Справа № 308/1349/25
1-кп/308/260/25
07 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 та одночасно заставодавця адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000234 від 08.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України та за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 та ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України,-
В провадженні суду перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000234 від 08.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, та за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 та ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України.
06.10.2025 у судовому засіданні прокурор подав клопотання про звернення в дохід держави застави, внесеної в сумі 181 680,00 гривень за обвинуваченого ОСОБА_8 ; про надання дозволу на затримання ОСОБА_8 з метою його приводу у судове засідання, одночасно з яким подав клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні подані ним клопотання підтримав та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 не виконує покладені на нього обов'язки, визначені ухвалою суду при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, систематично не з'являється до судових засідань без поважних причин та не повідомляє про обставини, що перешкоджають його прибуттю. У зв'язку з цим прокурор вважав, що обвинувачений фактично ухиляється від суду, чим порушує умови застосованого до нього запобіжного заходу. З огляду на викладене прокурор просив звернути в дохід держави заставу в сумі 181 680,00 гривень, внесену за ОСОБА_8 , надати дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, оголосити ОСОБА_8 у розшук, зупинити судове провадження до моменту встановлення його місцезнаходження та виділити матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 в окреме провадження.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 та одночасно заставодавець адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні щодо клопотань прокурора про звернення застави в дохід держави, про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_8 та зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою заперечував, так як вважає подані клопотання передчасними.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце їх проведення був належним чином повідомлений шляхом направлення судом СМС-повідомлення на номер телефону, зазначений ним у заяві про отримання судових повісток в електронній формі за допомогою СМС-повідомлень. Причини своєї неявки до суду обвинувачений не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Застосований щодо ОСОБА_8 привід органом Національної поліції не виконано у зв'язку з невстановленням його фактичного місцезнаходження.
Інші учасники справи залишили вирішення питання за клопотаннями прокурора на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов такого висновку.
Щодо звернення застави в дохід держави
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч.1 ст. 177 КПК України).
Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою КМУ від 11.01.2012 №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною 3 статті 182 КПК при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Частиною 4 статті 182 КПК визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до частини 8 статті 182 КПК, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Згідно з частиною 7 статті 42 КПК, з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого на неї покладено процесуальні обов'язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Частина 5 статті 194 КПК містить припис щодо визначення обов'язку підозрюваного, обвинуваченого (без визначення строку дії такого обов'язку) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Окремо від цього слідчий суддя, суд зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого виконувати один або декілька обов'язків, передбачених пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК на строк не більше двох місяців, який може бути продовжений (частина 7 статті 194 КПК).
Тобто обов'язки, визначені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу при наявності визначених в частині 5 статті 194 КПК умов, тобто обов'язки підозрюваного, обвинуваченого, визначені частиною 7 статті 42 КПК, та обов'язки, які передбачені частиною 5 статті 194 КПК, не є взаємовиключними чи альтернативними.
Таким чином, запобіжний захід (зокрема застава) забезпечує виконання підозрюваним чи обвинуваченим як процесуальних обов'язків, покладених на нього безпосередньо процесуальним законом - частиною 7 статті 42 КПК, - так й обов'язків, покладених на певний строк слідчим суддею чи судом при застосуванні запобіжного заходу згідно з пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, й при цьому КПК передбачає два окремих випадки можливості звернення застави в дохід держави:
1) підозрюваний чи обвинувачений, який відповідно до статті 135 КПК належним чином викликаний до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, не прибув на такий виклик (за винятком обумовлення неприбуття поважними причинами чи обґрунтованого неповідомлення про причини неявки), чим порушується процесуальний обов'язок, передбачений частиною 7 статті 42 КПК. При цьому КПК не встановлює кількості необхідних неявок підозрюваного чи обвинуваченого за викликом для звернення застави, тобто цілком достатньо одного випадку;
2) підозрюваний чи обвинувачений порушили будь-який чи кілька покладених на них при застосуванні запобіжного заходу процесуальних обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК.
Суд має встановити чи мало місце порушення обвинуваченим ОСОБА_8 загальних обов'язків обвинуваченого, передбачених ч.2 ст. 42 КПК України - прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити; якщо так, то чи мали місце поважні причини неприбуття на виклик.
Ухвалою суду від 10.02.2025 продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.04.2025 року включно із визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
27.02.2025 ОСОБА_8 було звільнено з ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9) у зв'язку із внесенням заставодавцем ОСОБА_10 застави в розмірі 181 680,00 грн.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року судове засідання у кримінальному провадженні було відкладено у зв'язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_8 , до якого застосовано привід. Наступне судове засідання призначено на 14 год. 00 хв. 18 липня 2025 року, на яке обвинувачений ОСОБА_8 був доставлений до суду працівниками Національної поліції України.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року судове засідання у кримінальному провадженні відкладено на 15 год. 30 хв. 22 вересня 2025 року у зв'язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_8 , до якого з метою забезпечення його участі у судовому розгляді судом повторно застосовано привід.
У судове засідання, призначене на 15 год. 30 хв. 22 вересня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_8 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Застосований щодо нього привід органом Національної поліції не виконано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження обвинуваченого, про що свідчить рапорт начальника Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 .
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року судове засідання у кримінальному провадженні відкладено на 10 год. 00 хв. 07 жовтня 2025 року та щодо обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано повторний привід. У судове засідання, призначене на 10 год. 00 хв. 07 жовтня 2025 року, обвинувачений ОСОБА_8 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Застосований щодо нього привід органом Національної поліції не виконано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження обвинуваченого, про що свідчить рапорт начальника Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області
ОСОБА_11 огляду на викладене, суд вважає доведеним факт безпідставного неприбуття обвинуваченого ОСОБА_8 на здійснені належним чином виклики до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, за відсутності поважних причин чи обґрунтованого повідомлення про неможливість прибуття, чим порушено процесуальний обов'язок, передбачений частиною 7 статті 42 КПК.
Правові засади застосування запобіжних заходів регламентовано главою 18 КПК «Запобіжні заходи, затримання особи» (статті 176-213 КПК). Термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі №628/969/18 та від 28.03.2019 у справі №286/1695/18).
Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК. Поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни. Так, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (частини 8 та10 статті 182 КПК).
При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави вона звертається в дохід держави (частина 8 статті182 КПК).
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).
З наведеного вище, слідує, що звернення застави в дохід держави є невід'ємною складовою зміни запобіжного заходу у вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям «застосування запобіжного заходу» у вигляді застави.
Заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи (пункт 9 частини 2 статті 131 КПК). Застава є одним із видів запобіжних заходів (пункт 3 частини 1 статті 176 КПК).
У зв'язку із викладеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Пропорційність втручання у майнові права заставодавця ОСОБА_10 має бути оцінена судом з урахуванням характеру порушення покладеного на обвинуваченого обов'язку та негативних наслідків, що настали у вигляді перешкод кримінальному провадженню.
Так, суд виходить із того, що систематична неявка обвинуваченого ОСОБА_8 у судові засідання без поважних причин свідчить про його недобросовісну процесуальну поведінку та умисне невиконання покладених на нього обов'язків, передбачених ухвалою суду при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави. Такі дії обвинуваченого фактично унеможливлюють подальший розгляд справи по суті, оскільки його відсутність у судових засіданнях призводить до необхідності їх неодноразового відкладення, чим затягується судовий розгляд у цілому.
Суд бере до уваги, що у цьому кримінальному провадженні інші обвинувачені - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - перебувають під вартою, а тому подальше зволікання з розглядом справи зумовлює порушення їхнього права на розгляд обвинувачення упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 створює штучні перешкоди для здійснення правосуддя та підриває принципи змагальності й розумності строків кримінального провадження, що є підставою для відповідного процесуального реагування суду.
Враховуючи наведені вище обставини порушення покладеного на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язку у співвідношенні з ризиками для кримінального провадження, суд доходить висновку, що принципу пропорційності у цьому випадку відповідатиме звернення в дохід держави грошових коштів, внесених як застава заставодавцем ОСОБА_10 у розмірі 181 680,00 грн, оскільки невиконання обвинуваченим умов запобіжного заходу позбавляє заставу її забезпечувального значення та вимагає застосування наслідків, передбачених частинами 8 і 9 статті 182 КПК України.
Щодо надання дозволу на затримання ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 187 КПК України якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слідчий суддя, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.
У разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з'явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана.
Згідно з положеннями ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.
Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 189 КПК України, слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після одержання цього клопотання.
Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу (ч. 4 ст. 189 КПК України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити, зокрема:
3) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, і його правову кваліфікацію за законом України про кримінальну відповідальність;
4) посилання на обставини, які дають підстави для: обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення; висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу; висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання.
Відтак, оцінюючи доводи клопотання прокурора, суд визнає їх обґрунтованими, та такими, що доводять існування ризику переховування.
Суд також бере до уваги характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_8 і щодо яких є обґрунтоване органами досудового розслідування обвинувачення, мотиви за яких ОСОБА_8 вчинив дії, що ставляться йому у провину.
За сукупності таких обставин, суд дійшов висновку про те, що існують правові підстави, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, для задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_8 з метою його приводу для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, оскільки останній переховується від суду.
Щодо оголошення обвинуваченого у розшук
Відповідно до ст. 335 Кримінального процесуального кодексу України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_8 ухиляється від суду, суд вважає, що є підстави для оголошення обвинуваченого в розшук.
Що стосується виділення відносно матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, суд виходить із наступного.
Можливість виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, передбачено ч.1 ст.334 КПК України, в якій зазначено, що таке виділення відбувається за правилами, передбаченими ст.217 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
Враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 ухиляється від суду, у зв'язку з чим не може брати участь у судових засіданнях, з метою ефективного судового розгляду справи в розумні строки, суд вважає за доцільне виділити в окреме провадження матеріали кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Керуючись ст. 182, 187-190, 194, 196,203, 335 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Звернути в дохід держави заставу, внесену в сумі 181 680,00 гривень за ОСОБА_8 відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2025, та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України з використанням її в порядку, визначеному законом для використання коштів судового збору.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Оголосити в розшук обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити в окреме провадження матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Виділеним матеріалам кримінального провадження присвоїти окремий номер провадження.
Зупинити судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України, до його розшуку.
Організацію виконання цієї ухвали та контроль за її виконанням покласти на Ужгородський РУП ГУНП в Закарпатській області та прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_12 , яка підтримує державне обвинувачення в даному провадженні.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: 1) приводу обвинуваченого до суду; 2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; 2-1) добровільного з'явлення обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора; 3) відкликання ухвали прокурором.
Затримана на підставі ухвали суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Службова особа, яка на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.
Уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.
Якщо після затримання обвинуваченого з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.
Ухвала в частині звернення застави в дохід держави може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. В іншій частині ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту оголошення.
Суддя: ОСОБА_13