06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №140/3103/25
адміністративне провадження №К/990/37199/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року
та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року
у справі №140/3103/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі _ ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник), в якому просив суд:
- визнати бездіяльності протиправною щодо неврахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, при обчисленні в період з 28 листопада 2019 року по 31 липня 2024 року включно розмірів основного та додаткового видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби;
- зобов'язати відповідача виконати перерахунок та виплатити, з урахуванням вже виплачених сум, основного та додаткового видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 28 листопада 2019 року по 31 липня 2024 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 2022 рік у сумі 2508 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 2023 рік у сумі 2684 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 2024 рік у сумі 2920 грн (по день звільнення з військової служби включно) на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати відповідача видати оновлений грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на день звільнення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2024 року із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії та індексації), для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 01 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року відповідно, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка також містила клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Скаржником було повторно подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику.
До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі №140/3103/25.
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду: уточненої касаційної, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог; документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про приєднання до касаційної скарги, до якого додано уточнену касаційну скаргу та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
При цьому, клопотання скаржника не містить належних обґрунтувань щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору та не підтверджено відповідними доказами. У вказаному клопотанні скаржник посилається на загальні обставини щодо обмеженого фінансування та відсутність бюджетних коштів, та відповідно відсутністю можливості сплати судовий збір.
Щодо посилань скаржника на введення воєнного стану суд зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. При цьому, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного звільнення скаржника від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Зважаючи на те, що умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Слід зазначити, що скаржником не надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання касаційної скарги.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
В той же час, відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків, для надання можливості скаржнику сплатити судовий збір в повному обсязі.
Керуючись частиною третьою статті 3, статтею 121, статтею 332,КАС України, Суд -
1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Продовжити Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду