1Справа № 335/8008/25 3/335/2090/2025
06 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 403581, 26.07.2025 о 22 год. 34 хв., в м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Volkswagen Golf», з н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнина рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилась під час відеозапису. Від керування ТЗ відсторонена, про повторність попереджено, чим порушила п. 2.5 ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, до суду подала клопотання, відповідно до якого просить провадження у справі відносно неї закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, письмові заперечення, переглянувши диск, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього рух, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Відповідно до розділу І п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.п. 6, 7 розділу І вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (п. 6 розділу ІІ Інструкції).
Частинами 3-4 ст. 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
У результаті досліджених в суді відеозаписів, що додано до матеріалів справи на CD-диску, було встановлено, що після зупинки т/з гр. ОСОБА_1 , підставою для якої стало порушення правил перетину дорожньої розмітки 1:1, одним з двох працівників поліції повідомлено водієві про те, що від нього відчувається запах алкоголю та запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер». Поліцейський повідомляючи гр. ОСОБА_1 що «чує ознаки алкогольного сп'яніння» повідомляє останній про «варіанті проходження медичного огляду на Драгер так і в медичному закладі охорони здоров'я».
Між тим, візуально з оглянутого відеозапису наявність ознак алкогольного сп'яніння, зазначених у протоколі (порушення мови, порушення координації рухів) не підтверджена, навпаки ОСОБА_1 має адекватну поведінку, чітке мовлення та відсутність порушення координації рухів.
Суд зазначає, що об'єктивним доказом належного виконання процедури огляду особи на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, є відео запис події, оскільки головним завданням відеозапису є саме фіксування фактів та доказів, які засвідчують факт правопорушення, і такий факт сп'яніння повинен бути документально доведений, однак по справі не встановлено будь-яких доказів на підтвердження ознак сп'яніння у гр. ОСОБА_1 .
При складанні протоколу за ст. 130 КУпАП, у разі порушення водієм п. 2.5 ПДР, працівниками поліції мають бути надані доказі щодо: 1/ керування особою транспортним засобом та законності підстав зупинки транспортного засобу; 2/ наявності ознак сп'яніння; 3/ відмови від проходження огляду. Відсутність доказів щодо сукупності вказаних ознак, може слугувати підставою до закриття адміністративного провадження.
Оскільки всі сумніви мають тлумачитися на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, в сукупності з відсутністю вказаних в протоколі ознак сп'яніння, то слід визнати що вимога щодо проходження медичного огляду не є законною та відповідно відмова у проходженні такого огляду, в такому випадку не можна вважати порушенням вимог п. 2.5 ПДР України, та не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 ставиться за провину відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Натомість, після дослідження відеозапису події суд не може констатувати факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в розумінні положень ст. 130 КУпАП.
Так, з вказаного відео запису вбачається пропозиція поліцейського від працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що слідує млява відмова водія від такої пропозиції, після чого, отримавши негативну відповідь, співробітник поліції робить ОСОБА_1 наступну пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що водієм не була висловлена відмова, а було висловлено запитання до працівника поліції «ну а чому я буду проходити?».
Дане питання ОСОБА_1 було помилкового сприйняте поліцейським як відмова від проходження огляду «я зрозумів, я приймаю це як відмову», хоча фактично ОСОБА_1 лише задала питання поліцейському, а не відповіла відмовою на питання поліцейського стосовно проходження огляду в медичному закладі.
Отже, поліцейський, отримавши запитання від ОСОБА_1 , прийшов до висновку і розцінив дії водія як відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння взагалі, при цьому не роз'яснив гр. ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а саме, що така відмова розцінюється як керування транспортним засобом у стані сп'яніння, не було з'ясовано причини відмови негайно прослідувати до медичного закладу з урахуванням при цьому п. 9 розділу ІІ Інструкції, відповідно до якого з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Інші наявні у справі докази на факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, також не вказують.
При цьому, судом не може бути покладений в підґрунтя звинувачувального судового рішення рапорт поліцейського Голікова Д., протокол в якому зазначено про керування транспортним засобом, та відмову від огляду, оскільки суд не може свої висновки обґрунтовувати спираючись лише на протокол про вчинення адміністративного правопорушення, що відповідає практиці КАС ВС викладеній у висновку зробленому при розгляді адміністративної справи № 524/5741/16-а (Постанова від 20.05.2020) відповідно до якого рапорт працівника поліції (тобто документ який складається за ініціативою і на суб'єктивних висновках поліцейського) не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 на предмет того, що вона не відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, під час судового розгляду спростовані не були.
Отже, перелічені обставини в сукупності вказують на наявність сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, з відеозапису доданого до матеріалів справи також вбачається невжиття поліцейськими дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що є порушенням права водія конституційних прав та право на захист. Крім того, на відео вбачається і факт хвилювання ОСОБА_1 яке вона пояснює у своєму клопотанні через оголошену «повітряну тривогу».
Також, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису, під час сигналу «повітряна тривога», здійснено складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з цим поліцейські повинні були зупинити проведення будь-яких дій, або відкласти їх проведення та продовжити лише після закінчення повітряної тривоги, що не було останніми дотримано та є порушенням права ОСОБА_1 на захист та безпеку життя, про що остання акцентує увагу суду у своєму клопотанні.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом, за таких обставин вважаю, що доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності не спростовані належними доказами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому вважає необхідним провадження у справі відносно останньої на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.О. Макаров