячу м3 з врахуванням ПДВ.
З урахуванням кількості природного газу, що зберігався у позивача, та ціни, що була встановлена, вартість послуг із зберігання у 2005-2006 роках складає 3 960 166,26 грн. (137505,773 тис. куб. м. х 14,40 грн. + 137505,773 тис. куб. м. х 14,40 грн. = 3 960 166,26 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
26.03.2007 позивач звернувся до відповідача з листом № 11/1/1-1040 з вимогою про погашення заборгованості за надані послуги по зберіганню природного газу, на що відповідач листом від 06.04.2007 № 4-1/1/1972 повідомив позивача про неможливість відшкодування витрат по зберіганню через відсутність державних асигнувань з Державного бюджету.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги № 11/1/1-1040 від 26.03.2007 оплату за надані послуги не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 3 960 166,26 грн. боргу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, повідомлених позивачем не спростував, доказів, що підтверджують відсутність боргу та обгрунтовують заперечення проти позову, господарському суду не подав.
На день винесення рішення сума основного боргу складає 3 960 166,26 грн. і підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 936-955 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 31217217900001 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва МФО 820172, ідент. код 00034016), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова / пров. Совнаркомівський, 52/1, р/р 26007301320204 у Кримському ЦВ Промінвестбанку МФО 324430, ЄДРПОУ 00153117) 3 960 166 (три мільйони дев'ятсот шістдесят тисяч сто шістдесят шість) грн. 26 коп. - основний борг, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - державне мито та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко