Справа №639/836/25
Провадження №1-кп/639/214/25
8 жовтня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022226250000444 від 05.10.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, ФОП, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
07.07.2022 Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 17000 грн. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22.12.2022 покарання замінено на громадські роботи на строк 240 годин;
22.05.2023 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
31.10.2023 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 місяців 30 днів арешту. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 невідбуту частину покарання у виді 1 місяця 12 днів арешту замінено на 2 місяці 24 дні пробаційного нагляду;
13.11.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до 1 року 5 днів обмеження волі, звільнений 27.06.2025 у зв'язку з відбуттям покарання,
27.08.2025 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 34 000 грн. (вирок не набрав законної сили у зв'язку з апеляційним оскарженням),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
ОСОБА_6 , будучи раніше судимим 07.07.2022 Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров'я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров'я України №634 від 29.07.2010 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року №188, вчинив злочин при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_6 , будучи особою, яка вживає психотропні речовини, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, з метою подальшого особистого вживання, 04 жовтня 2022 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у м. Харкові, замовив, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, за допомогою кросплатформеного месенджера «Телеграм» через чат-бот особливо небезпечну психотропну речовину - метилендіоксиметамфетамін (МДМА) та у подальшому сплативши, отримав повідомлення через месенджер «Телеграм» від невстановленої в ході досудового розслідування особи про місцезнаходження замовленої особливо небезпечну психотропну речовину - метилендіоксиметамфетамін (МДМА).
Надалі, ОСОБА_6 04.10.2022 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 17 год. 49 хв., в невстановленому в ході досудового розслідування місці, забрав замовлену раніше ним особливо небезпечну психотропну речовину - метилендіоксиметамфетамін (МДМА), яка знаходилась всередині полімерного пакету, тим самим незаконно придбав вищевказану психотропну речовину, яку поклав до правої внутрішньої кишені, одягненої на ньому куртки, таким чином почав зберігати при собі з метою подальшого особистого вживання без мети збуту.
Протиправні дії ОСОБА_6 , пов'язані з незаконним зберіганням вищевказаної психотропної речовини, були припинені того ж дня співробітниками Управління патрульної поліції в Харківській області, які під час патрулювання в складі екіпажу 3051 зупинили ОСОБА_6 приблизно о 17 год. 49 хв. біля будинку № 93А по вул. Конторській у м. Харкові, та згідно ст. ст. 32, 33 ЗУ «Про національну поліцію» у нього було перевірено документи та проведено опитування особи, в ході чого ОСОБА_6 повідомив, що при ньому знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина - метилендіоксиметамфетамін (МДМА), у зв'язку з чим було викликано слідчо-оперативну групу.
Надалі за викликом оператора «102» прибув дізнавач у складі СОГ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, яким того ж дня у період з 18 год. 26 хв. до 18 год. 33 хв., під час огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Конторська, біля будинку № 93А, в присутності двох понятих у ОСОБА_6 виявлено та вилучено 1 полімерний пакет, в середині з пігулкою сірого кольору. Згідно висновку експерта ННУ «ІССЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» України №26058 від 28.05.2024, у складі пігулки сірого кольору міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено: 3,4 метилендіоксиметамфетамін (МДМА), кількісний вміст особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - 3,4 метилендіоксиметамфетаміну (МДМА), складає: 0.165 г.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 всупереч Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину - метилендіоксиметамфетамін (МДМА), що віднесена до психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 309 КК України визнав в повному обсязі, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони встановлені судом. В ході допиту пояснив, що дійсно 04.10.2022 придбав для власного вживання особливо небезпечну психотропну речовину - метилендіоксиметамфетамін та зберігав його при собі, після чого був затриманий на вулиці співробітниками поліції.
У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати.
Учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосовно судових витрат та речових доказів.
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше судимий, в тому числі 5 разів засуджений після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, на даний час - фізична особа-підприємець, має зареєстроване місце проживання, де проживає з матір'ю ОСОБА_7 , яка має інвалідність ІІІ групи, обвинувачений також страждає на гепатит B та С, виразкову хворобу.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а також принципів законності, справедливості, обгрунтованості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винного, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
В судових дебатах прокурор просив призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 просили призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у виді штрафу в розмірах, передбачених санкцією зазначеної норми закону, а у разі призначення покарання у виді позбавлення волі - звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
При цьому сторона захисту посилалася на фінансову спроможність ОСОБА_6 сплатити штраф за вироком суду, а також на зміни у поведінці обвинуваченого, який, відбувши за попередніми вироками суду реальне покарання у виді обмеження волі, не бажає більше вчиняти кримінальні правопорушення, вилікувався від наркотичної залежності, є фізичною особою-підприємцем, страждає на ряд тяжких захворювань, проживає із матір'ю, яка є інвалідом ІІІ групи.
Оцінюючи зазначені доводи, при вирішенні питання про призначення покарання суд виходить з наступного.
Так, ОСОБА_6 вчинив інкримінований злочин 04.10.2022. Після цього він 4 рази був засуджений за вчинення як ряду кримінальних проступків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 309 КК України (фактично тотожних даному кримінальному правопорушенню), так і за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, при цьому епізоди кримінально караної діяльності, за які був засуджений ОСОБА_6 , мали місце після скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, що є предметом даного судового розгляду.
Санкцією частини 2 статті 309 КК України передбачене покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.
Суду надані докази того, що ОСОБА_6 після відбуття покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023 у вигляді 1 року 5 днів обмеження волі, яке він відбув під час розгляду даного кримінального провадження, маючи статус фізичної особи-підприємця, має можливість сплатити штраф за вироком суду, що підтверджується фактом сплати ним штрафу за останнім за часом вироком Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 (незважаючи на ненабрання зазначеним вироком законної сили), а також роздруківкою з банківської карти обвинуваченого станом на день оплати вказаного штрафу.
Разом із цим, суду не надано доказів того, що така можливість існує у ОСОБА_6 на час ухвалення вироку у даному кримінальному провадженні, що, у разі призначення йому покарання у виді штрафу, може ускладнити виконання вироку.
У той же час, зважаючи на те, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі після вчинення інкримінованого йому злочину, хоча і відбув в цілому призначене йому раніше постановленим вироком покарання, суд, з огляду на зазначене, вважає, що мети покарання, передбаченої вимогами КК України, можна досягнути лише за умови призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.
Однак, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, а також стан здоров'я, наявність на утриманні у нього матері, яка має інвалідність, суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі (строком на 1 рік).
Підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає з огляду на те, що таке звільнення фактично призвело б до надмірного мінімізування правових наслідків вчинення злочину для обвинуваченого, що не відповідало б меті призначення покарання, закріпленій у законі. Крім цього, зазначені підстави вже враховані судом при визначенні розміру покарання.
З врахуванням того, що ОСОБА_6 вчинено злочин до засудження за наступними вироками, остаточне покарання призначається за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, а саме:
шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, менш суворого покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023 у вигляді 1 року 5 днів обмеження волі;
а також шляхом приєднання покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, яке згідно ч. 3 ст. 72 КК України належить виконувати самостійно.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
При цьому положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень ст. ст. 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування.
У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань (Правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі №185/10985/19).
При цьому суд вважає необхідним зарахувати у строк остаточного покарання повністю відбуте ОСОБА_6 покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023 у вигляді 1 року 5 днів обмеження волі із розрахунку, що двом дням обмеження волі відповідає один день позбавлення волі.
Також суд зазначає, що оскільки на час ухвалення вироку в даному кримінальному провадженні вирок Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, не набрав законної сили та оскаржений в апеляційному порядку, у разі його зміни або скасування необхідно вважати ОСОБА_6 таким, що засуджений даним вироком за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до 1 року позбавлення волі, а питання щодо остаточного покарання ОСОБА_6 та його обчислення вирішити в порядку, передбаченому ст. ст. 537, 539 КПК України.
Запобіжний захід до ОСОБА_6 не обирався та, з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 127-129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, менш суворого покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023 у вигляді 1 року 5 днів обмеження волі, призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання приєднати покарання, призначене вироком Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, яке згідно ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Строк відбування ОСОБА_6 покарання обчислювати з дня його фактичного затримання на виконання вироку.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання повністю відбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023 у вигляді 1 року 5 днів обмеження волі із розрахунку, що двом дням обмеження волі відповідає один день позбавлення волі.
У випадку скасування або зміни вироку Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2025, вважати ОСОБА_6 таким, що засуджений даним вироком за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до 1 року позбавлення волі, а питання щодо остаточного покарання ОСОБА_6 та його обчислення вирішити в порядку, передбаченому ст. ст. 537, 539 КПК України.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід до ОСОБА_6 не обирати. Після набрання вироком законної сили затримати ОСОБА_6 та через ДУ «Харківський слідчий ізолятор» направити його до місць відбування покарання.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави в особі Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» процесуальні витрати за проведені у кримінальному провадженні експертні дослідження в розмірі 9087 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) гривень 36 копійок (к/п, а.с. 45).
Речовий доказ: сейф-пакет № WAR0068008 з паперовою біркою з пояснювальними написами «До висновку експерта № 26058 від 28.05.2024 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022226250000444 від 05.10.2022. Судовий експерт СФХЛ ЛФХБВД ОСОБА_8 /підпис/» та відбитком штампу «ННЦ ІСЕ» - знищити після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченому, захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1