07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №420/22493/24
адміністративне провадження №К/990/39054/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №420/22493/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати відмову Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області у зарахуванні до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час попередньої роботи у державних органах, а саме період роботи: з 11 липня 2006 року по 30 вересня 2008 року у Приморському районному управлінні юстиції м. Одеси; з 01 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2014 року в Одеському міському управлінні юстиції; з 28 березня 2017 року по 13 грудня 2019 року у Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області перерахувати ОСОБА_1 вислугу років в Службі судової охорони відповідно до абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», пункту 5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18 листопада 2021 року, та зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони, з дати набуття такого права, періоди роботи: з 11 липня 2006 року по 30 вересня 2008 року у Приморському районному управлінні юстиції м. Одеси; з 01 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2014 року в Одеському міському управлінні юстиції; з 28 березня 2017 року по 13 грудня 2019 року у Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області у зарахуванні до вислуги років ОСОБА_1 для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час попередньої роботи у державних органах, а саме періодів роботи:
- з 11 липня 2006 року по 30 вересня 2008 року у Приморському районному управлінні юстиції м. Одеси;
- з 01 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2014 року в Одеському міському управлінні юстиції;
- з 28 березня 2017 року по 13 грудня 2019 року у Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області перерахувати ОСОБА_1 вислугу років в Службі судової охорони відповідно до абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», пункту 5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18 листопада 2021 року та зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони, з дати набуття такого права, періоди роботи:
- з 11 липня 2006 року по 30 вересня 2008 року у Приморському районному управлінні юстиції м. Одеси;
- з 01 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2014 року в Одеському міському управлінні юстиції;
- з 28 березня 2017 року по 13 грудня 2019 року у Головному територіальному управлінні юстиції в Одеській області, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №420/22493/24 скасовано.
Прийнято у справі нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №420/22493/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала.
23 вересня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №420/22493/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з приписами частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Одночасно із касаційною скаргою скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та вказує, що повторна касаційна скарга подана без надмірних зволікань після винесення ухвали про повернення касаційної скарги.
Оскільки вперше касаційну скаргу скаржником подано протягом тридцяти днів із дня отримання оскаржуваного судового рішення, а повторно із касаційною скаргою звертався до Суду без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги, Суд уважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підстави звернення до Суду, посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Однак у касаційній скарзі скаржником взагалі не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, у взаємозв'язку з посиланням на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року справу №420/22493/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а», «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначає, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки аналогічного змісту судові рішення при правильному, на думку скаржника, застосуванні норм права ухвалюються іншими апеляційними судами, незважаючи на актуальну чисельну правозастосовну практику Верховного Суду. Також вказує, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки наразі відсутні будь-які дієві правові механізми довести неправосудність постанови апеляційної інстанції у справі, які призвели до порушення прав позивача на отримання належного розмірі відпустки відповідно до державних гарантій, які передбачені як Конституцією України так і законодавством України у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та/або осіб до них прирівняних.
Окрім цього, скаржник зазначає, що вона позбавлена можливості спростувати обставини встановлені в оскаржуваній постанові, подавши нову позовну заяву, оскільки при розгляді цієї справи розглядається питання захисту соціальних прав, регламентованих Конституцією України та Законами України, що не може бути повторно розглянуто у новій справі. Проте, Верховний Суд відхиляє таке посилання скаржника з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження він не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі. Суд зазначає, що лише загальні посилання на такі обставини, за відсутності вмотивованих аргументів, не дають підстав для висновку, що є підстави для відкриття касаційного провадження, з посиланням на підпункт «б» частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Таким чином, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №420/4577/25.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №420/22493/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати справу №420/22493/24 із Одеського окружного адміністративного суду.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
В.М. Соколов