06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №240/25679/24
адміністративне провадження № К/990/38726/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу Міністерства оборони України про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 22 листопада 2024 року № 37/д, оформлене у формі витягу із протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову призначити їй одноразову грошову допомогу, як цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_5 , котрий загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 її цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_5 , з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року, позовні вимоги задовольнив цілком.
Міністерство оборони України не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 КАС України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз цих приписів дає підстави виснувати, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на оскарження цих судових актів у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у винятковому порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Предметом спору у цій справі є дії органу виконавчої влади щодо питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби. Суди попередніх інстанцій, коли ухвалювали свої оскаржені судові рішення у цій справі, застосували відповідне нормативне регулювання спірних відносин, яке було зумовлено контекстом конкретних фактичних обставин, а також прослалися на релевантну судову практику касаційного суду та Великої Палати Верховного Суду.
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виняткових випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, наводить відповідне обґрунтування, яке містить посилання на практику касаційного суду, яка (практика), як її інтерпретує скаржника, доводить слушність і переконливість доводів касаційної скарги. Автор скарги покликається також на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на встановлену процесуальним законом підставу для касаційного оскарження, та підпункти «а», «в» частини п'ятої цієї самої статті, оскільки гадає, що в касаційній скарзі порушуються питання, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а сама справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.
Верховний Суд уяснив доводи касаційної скарги і вважає, що вони не містять приводів та передумов, які би на виконання вимог, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України, уможливлювали відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги, спрямованості, логічності, внутрішньої узгодженості її аргументації випливає, що скаржник фактично просить, щоб касаційний суд дав свою фактичну і юридичну оцінку встановленим у справі обставинам, надав перевагу одним доказам над іншими і ухвалив пропоноване у скарзі нове судове рішення. Інакше кажучи, скаржник просив, аби таким чином суд касаційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, які лімітовані приписами частини другої статті 341 КАС України.
Верховний Суд нагадує, що такого змісту обґрунтування та мотивування касаційної скарги за законом не може визнаватися достатніми підставами для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій.
До того ж, у касаційній скарзі нема переконливих аргументів, які би доводили необхідність відступу від правничих висновків в судових актах Верховного Суду, на які робилися посилання судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень у цій справі.
Попри посилання на передбачені підпунктами «а», «в» частини п'ятої статті 328 КАС України умови прийняття до касаційного провадження справ незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), до яких відноситься й справа за позовом ОСОБА_1 , автор касаційної скарги не навів змістовних, доладних, вагомих (істотних) аргументів, які би насправді ілюстрували й переконували в тому, що в аспекті окреслених спірних правовідносин порушені в касаційній скарзі питання насправді мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. З контексту цих аргументів видно, що вони не охоплюють правничі явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості, не містять в собі чинників систематичного порушення державою норм матеріального та / чи процесуального права, які зачіпають (вірогідно можуть зачіпати) інтереси великого кола осіб, що призводить до великого числа скарг на такі рішення у подібних справах, тощо.
Не видаються обґрунтованими покликання касанта на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для нього як відповідача і учасника справи, який подає касаційну скаргу, бо не містять фактичних передумов та відповідної (доречної) аргументації для віднесення її (справи) до категорії суспільно чи винятково значимих.
Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки в аспекті обґрунтування такої ознаки, учасником справи, який вирішив скористатися правом на касаційне оскарження. У цій касаційній скарзі скаржник таких обґрунтувань не наводить, а його посилання на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підстави для такого прийняття, такими не сприймаються, через те що мають загальний, більш декларативний характер; вони зводяться до цитування цієї норми та викладу фактичних обставин справи з тією інтерпретацією, яку скаржник власне просить визнати допустимою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отож, можна узагальнити, що Міністерство оборони України подало касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій