07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 420/15649/24
адміністративне провадження № К/990/38208/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №420/15649/24, за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошового забезпечення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
? визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо здійснення остаточного розрахунку та сплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення його з органів внутрішніх справ - Міністерства внутрішніх справ України - 06 грудня 2007 року та такою, що порушила право позивача на отримання заробітної плати та володіння майном (грошовими коштами), яке гарантоване вимогами статті 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
? визнати протиправною дію Міністерства внутрішніх справ України щодо зменшення та сплати розміру грошового забезпечення на день звільнення позивача з органів внутрішніх справ - Міністерства внутрішніх справ України - 06 грудня 2007 року, за період з 10 червня 2007 року по 05 грудня 2007 року до суми 1990,51 грн, які визначені у платіжній інструкції Міністерства внутрішніх справ України №815 від 01 травня 2024 року;
? стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення на день звільнення з органів внутрішніх справ - Міністерства внутрішніх справ України - 06 грудня 2007 року, за період з 10 червня 2007 року по 05 грудня 2007 року (період тимчасової непрацездатності) у сумі 17 074,37 грн, із урахуванням раніше сплаченої суми та розмір компенсації за невиплату грошового забезпечення на день звільнення - 06 грудня 2007 року з органів внутрішніх справ - Міністерства внутрішніх справ України, за період з 10 червня 2007 року по 05 грудня 2007 року (період тимчасової непрацездатності) станом на 01 січня 2012 року в сумі 11 545,45 грн;
? зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розрахувати із суми грошового забезпечення 17074,37 грн та сплатити розмір компенсації за невиплату грошового
забезпечення на день звільнення - 06 грудня 2007 року з органів внутрішніх справ - Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по дату фактичної сплати боргу грошового забезпечення на день звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ - Міністерства внутрішніх справ України.
Рішенням Одеського кружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належного йому грошового забезпечення за період з 10 червня 2007 року по 16 вересня 2007 року на день його увільнення з посади начальника відділу з оперативного обслуговування вищих навчальних закладів 4-го Міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки - 06 грудня 2007 року;
- зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення за період з 10 червня 2007 року по 16 вересня 2007 року на день його увільнення з посади начальника відділу з оперативного обслуговування вищих навчальних закладів 4-го Міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки - 06 грудня 2007 року, із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №420/15649/24 повернуто особі, яка її подала.
18 вересня 2025 року до Суду надійшла повторна касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №420/15649/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного
Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, необґрунтовано відхиливши його клопотання, а саме - про заміну відповідача на належного та про залишення позову без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Водночас Судом установлено, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з мотивами прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень та переоцінкою доказів у справі.
Отже, посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України, як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв'язку з обставинами, на які він посилається на обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідковим зв'язком із протиправністю оскаржуваного судового рішення.
З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника, викладені на обґрунтування підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання судового рішення Судом не вирішуються.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №420/15649/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р.Радишевська