06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №990/438/25
адміністративне провадження № П/990/438/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М., Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,
перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про встановлення відсутності компетенції (повноважень) щодо здійснення дисциплінарного провадження, визнання протиправними дій щодо розгляду дисциплінарної скарги і зобов'язання вчинити дії щодо врегулювання конфлікту інтересів, та
1. 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) з такими вимогами:
- встановити відсутність у ВРП компетенції (повноважень) щодо здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді до обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги;
- визнати протиправними дії ВРП в особі членів ВРП ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., а також дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7., щодо розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , відкритої за скаргою ОСОБА_2 від 19 липня 2021 року М-3440/31/7-21 з порушенням Закону України «Про запобігання корупції» за наявності реального конфлікту інтересів;
- зобов'язати ВРП вчинити дії, передбачені Законом України «Про запобігання корупції» в частині вжиття заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів під час розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1, відкритої за скаргою ОСОБА_2 від 19 липня 2021 року М-3440/31/7-21.
Водночас позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, членів ВРП: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7. На думку позивача, судове рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб.
2. Щодо позовних вимог, то вони обґрунтовані таким.
За наслідками розгляду висновку доповідача - дисциплінарного ВРП ОСОБА_7 , складеного за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_2 на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1., Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу від 21 травня 2025 року № 1085/3дп/15-25, якою відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1.
06 червня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7., за наслідками розгляду якої ВРП ухвалою від 11 червня 2015 року (№ 1269/3дп/15-25) відмовила у її задоволенні.
13 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вознюк Н. А. знову подала до ВРП заяву про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7. від розгляду зазначеної дисциплінарної справи. Подання цієї заяви мотивовано, як зазначив її автор, наявністю конфлікту інтересів у дисциплінарного інспектора ОСОБА_7 у зв'язку з його минулою професійною діяльністю, в рамках якої він співпрацював з ОСОБА_2 , та й загалом має з останнім дружні відносини.
Крім цього, автор заяви зауважила, що ОСОБА_7 , до свого призначення на посаду дисциплінарного інспектора ВРП, неодноразово позивався до Окружного адміністративного суду міста Києва і ці справи розглядав також ОСОБА_1 як суддя цього суду.
Як бачиться з аргументації заявника, повідомлені у заяві обставини у сукупності дають підстави сумніватися в об'єктивності ОСОБА_7 як дисциплінарного інспектора ВРП під час розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_2 щодо судді ОСОБА_1 .
До того ж, автор заяви про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7 зазначила про його публічні висловлювання (у негативній конотації) щодо діяльності Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема у Фейсбуці, а також про його громадянську позицію, з якої можна простежити уже приватний (особистий) інтерес (зацікавленість) у тому, щоб судді цього суду були покарані. У цьому зв'язку автор заяви звернула увагу на те, що ОСОБА_7 теж, поряд із ОСОБА_2 , є у списку підписантів електронної петиції № 22/102742-еп «Щодо ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва», яку зареєстрував на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України гр. ОСОБА_8 .
Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 13 серпня 2025 року № 1711/3дп/15-25 відмовила у задоволенні заяви судді ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулася адвокат ОСОБА_9 , про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7 від розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .
З погляду позивача, підстави, на основі яких Третя дисциплінарна палата ВРП відмовила у відводі дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7 , у сукупності вказують на те, що ВРП як колегіальний орган розглядає дисциплінарну справу стосовно нього, судді ОСОБА_1 , з порушенням приписів Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), а саме - в умовах реального конфлікту інтересів.
З покликанням на окремі приписи статей 29-1, 29-2 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), пункт81.1 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, статей 1, 3, 28, 35-1 Закону № 1700-VII позивач підкреслив, що дисциплінарний інспектор ВРП ОСОБА_7 під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги та підготовки дисциплінарної справи до розгляду не розкрив інформації щодо характеру своїх відносин з ОСОБА_2 , які, з погляду позивача, мають значення в аспекті запобігання конфлікту інтересів, а також є упередженим у своєму ставленні до суддів Окружного адміністративного суду міста Києва. Як вважає позивач, Третя Дисциплінарна палата ВРП не надала належної правничої оцінки описаній ситуації й не вжила заходів для врегулювання (вирішення) конфлікту інтересів.
2.1. Далі позивач зупинився на тому, що ВРП як колегіальний орган є неповноважною, тому що у її складі немає п'ятнадцяти обраних чи призначених членів ВРП. У цьому зв'язку автор позову покликається на науково-правовий висновок правової експертизи від 06 серпня 2025 року № 3/5, який підготував Голова Академії адміністративно-правових наук, професор Валентин Галунько на запит адвоката, керуючого партнера ОА «Квантум», щодо обчислення деяких строків здійснення дисциплінарного провадження щодо судді та повноважень ВРП (далі - Висновок). З-поміж іншого, позивач виокремив з цього Висновку такі судження: Голова Верховного Суду не є «обраним чи призначеним» членом ВРП, адже входить [до складу ВРП] ex officio. Для повноважень за статтею 18 Закону № 1798-VIII він не зараховується до мінімуму « 15 обраних/призначених». Органи ВРП не є повноважними, якщо сама ВРП неповноважна (легітимність органів похідна від легітимності органу); у Дисциплінарних палат ВРП відсутня компетенція (повноваження) щодо здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки сама ВРП є неповноважною.
2.2. Отож, з покликанням, зокрема, на: пункт 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016, де мовиться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів; пункт 127 рішення Європейського суду з прав людини від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява N 77703/01) про те, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії, а ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано; рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), у якому цей Суд встановив, що Вища рада правосуддя, вирішуючи дисциплінарну справу судді та виносячи обов'язкове для виконання рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності виконує функцію суду; Основи принципів незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН, у яких, серед іншого, мовиться про те, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її; пункти 28-29 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя, про те, що при розгляді дисциплінарної справи повинно гарантуватися справедливе ставлення до судді та можливість висловитися в повній мірі, ОСОБА_1 ствердив, що оскаржувані дії відповідача є прямим порушенням його прав, гарантованих статтями 8 та 19 Конституції України, статтями 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому що розгляд дисциплінарної справи щодо нього відбувається з порушеннями гарантій справедливого розгляду, принципу правової визначеності та легітимних очікувань, що спонукало звернутися з цим позовом до суду.
Позивач зауважив також, що шестимісячний строк звернення з цим адміністративним позовом він не пропустив, адже про порушення своїх прав дізнався з ухвали Третьої дисциплінарної палати ВРП від 13 серпня 2025 року, копії якої йому, втім, не надіслали, а також з Висновку, зі змістом якого ознайомився тільки 08 вересня 2025 року.
3. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Під час вирішення питання про відкриття провадження Суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, .
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені у статті 266 КАС України.
Правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності актів ВРП, законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; (пункти 3, 4 частини першої статті 266 КАС України).
Частиною десятою статті 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
В Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України).
Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді.
Відповідно до частини першої статті 107 Закону № 1402-VIII право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України [від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ] «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VІІІ Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Вища рада правосуддя затверджує регламент Вищої ради правосуддя, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень (частини першої, другої статті 2 Закону № 1798-VІІІ).
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 1798-VІІІ Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з'їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.
За текстом частини першої статті 3 Закону № 1798-VІІІ Вища рада правосуддя: 3) забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; 4) утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; 5) розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; .
Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 26 Закону № 1798-VІІІ для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП. Кількість Дисциплінарних палат та кількісний склад кожної палати визначаються рішенням ВРП з урахуванням вимог цього Закону.
До складу кожної Дисциплінарної палати входить щонайменше чотири члени Вищої ради правосуддя. При формуванні Дисциплінарних палат Вища рада правосуддя має забезпечити, щоб щонайменше половина, а якщо це неможливо - принаймні значна частина членів кожної Дисциплінарної палати були суддями або суддями у відставці.
За правилами статті 42 Закону № 1798-VІII дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Радою відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
У першочерговому (пріоритетному) порядку здійснюються дисциплінарні провадження: 1) розпочаті на підставі звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) розпочаті стосовно судді, стосовно якого ВРП розглядається питання про переведення його з одного суду до іншого за результатами конкурсу.
ВРП може встановити інші критерії першочергового (пріоритетного) порядку здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів у регламенті ВРП.
Згідно з частинами першою, другою статті 29-1 Закону № 1798-VІII служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя (далі - служба дисциплінарних інспекторів) є самостійним структурним підрозділом у складі секретаріату Вищої ради правосуддя. Служба дисциплінарних інспекторів створюється для реалізації повноважень Вищої ради правосуддя щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів.
За текстом частини п'ятої статті 29-2 Закону № 1798-VІII Дисциплінарний інспектор: 1) проводить попередню перевірку дисциплінарної скарги та матеріалів, переданих йому за результатами автоматизованого розподілу справ; 4) готує проекти ухвал і рішень дисциплінарної палати та Вищої ради правосуддя у межах дисциплінарного провадження стосовно судді, готує проекти висновків та рішень Вищої ради правосуддя за скаргами на рішення у дисциплінарних справах стосовно суддів; .
У статті 43 Закону № 1798-VІII передбачено, що дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п'ятнадцять днів.
Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 Закону № 1798-VІII).
Відповідно до частин першої, другої статті 46 Закону № 1798-VІII Дисциплінарна палата протягом тридцяти днів з дня отримання висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача розглядає такий висновок та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, і за результатами розгляду ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Рішення про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої статті 47 Закону № 1798-VІII розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою за участю дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача, судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу (далі у главі 4 цього Закону - суддя), та скаржника.
Суддя, скаржник можуть брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 1798-VІII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частин першої, третьої статті 51 Закону № 1798-VІII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
Згідно з частиною другою статті 52 цього Закону право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
4. Отже, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначають Конституція України, закони № 1402-VIII та № 1798-VIІІ.
За правилами статті 42 Закону № 1798-VІII отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді є обставиною, якою розпочинається дисциплінарне провадження щодо судді, яке складається, умовно, з трьох етапів (частина третя статті 42 Закону № 1798-VІII), а, властиво, організація розгляду (проходження) дисциплінарної скарги побудована таким чином, що у складі (структурі) ВРП діють самостійні підрозділи і формування, які - в межах своїх повноважень на кожному з етапів дисциплінарного провадження - вирішують ті питання (завдання), які покликані забезпечити належний розгляд дисциплінарних скарг з дотриманням гарантій незалежності судді у зв'язку з розглядом питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд зауважує, що попередню перевірку дисциплінарної скарги та матеріалів, переданих за результатами автоматизованого розподілу справ, проводить дисциплінарний інспектор (пункт 1 частини п'ятої статті 29-1 Закону № 1798-VIІІ) і, якщо не буде підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи (пункт 4 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIІІ).
Служба [дисциплінарних інспекторів ВРП] є самостійним структурним підрозділом у складі секретаріату ВРП. Служба [дисциплінарних інспекторів ВРП] діє для реалізації повноважень ВРП щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів. Статус та повноваження Служби [дисциплінарних інспекторів ВРП] визначаються Законом України «Про Вищу раду правосуддя» (пункти 1.1-1.3 глави 1 розділу І Положення про службу дисциплінарних інспекторів ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24).
Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача за наслідками попередньої перевірки дисциплінарної скарги надалі розглядає - якщо не буде підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - Дисциплінарна палата ВРП, яка утворюється у складі ВРП для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 26 Закону № 1798-VIІІ), яка, відтак, ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
5. Питання дисциплінарної відповідальності суддів пов'язане з гарантіями їх незалежності і недоторканності, що, власне, пояснює організацію дисциплінарного провадження таким чином, щоб, з одного боку, запобігти переслідуванню за здійснення правосуддя й посяганню на незалежність судової влади, а з іншого - забезпечити належне виконання суддями професійних обов'язків і дотримання етичних стандартів поведінки.
У вимірі нормативного регулювання правовідносин, які виникають у зв'язку з поданням дисциплінарної скарги, позначимо, що розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП, що утворюються з числа членів ВРП. Рішення дисциплінарних палат ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді може бути оскаржене до ВРП, яка розглядає відповідну скаргу у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VIІІ для розгляду дисциплінарної справи щодо судді (частина третя статті 53 Закону № 1798-VIІІ). Останньою «ланкою» у процедурі оскарження рішення [ВРП у пленарному складі] про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є Велика Палата Верховного Суду, яка, відповідно до частини сьомої статті 266 КАС України, розглядає за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом, скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати.
6. З уваги на зміст позовних вимог у зіставленні з їх аргументацією можна зрозуміти, що позивач оспорює «організацію» дисциплінарного провадження щодо нього як судді в аспекті (не)дотримання гарантій неупередженості дисциплінарного органу, а заразом і його компетентності (повноважності) на розгляд дисциплінарних скарг, яку автор позову розглядає, головно, через призму легітимності ВРП у її нинішньому складі здійснювати свої повноваження.
Якщо стисло окреслити позицію автора позову щодо протиправності дій ВРП, то вона полягає у незгоді з результатами розгляду дисциплінарним органом його [позивача] заяв про відвід дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7 у зв'язку з наявністю, як вважає позивач, реального конфлікту інтересів (зокрема, зважаючи на особу скаржника), що таким чином впливає / може вплинути на результат розгляду дисциплінарної скарги щодо судді. З цих міркувань позивач просить Суд, по суті, втрутитися у розгляд дисциплінарної скарги (дисциплінарне провадження) та запобігти участі дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7 з уваги на мотиви та обставини, які Третя дисциплінарна палата ВРП не вважала переконливими, і таки зобов'язати до «вжиття заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів», що імпліцитно передбачає чи, принаймні, може означати відведення названої посадової особи від розгляду дисциплінарної скарги (автором якої є ОСОБА_2 ) щодо судді ОСОБА_1 .
Водночас, як згадано вище, позивач порушує питання про встановлення «відсутності компетенції» - як ВРП загалом, так і її дисциплінарних органів (Дисциплінарних палат) зокрема, - на розгляд дисциплінарних скарг, допоки склад ВРП зі «щонайменше п'ятнадцяти членів» утворюватимуть ті, кого призначено / обрано на цю посаду, а більшість складу ВРП - становитимуть (номіновані на посаду члена ВРП) судді, зокрема й судді у відставці.
7. З цього приводу Суд, передусім, зауважує, що спір щодо реалізації компетенції, або ж «компетенційний спір», може виникати між суб'єктами владних повноважень, які, власне, і є сторонами цього спору (позивач та відповідач). Це означає, що спір, учасником якого є особа, яка у спірних правовідносинах не наділена управлінськими повноваженнями (функціями), не може позиціонуватися як спір про встановлення компетенції (як і спір про встановлення факту «некомпетентності» суб'єкта владних повноважень на здійснення своїх повноважень, визначених законом, що в цій канві міркувань має ту саму сутність, що й «компетенційний спір»), адже це не відповідає завданню адміністративного судочинства та не охоплюється юрисдикцією адміністративного суду.
Суд нагадує, що ВРП та її Дисциплінарні палати є тими органами, які на підставі та в порядку, визначеному законом, розглядають дисциплінарні скарги і здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів. Ці органи, якщо зважити на трактування Європейського суду з прав людини пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висловленому, приміром, у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), є «судом, встановленим законом» для цілей розгляду справ (питань) щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Іншими словами, ВРП та її Дисциплінарні палати є тими органами, які не входять до [національної] судової системи, але в їхньому віданні (компетенції) - розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. Рішення дисциплінарного органу ВРП (Дисциплінарної палати) можуть оскаржуватися тільки до ВРП, а вже рішення ВРП - за наслідками розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати - до Великої Палати Верховного Суду.
Встановлений законом порядок дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема процедура оскарження рішень ВРП та її Дисциплінарних палат, не передбачає судового контролю за ухвалами Дисциплінарної палати ВРП на стадії розгляду дисциплінарної скарги щодо судді, яка, властиво, і є тим «судом, встановленим законом», який утворено для розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
До того ж, зважаючи на встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема статус і призначення ВРП та її Дисциплінарних палат у питаннях про притягнення суддів до відповідальності, треба зазначити також, що суд, до якого звернувся позивач з цим позовом, не розглядає справ про оскарження рішень/дій ВРП та її дисциплінарних органів з питань дисциплінарної відповідальності суддів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
8. Суд констатує, що позов, з яким звернувся позивач, стосується розгляду дисциплінарної справи щодо нього як судді, що, з уваги на нормативне регулювання правовідносин, які стосуються дисциплінарної відповідальності суддів, у зіставленні з висловленими вище мотивами, дає Суду підстави вважати, що цей позов - яким його автор вимагає, по суті, «втрутитися» у процес (організацію) розгляду дисциплінарної скарги щодо нього, яка є у провадженні Третьої Дисциплінарної палати ВРП, зокрема шляхом зобов'язання до вчинення дій для усунення конфлікту інтересів (як підстави для відводу дисциплінарного інспектора ВРП ОСОБА_7 ) - не підвідомчий адміністративному суду і законних підстав для відкриття провадження у справі за таким позовом немає.
Суд зауважує також, що словосполука «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» охоплює як ті спори, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і ті [спори], які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Позаяк спір, за вирішенням якого звернувся ОСОБА_1 - з уваги на окреслений предмет спору та зміст позовних вимог - не підлягає розгляду в суді [у системі судоустрою], то Суд не зазначає в цій ухвалі до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.
9. Водночас Суд нагадує, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом (частина сьома статті 266 КАС України).
Питання щодо відкриття провадження за цим позовом ОСОБА_1 . Суд вирішив поза межами п'ятиденного строку через відсутність складу суду, визначеного для розгляду цієї справи згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22 вересня 2025 року (зокрема, у зв'язку з відрядженням судді-доповідача у період з 26 вересня 2025 року по 05 жовтня 2025 року).
Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про встановлення відсутності компетенції (повноважень) щодо здійснення дисциплінарного провадження, визнання протиправними дій щодо розгляду дисциплінарної скарги і зобов'язання вчинити дії щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Ухвала набирає законної сили і може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду у порядку і строки, встановлені статтями 256, 295 КАС України.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді А. В. Жук
В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко
С. А. Уханенко