06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №420/34933/24
адміністративне провадження №К/990/37668/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 420/34933/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання протиправними та скасування наказу, подання,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 вересня 2024 року № 130372/20.4.1/33-24, погодженого шістьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців, про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 61 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2439/7 від 07 жовтня 2024 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 посвідчення № 0131, видане 27 листопада 2017 року, строком на один місяць.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 24 липня 2025 року, від 18 серпня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 420/34933/24 повернуто особі, яка їх подала.
15 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 420/34933/24.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування підпункту 3 пункту 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», розділу V Порядку проведення перевірки, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3284/5, у ситуації, коли перевірка діяльності приватного виконавця ініційована сторонньою особою, яка не є учасником виконавчого провадження (зокрема, слідчим), без наявності письмового звернення сторони виконавчого провадження.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, та як, на його думку, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо.)
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається також на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктами 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Отже, із системного аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку з недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Отож указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Щодо встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, то надання судом неправильної оцінки, на думку скаржника, наявному у матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.
Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким не може бути підтверджена певна обставина.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, у разі незазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Крім того, статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято у порядку письмового позовного провадження 06 травня 2025 року та її повний текст складено у цей же день
За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 06 червня 2025 року.
Касаційну скаргу направлено скаржником до суду через підсистему «Електронний суд» 12 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції ним було отримано 06 травня 2025 року у електронному кабінеті у підсистемі «Електронний суд». Указує на те, що 27 травня 2025 року ним було надіслано касаційну скаргу до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд», однак її не було доставлено до Суду внаслідок технічних збоїв. Зазначає, що наявність технічних збоїв була визнана Судом лише 06 червня 2025 року о 12:45 год, а з 08 червня 2025 року було офіційно призупинено роботу електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду. Зазначає, що за таких обставин він був позбавлений можливості своєчасно реалізувати своє направо на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
Також зазначає, що вперше подана касаційна скарга та повторно подана були повернуті Верховним Судом скаржнику. Посилаючись на право повторного звернення з касаційною скаргою після її повернення, позивач просить поновити строк на касаційне оскарження. Скаржник просить Суд урахувати, що повторно касаційну скаргу подано в найкоротші строки після отримання ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги, без суттєвих затримок та зайвих зволікань, що є належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
На підставі даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Судом установлено, що вперше скаржником направлено засобами поштового зв'язку 15 липня 2025 року та яку було отримано судом 17 липня 2025 року. Водночас ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Указана ухвала суду була отримана скаржником в його особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд» у цей же день о 19:35 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та у паперовому вигляді засобами поштового зв'язку 04 серпня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610270601262.
11 серпня 2025 року скаржник повторно звернувся до Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 420/34933/24.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року зазначену касаційну скаргу було повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Зазначена ухвала суду про повернення касаційної скарги була отримана скаржником в його особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд» у цей же день о 17:56 що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Суд зауважує, що відповідно до приписів частини третьої статті 328 КАС України, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Суд також зауважує, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов'язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).
Вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків, тривалість строку пропущеного строку та обставини пропуску строку звернення до суду.
Водночас, як встановлено Судом позивач, вже два рази звертався з касаційною скаргою у цій справі, проте через відсутність належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження Верховним Судом було повернуто відповідні касаційні скарги.
Отже, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про його поновлення з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, оскільки неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску такого строку, адже є такою, що залежить виключно від волі особи, яка подає касаційну скаргу, а тому не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Крім того, вперше у паперовому вигляді касаційну скаргу позивачем було направлено до Суду засобами поштового зв'язку лише 15 липня 2025 року, тобто більше ніж через місяць після отримання ним інформації з офіційного сайту Верховного Суду від 08 червня 2025 року про призупинення роботи електронних сервісів та автоматизованих систем, що не свідчить про намір скаржника в найкоротший строк реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі. Також, скаржник не надає жодних доказів надсилання касаційної скарги 27 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд», яку, зі слів позивача, через технічний збій не було доставлено до Верховного Суду.
За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
З урахуванням наведеного Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом подання до суду касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Керуючись статтями 44, 248, 332 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 420/34933/24.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 420/34933/24 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович