07 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/27838/23 пров. № А/857/23250/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 460/27838/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 24 липня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.08.2023 №172850014662 щодо відмови позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме: з 08.02.2022; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової позиції викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме: з 08.02.2022.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 08.02.2022 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідач відмовив у призначенні пенсії. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/19092/22 зобов'язано ГУ ПФУ в м.Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.02.2022, подану ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. За наслідками повторного розгляду заяви позивача відповідач відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що заявниця не досягла віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (55 років). Позивач, покликаючись до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, переконана, що досягла віку, необхідного для призначення пенсії. Вважає, що відповідач протиправно не призначив їй пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.08.2023 №172850014662 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. “б» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», починаючи з 08.02.2022.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати по сплаті судового збору в сумі 858,88 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в місті Києві оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що згідно з положеннями ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими на момент звернення позивача врегульоване визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійний вік жінок для призначення пенсії за Списком № 2 становить 55 років. Таким чином, відсутні законодавчі підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у віці 50 років. Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.02.2022 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи.
Листом від 18.02.2022 №2800-0208-8/30208 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 у справі № 460/19092/22, яке набрало законної сили 16.08.2023, визнано протиправним та скасовано відмову ГУ ПФУ в м.Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка викладена в листі від 18.02.2022 №2800-0208-8/30208, та зобов'язано ГУ ПФУ в м.Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.02.2022, подану ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2023 №172850014662 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що порушенні вимоги п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (недосягненням пенсійного віку (55 років). Страховий стаж становить 33 роки 6 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 11 років 2 місяці 2 дні.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
11.10.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон №1058-ІV доповнено Розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Частиною першою статті 114 Закону №1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
До внесення відповідних змін в Закон №1058-ІV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначалося Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Водночас, згідно з пунктом “б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.
Тобто на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулює положення двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII та стаття 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VІІІ.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ (п. 1).
Стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п. 2).
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
… б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам …».
Згідно з положеннями Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Водночас, Закон № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.
За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, в той час, як положення Закону №1058-ІV визначають таке право для жінок після досягнення ними 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ (з урахуванням Рішення №1-р/2020) та Закону №1058-ІV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.
Таке суперечливе регулювання одного і того ж кола відносин порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Така позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки про необхідність застосування до спірних правовідносинах норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV дійшов також Рівненський окружний адміністративний суд в рішенні від 23.09.2022 у справі №460/19092/22, яким ГУ ПФУ в м. Києві зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 08.02.2022, подану ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, відповідач проігнорував вказані висновки суду при прийнятті спірного рішення від 28.08.2023 №172850014662.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (08.02.2022) вона досягла віку 52 роки 0 місяців 23 дні.
Зі змісту спірного рішення встановлено, що відповідно до наданих позивачем до заяви документів (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, документи про трудову діяльність) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 33 роки 6 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 11 років 2 місяці 2 дні.
Відтак позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, слід звернути увагу на те, що суд першої інстанції вирішуючи питання відновлення порушеного права позивача, вірно взяв до уваги встановленні обставини справи, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, та Верховного Суду, викладені у постанові від 30.03.2023 у справі №300/1951/20, що належним способом відновлення порушеного права є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. “б» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18).
На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. “б» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», починаючи з 08.02.2022.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 460/27838/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук