Справа № 521/9015/25
Провадження № 2/947/4370/25
про відмову у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції
08.10.2025
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в клопотання позивача - ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Марганецької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини,
02.06.2025 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду м.Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Марганецької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 05 червня 2025 року справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Матеріали цивільної справи надійшли до Київського районного суду м. Одеси 30.06.2025 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Куриленко О.М.
Ухвалою судді від 04.07.2025 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
06.10.2025 року (після робочого часу), через систему «Електронний суд», позивач - ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання, в якому просила суд провести судове засідання по даній справі в режимі відеоконференції. Заява зареєстрована 07.10.2025 року, передана судді 08.10.2025 року.
Судове засідання в даній справі призначене на 14 год. 00 хв. на 09.10.2025 року.
Дослідивши матеріали зазначеної заяви, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з ч. 2 ст. 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше, ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Враховуючи те, що судове засідання по вищевказаній цивільній справі призначене на 09.10.2025 року, а клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції сформовано позивачем в системі «Електронний суд» 06.10.2025 року (після робочого часу) та передано судді 08.10.2025 року, в порушення строку, передбаченого ст.212 ЦПК України.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного.
На підставі викладеного, керуючись ст.212, 260, 263, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Марганецької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Куриленко