07 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17409/24 пров. № А/857/32671/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/17409/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Кравців О.Р.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 28.02.2023 по 31.05.2023 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за періоди з 28.02.2023 по 31.05.2023 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не здійснив своєчасну виплату грошового забезпечення, таким чином зобов'язаний здійснити її виплату з урахуванням компенсації втрати частини доходів, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 28.02.2023 по 31.05.2023 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за періоди з 28.02.2023 по 31.05.2023 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач покликається на те, що виплата додаткової винагороди яку здійснено на підставі Постанови №168 від 28.02.2022 не є постійною та є одноразовою. Виходячи з вищенаведеного, відсутні протиправні дії відповідача щодо затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно Директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.05.2023 №Д-321/48/дск, Директиви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2023 №Д-36 дск, Наказу командира Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.05.2023 №50 дск, Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2023 №1 ОД/дск з 01.07.2023 Військову частину НОМЕР_2 переформовано у Військову частину НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби, солдат ОСОБА_1 24.02.2023 отримав травму.
В довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 28.05.2023 № 48 зазначено: «за обставин: в межах району проведення бойових завдань на вогневих позиціях… Травма не пов'язана з вчиненням кримінального правопорушення. Перебував у засобах захисту. У стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння не перебував)».
Внаслідок отриманого поранення, був госпіталізований в КНП СОР «СОКЛ», де перебував на стаціонарному лікуванні з 28.02.2023 по 27.03.2023.
31.05.2023 Військово-лікарською комісією ВЧ НОМЕР_3 проведено медичний огляд сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видано Постанову № 3004 від 31.05.2023, якою зазначено причинний зв'язок травми: «ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини», а також «згідно Наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 р. травма кваліфікується як тяжка» .
У періоди з 28.02.2023 по 31.05.2023, ОСОБА_1 не здійснювали виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
29 листопада 2023 року позивачу було здійснено нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000,00 грн у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, а саме: з 28.02.2023 по 31.05.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій, просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
У відповіді на заяву позивача відповідач, листом від 29.03.2024 №1267/11/ВихЗП, в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відмовив.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами першою, другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Згідно статей 1, 2 цього Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема сума місячного грошового забезпечення.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (сума місячного грошового забезпечення;).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). (стаття 3 Закону №2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. (стаття 4 Закону №2050-III).
Аналогічного змісту норми містяться у Порядку №159, відповідно до якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема на суму місячного грошового забезпечення.
31.08.2021 Верховний Суд у постанові у справі № 264/6796/16-а зазначив, що Верховний Суд вже розглядав справи за подібними правовідносинами і у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 дійшов наступного висновку: «Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1- 3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.»
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-58цс11,справі № 21-2003а16, та Верховним Судом у справах №336/4675/17, № 523/1124/17, №521/940/17.
Аналіз вказаних вище норм права дозволяє прийти до висновку, що позивач набув право на виплату її компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/17409/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук