Справа № 638/4832/25
Провадження № 2/638/3823/25
07 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Шамраєва М.Є.,
за участю секретаря - Дрозденко К.С.,
розглянувши в порядкузагального позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого майнового відшкодування,-
До суду звернулось Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі -МТСБУ) з вказаним позовом, яким просить стягнути на користь позивача з відповідача понесені витрати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) у розмірі 164017,12 грн., а також 3 028,00 грн сплаченого судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що 14.04.2023 року о 14.00 год. на перехресті вул. Павлівська та вул. Клочківська в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля марки «Volkswagen Polo» державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Постановою Дзержинського районного суду Харкова від 31.01.2024 провадження у справі № 638/4326/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення 14.04.2023, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення дот адміністративної відповідальності.
Відповідно до звіту № 140 від 04.05.2023 про визначення вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, виконаного суб'єктом оціночної діяльності за дорученням МТСБУ вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «Volkswagen Polo» склала 216581,86 грн. з урахуванням ПДВ.
Потерпілою особою ОСОБА_3 20.04.2023 подано до МТСБУ заяву щодо здійснення регламентної виплати із відшкодуванням оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Позивачем МТСБУ було відшкодовано потерпілому вартість відновлювального ремонту у сумі 164017,12 грн.
У зв'язку з викладеним МТСБУ звернулося до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 19.03.2025 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 08.05.2025 підготовче провадження по вказаній цивільній справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
До суду надійшло клопотання представника Моторного (транспортного) страхового бюро України про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явиласm, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася шляхом направлення повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість поштові відправлення були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається врученням повістки, іншої адреси відповідачка суду не повідомила, відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило. Також дата судового засідання відображалась на веб-сайті Шевченківського районного суду м. Харкова в рубриці список справ, призначених до розгляду.
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювається.
Дослідивши доводи позовної заяви, проаналізувавши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного.
14.04.2023 року о 14.00 год. на перехресті вул. Павлівська та вул. Клочківська в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Volkswagen Golf» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_3 .
Указані обставини також встановлені постановою Дзержинського районного суду Харкова від 31.01.2024 у справі № 638/4326/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в якій з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення від 12.05.2023 серія ААД № 456215 констатується, що ОСОБА_1 14.04.2023 о 14-00 год., керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf» державний номерний знак НОМЕР_4 на перехресті вул. Павлівська та вул. Клочківська в м. Харкові, під час переїзду не впевнилась в безпечності, не стежила за дорожньою обстановкою, не надала переваги в русі транспортному засобу «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі на зелений сигнал світлофора, та допустила з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Як визначено ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто із обставин ДТП, встановлених у постанові суду, вбачається, що ДТП мало місце та що порушення Правил дорожнього руху було допущено відповідачем, адже відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Однак провадження у вказаній справі було закрите у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. Суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1статті 247 КУпАП- за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених у статті 38 цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення (висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 383/846/18).
Суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує вказані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, той факт, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито з не реабілітуючих підстав, а у зв'язку з пропуском строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності її вини у дорожньо-транспортній пригоді, постанова Дзержинського районного суду Харкова від 31.01.2024 у справі № 638/4326/23 нею не оскаржувалась.
До того ж, незважаючи на отримання механічних пошкоджень також і її автомобілем, про що зазначено в постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2024, відповідач не ставив вимог про виплату йому відшкодування, принаймні такі докази в матеріалах справи відсутні.
При цьому доказів спричинення дорожньо-транспортної пригоди водієм ОСОБА_2 матеріали справи також не містять.
Станом на 14.04.2023 року, а саме на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, колісний транспортний засіб марки «Volkswagen Golf» державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Колісний транспортний засіб марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та який належить ОСОБА_3 , на дату ДТП був забезпечений полісом обов'язкового страхування серії № 211771496.
Страхувальник пошкодженого автомобіля, ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою.
04.05.2023 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 (сертифікат № 771/19 від 11.10.2019) було складено звіт № 140 з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_5 , 2013 року виготовлення.
За висновками цього звіту вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_5 , 2013 року виготовлення, пошкодженого внаслідок ДТП 14.04.2023, становить 216581 (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) гривня 86 копійок, з урахуванням ПДВ на складові частини які підлягають заміні під час проведення ремонтних робіт.
Судом встановлено, що МТСБУ на підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 160 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 853049 від 01.04.2024.
Вартість наданих суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 (сертифікат № 771/19 від 11.10.2019) послуг по експертному дослідженню транспортного засобу ОСОБА_3 (звіт № 140 від 04.05.2023) складає 1980,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 922178 від 15.05.2023.
12.04.2024 МТСБУ сплатило на банківський рахунокТОВ "Аудатекс Україна" грошові кошти у розмірі 2037,00 грн, призначення платежу «Оплата послуг по справі №92078, згідно рах. №AO1287 від 28.03.2024р., т.з. AX3598KA», що підтверджується платіжною інструкцією № 853562 від 12.04.2024.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до МТСБУ перейшло в межах суми 164 017,12 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО», номер страхового полісу 211771496, позивач обгрунтовано вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається саме на відповідача як власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зістаттею 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії завдавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі№ 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
За правилами статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 41.4 статті 41 Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата.
Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі № 521/10891/15 (провадження № 61-26689св18) дійшов висновку про те, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це випливає із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим, в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.
Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04 липня 2018 року в справі №910/2603/17 (провадження №12-134гс18).
За наведених обставин вбачаються правові підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати в порядку регресу витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України на виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 .
Враховуючи, що законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених Моторним (транспортним) страховим бюро України на відшкодування шкоди особі, потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді в порядку регресу, суд доходить висновку про задоволення вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України та стягнення з відповідача коштів у розмірі 164017,12 грн., а також 3 028,00 грн сплаченого судового збору.
Керуючись ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.5-13, 34, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -
Задовольнити позов Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 164 017 (сто шістдесят чотирі тисячі сімнадцять ) грн. 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місце знаходження: 02653, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8, ЄДРПОУ 21647131;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.Є. Шамраєв