Справа № 334/7048/25
Номер провадження № 1-кс/334/2471/25
08 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , внесеному у кримінальному провадженні №12024087050000467, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Чернігівського району Запорізької області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.04.2005 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, 29.08.2005 ухвалою Апеляційного суду Запорізькій області: вирок Василівського районного суду Запорізької області від 14.04.2005 змінено, визначено покарання 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки;
- 27.06.2006 Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.70, ст.71 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці. Звільнився 07.04.2010 по відбуттю строку покарання;
- 24.02.2011 Акімовським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. Звільнився 01.08.2014 по відбуттю строку покарання;
- 11.12.2017 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 357, ст.70 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки. Звільнився 14.09.2018 з Оріхівської ВК № 88 по відбуттю строку покарання;
- 07.02.2025 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Поставлений на облік Дніпровського ВР філії ДУ «Центр пробації в Запорізькій області» 12.03.2025,
за участі: прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя - ОСОБА_5 ; слідчого Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 ; підозрюваного - ОСОБА_4 (особисто)
Слідчий Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, перебувають матеріали кримінального провадження №12024087050000467 від 25.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, знову вчинив кримінальні правопорушення проти власності за наступних обставин.
Так, 24.10.2024 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «телеграм» знайшов оголошення, опубліковане потерпілим ОСОБА_6 , про викрадення документів, банківських карток, талонів на пальне з проханням повернути їх за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження викрадених у ОСОБА_6 речей та документів й, відповідно, не маючи реального наміру на повернення документів, використовуючи мобільний телефон з встановленим месенджером «Телеграм», зателефонував на зазначений у оголошенні мобільний номер ОСОБА_6 , та повідомив останньому неправдиву інформацію про наявність у нього речей та документів потерпілого й про намір повернути їх за винагороду у сумі 4600 гривень. Потерпілий ОСОБА_6 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 та впевненим у поверненні викрадених речей та документів, за вказівкою останнього перерахував на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану у АТ «ПУМБ», грошові кошти у сумі 4600 гривень.
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, що були переведені на банківську картку ОСОБА_7 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , за його вказівкою здійснив обготівкування грошових коштів та передав їх останньому. Після чого ОСОБА_4 спілкування з потерпілим ОСОБА_6 , припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 4600 гривень.
Крім того, 27.10.2024 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, опубліковане потерпілим ОСОБА_8 , про втрату гаманця з документами його дружини та проханням повернути вказану річ за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втраченого дружиною ОСОБА_8 гаманця з документами й, відповідно, не маючи реального наміру на повернення документів, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , зателефонував на зазначений у оголошенні мобільний номер ОСОБА_8 , та повідомив останньому неправдиву інформацію про наявність у нього гаманця дружини потерпілого та намір повернути його за грошову винагороду. Потерпілий ОСОБА_8 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 та впевненим у поверненні втраченого гаманця, за вказівкою останнього перерахував на банківську картку № НОМЕР_3 , емітовану у АТ «ПУПБ», грошові кошти у сумі 18000 гривень.
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, що були переведені на банківську картку ОСОБА_7 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , за його вказівкою здійснив обготівкування грошових коштів та передав їх останньому. Після цього ОСОБА_4 спілкування з потерпілим ОСОБА_8 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду у сумі 18000 гривень.
Крім того, 16.11.2024 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, опубліковане потерпілою ОСОБА_9 , про втрату собаки з проханням повернути її за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втраченої ОСОБА_9 собаки та, відповідно, не маючи реального наміру повернення собаки, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_4 , зателефонував на зазначений у оголошенні мобільний номер ОСОБА_9 , та повідомив останній неправдиву інформацію про наявність у нього собаки потерпілої та намір повернути її за грошову винагороду.
Потерпіла ОСОБА_9 , будучи введеною в оману ОСОБА_4 та впевненою у поверненні втраченої собаки, за вказівкою останнього перерахувала на банківську картку № НОМЕР_1 емітовану у АТ «ПУМБ» грошові кошти у сумі 18000 гривень.
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, що були переведені на банківську картку ОСОБА_7 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , за його вказівкою здійснив обготівкування грошових коштів та передав їх останньому. Після чого ОСОБА_4 спілкування із ОСОБА_9 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду у сумі 18000 гривень.
Крім того, 24.11.2024 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, опубліковане потерпілим ОСОБА_10 , про втрату банківських карток та документів з проханням повернути сумку за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втрачених ОСОБА_10 документів та банківських карток й, відповідно, не маючи реального наміру на повернення документів, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , зателефонував на мобільний номер, зазначений у оголошенні, та повідомив неправдиву інформацію про наявність у нього документів та банківських карток потерпілого, а також про намір їх повернути за грошову винагороду.
Потерпілий ОСОБА_10 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 та впевненим у поверненні втраченої сумки з документами, за вказівкою останнього перерахував на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану у АТ «ПУМБ», грошові кошти у сумі 8100 гривень.
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, що були переведені на банківську картку ОСОБА_7 , останній за вказівкою ОСОБА_4 перерахував їх на картку ОСОБА_11 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 і здійснив обготівкування грошових коштів. В подальшому передав вказані грошові кошти ОСОБА_4 , який отримавши їх, спілкування з потерпілим ОСОБА_10 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду у сумі 8100 гривень.
Крім того, 29.11.2024 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, опубліковане потерпілою ОСОБА_12 , про втрату сумки її матір'ю з проханням повернути сумку з документами за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втраченої матір'ю ОСОБА_12 сумки з документами та, відповідно, не маючи реального наміру на їх повернення, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «ВФ Україна» НОМЕР_5 , зателефонував на зазначений у оголошенні мобільний номер ОСОБА_12 та повідомив останній неправдиву інформацію про наявність у нього сумки матері потерпілої та про намір її повернути за винагороду у сумі 5000 гривень.
Потерпіла ОСОБА_12 , будучи введеною в оману ОСОБА_4 та впевненою у поверненні втраченої сумки з документами, за його вказівкою перерахувала на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану у АТ «ПУМБ», що належить ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 5000 гривень, які останній, не будучи обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , повинен був обготівкувати за вказівкою ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду у сумі 5000 гривень.
Крім того, 17.12.2024 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, опубліковане потерпілим ОСОБА_13 , про втрату гаманця з документами та з проханням повернути їх за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втраченого ОСОБА_13 гаманця з документами та, відповідно, не маючи реального наміру на повернення гаманця з документами, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_6 , зателефонував на зазначений у оголошенні мобільний номер ОСОБА_13 , та повідомив останньому неправдиву інформацію про наявність у нього гаманця з документами та намір повернути його за грошову винагороду.
Потерпілий ОСОБА_13 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 та впевненим у поверненні втраченого гаманця з документами, за його вказівкою перерахував грошові кошти у сумі 9000 гривень на банківську картку № НОМЕР_7 , до якої мав доступ ОСОБА_7 , емітовану в АТ «СЕНС БАНК» на ім'я ОСОБА_14 .
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, ОСОБА_7 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , перерахував кошти потерпілого на банківську карту № НОМЕР_8 , до якої він мав доступ, емітовану в КБ АТ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_15 , за вказівкою ОСОБА_4 здійснив обготівкування грошових коштів та передав їх останньому. Після чого, ОСОБА_4 спілкування із потерпілим ОСОБА_13 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду у сумі 9000 гривень.
Крім того, 11.01.2025 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, опубліковане потерпілим ОСОБА_16 , про втрату речей та документів з проханням повернути їх за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втрачених ОСОБА_16 речей та документів й, відповідно, не маючи реального наміру на повернення речей та документів, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_9 , зателефонував на мобільний номер ОСОБА_16 , та повідомив останньому неправдиву інформацію про наявність у нього речей та документів потерпілого, а також про намір повернути їх за грошову винагороду.
Потерпілий ОСОБА_16 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 та впевненим у поверненні втрачених речей і документів, за його вказівкою перерахував грошові кошти: у сумі 7000 гривень на банківську картку № НОМЕР_7 , емітовану в АТ «СЕНС БАНК» на ім'я ОСОБА_14 ; у сумі 7000 гривень на банківську карту № НОМЕР_10 , емітовану у ТОВ «Восток банк» на ім'я ОСОБА_17 ; у сумі 14000 гривень на банківську картку № НОМЕР_11 емітовану у АТ «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_18 , які не були обізнаними про шахрайські дії ОСОБА_4 .
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, ОСОБА_19 спілкування із потерпілим ОСОБА_13 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд шляхом надання вказівок особам, які отримали н рахунку грошові кошти, про вчинення подальших дій з такими коштами.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_16 матеріальну шкоду у сумі 28000 гривень.
Крім того, 03.02.2025 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Телеграм» знайшов оголошення, опубліковане потерпілою ОСОБА_20 , про втрату собаки з проханням повернути її за грошову винагороду, після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втраченої ОСОБА_20 собаки та, відповідно, не маючи реального наміру на повернення собаки, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_12 , зателефонував на мобільний номер ОСОБА_20 , зазначений у оголошенні та повідомив останній неправдиву інформацію про наявність у нього собаки потерпілої та намір повернути її за грошову винагороду.
Потерпіла ОСОБА_20 , будучи введеною в оману ОСОБА_4 та впевненою у поверненні втраченої собаки, за вказівкою останнього перерахувала на банківську картку № НОМЕР_13 , емітовану в АТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти у сумі 8360 гривень.
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, що були перераховані на банківську картку ОСОБА_7 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , за його вказівкою здійснив обготівкування грошових коштів та передав їх останньому. Після чого ОСОБА_4 спілкування із потерпілою ОСОБА_20 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_20 матеріальну шкоду у сумі 8360 гривень.
Крім того, 17.03.2025 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, у месенджері «Телеграм» знайшов оголошення, опубліковане потерпілим ОСОБА_21 , про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з проханням повернути його за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втраченого ОСОБА_21 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та, відповідно, не маючи реального наміру на повернення документів, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_14 , зателефонував на зазначений у оголошенні мобільний номер ОСОБА_21 , та повідомив останньому неправдиву інформацію про наявність у нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу потерпілого та намір його повернути за грошову винагороду.
Потерпілий ОСОБА_21 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 та впевненим у поверненні втраченого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за вказівкою останнього перерахував на банківську картку № НОМЕР_13 , емітовану в АТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти у сумі 28900 гривень.
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, що були переведені на банківську картку ОСОБА_7 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , за його вказівкою здійснив обготівкування грошових коштів, та передав їх останньому. Після чого ОСОБА_4 спілкування з ОСОБА_21 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_21 матеріальну шкоду у сумі 28900 гривень.
Крім того, 10.05.2025 у денний час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у Дніпровському районі міста Запоріжжя, на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, опубліковане потерпілим ОСОБА_22 , про втрату документів з проханням повернути їх за грошову винагороду, після чого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, не володіючи інформацією про місцезнаходження втрачених ОСОБА_22 документів та, відповідно, не маючи реального наміру на повернення документів, використовуючи мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_15 , зателефонував на зазначений у оголошенні мобільний номер ОСОБА_22 , та повідомив останньому неправдиву інформацію про наявність у нього документів потерпілого та намір повернути їх за винагороду у сумі 4000 гривень.
Потерпілий ОСОБА_22 , будучи введеним в оману ОСОБА_4 та впевненим у поверненні втрачених документів, за вказівкою останнього перерахував на банківську картку № НОМЕР_16 , емітовану в АТ КБ «Приватбанк», грошові кошти у сумі 4000 гривень.
Отримавши у своє розпорядження грошові кошти, що були перераховані на банківську картку ОСОБА_11 , який не був обізнаним про шахрайські дії ОСОБА_4 , за його вказівкою здійснив обготівкування грошових коштів, та передав їх останньому. Після чого ОСОБА_4 спілкування із ОСОБА_22 припинив та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_22 матеріальну шкоду у сумі 4000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, які кваліфікуються як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
29.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчинені ОСОБА_4 , в інкримінованим йому кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; протоколами оглядів матеріалів тимчасових доступів; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом огляду банківської карти АТ «Акцент Банк»; протоколом огляду банківської карти АТ «Державний ощадний банк України»; протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 від 29.09.2025; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідків.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість невиконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, покладених на нього чинним кримінальним процесуальним законодавством, слідчим, прокурором, або судом.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження та встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому мешкає (зареєстрований), без дозволу слідчого. Враховуючи вчинене кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до двох років є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може залишити населений пункт, в якому фактично проживає і таким чином буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності.
- до теперішнього часу не надійшли заяви від осіб, які б виявили бажання бути поручителями підозрюваного, що виключає можливість застосування відносно нього запобіжного заходу особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, орган досудового розслідування просить про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку з тим, що без застосування даного запобіжного заходу, неможливо уникнути вищезазначених ризиків та забезпечення покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі. Зазначив, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту необхідно застосувати для запобігання переховування підозрюваного.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі. Зазначив, що запропонований запобіжний захід є необхідним для забезпечення проведення слідчих дій та цілком відповідає вимогам КПК України.
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував проти застосування запобіжного заходу.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Так, встановлено, що 29.09.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на їх вагомість та взаємозв'язок, слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження, наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Матеріали клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту містять достатню кількість даних, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частинами 2 та 4 ст. 194 КПК України регламентовано, що суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, до слідчого судді з'явився за викликом, відомостей про ухилення від явки за викликом слідчого стороною обвинувачення не надано.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що застосування даного виду запобіжного заходу цілком достатнє для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.
А тому, слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_4 для належного забезпечення покладених на нього процесуальних обов'язків, необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною покидати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому, слідчим суддею враховано, що строк досудового розслідування спливає 29.11.2025, а тому строк обрання запобіжного заходу має бути визначений в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.11.2025 включно.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки: не залишати без дозволу слідчого, прокурора, суду місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , внесеному у кримінальному провадженні №12024087050000467, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною покидати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024087050000467, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.10.2024, а саме до 29.11.2025 включно з покладенням на нього обов'язків не залишати без дозволу слідчого, прокурора, суду місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
Встановити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного до 29 листопада 2025 року (включно).
Строк дії ухвали визначити до 29 листопада 2025 року, включно.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію даної ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурору, - для відома та виконання.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1