Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/6861/24
Провадження №: 1-кп/332/280/25
08 жовтня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080100000072 від 18.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
в провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, по якому здійснюється судовий розгляд.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження, яке наразі завершити неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , з урахуванням позиції свого підзахисного, також не заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з такого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 10 грудня 2024 року включно, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз до 12 жовтня 2025 року включно.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим, суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Про наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може свідчити те, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні військового злочину, а саме у самовільному залишенні місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини, тобто у його невідповідальній поведінці, а отже про можливість вчинення нового кримінального правопорушення чи його продовження.
За таких обставин, суд вважає, що на цей час є наявними зазначені у клопотанні прокурором ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Крім того, судом враховується, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.
Даних про такий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , щоб унеможливлював стосовно нього продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 194, 331, 336, 369 - 372 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 грудня 2025 року включно, з утриманням останнього у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити співробітникам ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Суддя: ОСОБА_1