справа № 619/9193/24
провадження № 3/619/25/25
іменем України
29 вересня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І.
за участю: секретаря судового засідання Тюпалової А.О.
адвоката Остропілець В.І.
особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Золочів Харківської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Відповідно до протоколу серії ААД № 804729 від 10.11.2024, водійка ОСОБА_1 10 листопада 2024 року о 23:25 по вул. Вокзальна в селищі Золочів Богодухівського району Харківської області, керувала транспортним засобом марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я КНП «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради у лікаря нарколога та підтверджується довідкою медичного закладу № 152 від 11.11.2024, результат - 0.62 проміле, чим порушила вимоги п. 2.9 а ПДР України.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заперечувала проти обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суду пояснила, що вона в той вечір спиртні напої не вживала, транспортним засобом не керувала. Автомобіль «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , стояв по вул. Вокзальна в с-ще Золочів Богодухівського району Харківської області, час був пізній і вже діяла комендантська година. В цей час до неї під'їхали працівники поліції, перевірили документи, стали перевіряти салон і багажник транспортного засобу. Вона визнала, що порушила комендантську годину. Після чого працівники поліції стали стверджувати, що вона знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, пропонували пройти освідування на місці зупинки. Оскільки їй відомо про наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, вона наполягала на проходженні даного огляду в медичному закладі. При проходженні освідування в лікарні, медична сестра дала прилад і вона продула в трубку, однак результат прилад не показав. Незважаючи, що для кожного нового виміру в обов'язковому порядку повинно було використано новий мундштук, однак медичною сестрою цього зроблено не було, їй запропонували повторно продувати. З повторним результатом вона не була згодна. Медичний висновок в той вечір не складався, копію висновку їй не було вручено. Також зазначала, що їй невідомо, хто проводив її освідування. Суду пояснювала, що коли проходила освідування, в кімнаті вказаного закладу відчувався запах лікарських препаратів в тому числі і запах спирту. Оскільки був пізній час, вона самостійно не змогла поїхати в інший заклад для повторного проходження освідування. В послідуючі судові засідання ОСОБА_1 жодного разу не з'явилась.
Відповідно до ст. 268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягається до відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.08.2023 по справі № 208/712/19 (провадження № 13-47зво22).
Адвокат Остропілець В.І., яка діє в інтересах водійки ОСОБА_1 , в судовому засіданні звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про притягнення її довірительки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення (клопотання долучено до матеріалів справи).
Вказане клопотання аргументувала тим, що зміст протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та доданого до нього відеозапису не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не вбачається підтвердження того факту, що автомобіль рухався під керуванням ОСОБА_1 . Оскільки поліцейськими не доведено факт того, що транспортний засіб рухався, відповідно, обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння у водія за таких обставин не було.
Вказує, що у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, та акту повірки приладу апарату «Алко Фор 307». Також апарат «Алко Фор 307» не зареєстрований в установленому законом порядку у відповідних реєстрах МОЗ України та Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужбі).
Також, в матеріалах справи відсутні відомості про проходження уповноваженою особою спеціальної підготовки, тематичного удосконалення стосовно проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, відсутні відомості про те, що вказаний прилад прийнятий лікарнею в експлуатацію. Таким чином, відсутня будь-яка документація щодо можливості та правомірності використання вказаного приладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно п.п.13,14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затв. постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Проте, в порушення вказаного порядку, матеріали справи містять лише довідку, яка видана лікарем-терапевтом КПК «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради від 11.11.2024 про те, що ОСОБА_1 11.11.2024 в 00:00 була направлена інспектором СРПП ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області для проведення медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. На підставі даних алкотесту «Алко Фор 307» виявлено 0,62%, ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Освідування було проведено з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння не складався, сам висновок ОСОБА_1 не вручався, дана особа була позбавлена можливостей оскаржити висновок у встановленому законодавством порядку. При прийнятті рішення просила врахувати ці обставини справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її представника - адвоката Остропілець В.І., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом повністю не доведена у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06 червня 2018 року у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Згідно з п. 1.3. «Правил дорожнього руху», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 2.9. Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка управляє транспортним засобом.
Суд враховує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксоване у встановлений законом спосіб керування особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Зазначена норма закону є бланкетною, тому необхідно з'ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.
Об'єктом правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення виражається, у тому числі, у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю прямого умислу.
Суб'єктом є особа, яка керує транспортним засобом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно абз. 1, 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103(далі - Порядок № 1103).
Зокрема, пунктом 3 Порядку № 1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Судом встановлені наступні обставини, з яких вбачаються підстави для закриття провадження по вказаній справі.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2024 року серії ААД № 804729, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП вбачається, що 10 листопада 2024 року о 23:25 по вул. Вокзальна в селищі Золочів Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я КНП «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради у лікаря нарколога та підтверджується довідкою медичного закладу № 152 від 11.11.2024, результат - 0.62 проміле, чим порушила вимоги п. 2.9 а ПДР України.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, уповноваженою особою ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області до протоколу серії ААД № 804729 від 10 листопада 2024 року додано: - акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів без дати; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (від 10 листопада 2024 року об 23 годин 40 хвилин); - довідку Комунального некомерційного підприємства «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради за № 152 від 11.11.2024; - відеозапис на DVD+R диску; - довідку з інформаційного порталу Національної поліції.
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
Так працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 10 листопада 2024 року о 23:25, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Вокзальна в селищі Золочів Богодухівського району Харківської області, була зупинена працівниками поліції.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанови Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а, виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Згідно ПДР України, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей, які є необхідними для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки, оглядаючи в судовому засіданні за участю захисника Остропілець В.І. наявний в матеріалах справи відеозапис з бодікамер працівників патрульної поліції, судом встановлено, що на ньому не зафіксовано жодних доказів керування та зупинки транспортного засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , а навпаки з відеозапису, який міститься на DVD (1-й файл) вбачається, що 11 листопада 2024 року о 00:25:26 автомобіль «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 стоїть по вул. Вокзальна в с-ще Золочів Богодухівського району Харківської області і в цей час до нього під'їхали працівники поліції, які стали перевіряти документи у водійки, провели огляд салону і багажника транспортного засобу. Відеозапис не містить повідомлення поліцейським водію ознак алкогольного сп'яніння, а лише питання водію, чи пройде він перевірку за допомогою газоаналізатора «Драгер». Водій погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 10.11.2024 року о 23:25 (час і дата зазначені в протоколі) керувала автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , тобто була учасником дорожнього руху (до матеріалів справи працівниками поліції не було долучено будь-яких письмових пояснень свідків, що засвідчували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що узгоджується з позицією ОСОБА_1 про те, що вона не керувала транспортним засобом, а лише перебувала у ньому, на відеозапису перше спілкування з ОСОБА_1 зафіксовано лише о 00:25:26 11.11.2024 і в цей час зазначений транспортний засіб стоїть), тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 взагалі допустила будь-які порушення Правил дорожнього руху, у зв'язку із чим, будь-які вимоги працівників поліції в такому випадку ОСОБА_1 не була зобов'язана виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами її вини у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такі висновки суду, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17, які виникли з подібних правовідносин.
Окрім того, у відповідності до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння.
Однак, в матеріалах справи відсутній відповідний документ встановленої форми, а саме, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Також суд не може взяти до уваги довідку медичного закладу № 152 від 11.11.2024.
Так, порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 р. № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858. Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп'яніння.
Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною четвертою статті 266 КУпАП визначено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно п. 3 Розділу ІІІ Інструкції № 1452 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Відповідно пп. 13,14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затв. постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
З наявного у матеріалах справи відеозапису події судом установлено, що огляд проводився у закладі охорони здоров'я -КНП «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради за допомогою спеціального технічного засобу - алкотест «Алко Фор 307». При цьому, ОСОБА_1 не було надано самостійно вибрати трубку-мундштук, на відео зафіксовано, що особа жіночої статі - медична сестра надає ОСОБА_1 газоаналізатор, в якій вже вставлений мундштук-трубка, тобто вже готовий технічний засіб з мундштуком для продуття. ОСОБА_1 продула в трубку, однак алкотест «Алко Фор 307» результат з першого разу не показав. Даній особі було запропоновано повторно продувати зазначений пристрій. В судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, що коли проходила освідування, в кабінеті медичного закладу відчувався запах спирту, що не виключає його попадання на трубку-мундштук, оскільки їй не було надано можливості самостійно вибрати мундштук. На відео відсутні дані особи, яка проводить освідування ОСОБА_1 .
В матеріалах справи також відсутні відомості про проходження уповноваженою особою спеціальної підготовки, тематичного удосконалення стосовно проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння. За наслідками проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, лікар, що проводив огляд водія транспортного засобу, повинен скласти за його результатами висновок за формою, яка затверджена МОЗ. На відео відсутні дані, що після проведення обстеження складались які небуть документи, в тому числі висновок, сама довідка.
Суд зазначає, що Згідно із розділом ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зазначеною вище Інструкцію також був затверджений примірник акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, який є додатком № 3 до зазначеної вище Інструкції. Цей акт є підставою для оформлення відповідного висновку щодо результатів медичного огляду.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Згідно з зазначеним актом медичного огляду використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі здійснюється двічі, з різницею в 20 хвилин. Крім того, проводяться інші обстеження, зокрема вимірюються пульс, артеріальний тиск, перевіряються зіниці, рухова сфера, чи є запах алкоголю з рота, у особи з'ясовуються відомості про час останнього вживання алкоголю. На підставі проведених всіх обстежень робиться заключний діагноз (за результатами огляду та тестів).
Відеозапис з боді-камери поліцейського містить лише фіксацію, як водійка двічі продула алкотестер та не містить всіх необхідних досліджень, які проводяться з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а отже такий огляд проведений із порушенням вимог Інструкції, з огляду на що висновок вважається недійсним.
Крім того, в порушення п.19 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння не складався, його примірник оглянутій особі не видавався.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП не тільки огляд особи в закладі охорони здоров'я проводиться в присутності поліцейського, а і складення висновку за результатами такого огляду також проводиться в присутності поліцейського, що взагалі не було зафіксовано на відеозапису з боді-камери поліцейського.
Згідно з ч. 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП суд визнає недійсним огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Суд також зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Таким чином матеріали справи не містять достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі має бути закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість особи поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеоматеріалами та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.
Тим самим, з огляду на обставини, встановлені під час судового розгляду, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена.
Однак, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 наведеного Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-284 КУпАП,-
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя М. І. Риков