ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___________
Справа №521/16932/25
Пр. №3/521/5877/25
07 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
встановила:
07 вересня 2025 року о 21 годині 10 хвилин у м. Одесі по вул. Бугаївська, 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров'я водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції складено протокол серії ЕПР1 №446784 від 07 вересня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 07 жовтня 2025 року о 10 годині 00 хвилин, не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи в його відсутність, за умови належного сповіщення про час та місце слухання справи, тому суддя дійшла до висновку про можливість розгляду справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення судам слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Тому, розглядаючи дану справу, суд вирішує питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 2.5 ПДР України, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №446784 від 07 вересня 2025 року працівником поліції.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
До суду разом з протоколом серії ЕПР1 №446784 від 07 вересня 2025 року було надано відеозаписи з портативного відеореєстратора №276415, №471516.
При дослідженні вказаних відеозаписів вбачається, що 07 вересня 2025 року о 21 годині 10 хвилини у м. Одесі по вул. Бугаївська, 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений екіпажем патрульної поліції. Поліцейським було запропонованоОСОБА_1 у встановленому законом порядку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак водій відмовився від проходження огляду, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджує правомірність складення відносно нього протоколу серії ЕПР1 №446784 від 07 вересня 2025 року за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, є послідовним, зафіксований у хронологічній послідовності, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Відповідно до п.п. 2, 16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ №340 від 08 травня 1993 року, до керування транспортними засобами допускаються особи за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, тобто ті особи, які пройшли медичний огляд у порядку встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку до встановлених планів і програм та склали теоретичний та практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
Отже, презюмується, що посвідчення водія отримують лише ті особи, які успішно склали теоретичний іспит із знань ПДР України та всіх пов'язаних з ними законами та підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен розуміти правовий статус водія, виконувати обов'язки водія, та на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення Національної поліції України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1
ст. 130 КУпАП (постанова Пересипського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2025 року у справі №523/14644/25).
Разом з протоколом серії ЕПР1 №446784 від 07 вересня 2025 року було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 07 вересня 2025 року, однак водій відмовився.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
З викладеного вбачається, що зміст протоколу відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в ньому чітко зазначено суть та обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 цього Кодексу, об'єктивною стороною якого є - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинивши дане правопорушення повторно протягом року, протокол складений уповноваженою особою.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року перебачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того чи перебував водій у стані сп'яніння чи ні.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (ч. 2 ст. 130 КУпАП).
Вина водія ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №446784 від 07 вересня 2025 року, відеозаписами з портативного відеореєстратора №276415, №471516, довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення Національної поліції України та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 07 вересня 2025 року.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення та його наслідки, суддя вважає за необхідне накласти на правопорушника стягнення у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2
ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
Постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 307 КУпАП (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу).
На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 23, 24, 33, 130, 221, 283, 284, 307 КУпАП, суддя
постановила:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: О. М. Сегеда