Справа № 495/5368/25
Номер провадження 3/495/1816/2025
03 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,
за участі секретаря судового засідання Гасанзаде М.Р.,
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Сліпкова В.С.,
розглянувши матеріали, що надійшли від НОМЕР_1 прикордонного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
17.07.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від НОМЕР_1 прикордонного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби Українинадійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №005096Е від 06.07.2025 року ОСОБА_2 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 204-1Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: 06.07.2025 року о 19:15 год. в пункті пропуску «Старокозаче» під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України було виявлено громадянина України ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону без відповідних документів, а саме з використанням паспорта громадянина Ізраїлю НОМЕР_2 виданий на ім'я KirichenkoVladimir, будучи у правових відносних з Україною, чим порушив вимогист.ст. 9,12 Закону України «Про державний кордон України», вимоги ч.2 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль», ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
У судовому засіданні адвокат Сліпков В.С. який діє в інтересах ОСОБА_3 просив закрити провадження у справі з підстав викладених у раніше поданому ним до суду клопотанні про закриття провадження у справі. Вказане клопотання мотивовано тим, що у матеріалах справи не має відомостей про те, що ОСОБА_3 є громадянином України, оскільки питання приналежності до громадянства України ще не вирішено. Крім того, при перетині кордону на виїзд з України ОСОБА_3 пред'явив дійсний паспорт громадянина Ізраїлю для виїзду за кордон № НОМЕР_2 на ім'я НОМЕР_3 , який містить всі реквізити та надає останньому певні права, в тому числі й на виїзд за кордон.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника, дослідивши клопотання захисника та долучені докази, дійшов до наступних висновків.
В силу дії ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Поняття єдиного громадянства визначається у ч. 1 ст. 2 Закону України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України», як один із принципів законодавства України про громадянство. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Таким чином, в'їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 204-1 КУпАП.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Статтею 3 цього Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Відповідно до п. 2 Правил перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.
Тому, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в'їзд на територію України громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи ДПСУ зобов'язанні керуватись правовою нормою п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідна правова норма міститься в ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно зі ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Пункт 2 правил перетинання державного кордону громадянами України, що затвердженні постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним.
Вивчивши матеріали адміністративної справи(протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №005096Е від 06.07.2025 року; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; рапортами; копією паспорта громадянина Ізраїлю для виїзду за кордон № НОМЕР_2 на ім'я KirichenkoVladimir; інформацією про особу; згодою на обробку персональних даних), вважаю, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КпАП України, так як його вина у вчиненні правопорушення повністю підтверджується доказами, наявними у справі.
Відповідно до санкції частини 1статті 204-1 КУпАП,за зазначене правопорушення на особу накладається стягнення у вигляді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Відповідно дост.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.33-35,204-1ч.1,221,283,284 КУпАП, суддя,
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 3400 грн (три тисячі чотириста грн) з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу (частина перша статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення)
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (стаття 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Суддя С.В. Гелла