06 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9892/24 пров. № А/857/10762/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С.М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 140/9892/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
місце ухвалення судового рішення м.Луцьк
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїВалюх В.М.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 140/9892/24 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок (чотири тисячі гривень нуль копійок).
В решті вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати.
Позивач просить прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди задовольнити повністю. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ), що зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Позивач в доводах апеляційної скарги вказує, що встановлений між позивачем та адвокатським бюро "Артема Федосіна" розмір гонорару на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи та її особливого значення для позивача, а також необхідного часу і обсягу роботи адвоката є адекватним і відповідає ринковим цінам та є співмірним.
Відповідач в свою чергу просить прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.
Відповідач в доводах апеляційної скарги зазначає, що вказана справа є справою незначної складності та розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження. Матеріали позовної заяви не містять доказів надання позивачу професійної правничої допомоги, а присуджений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи додаткове судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг (зокрема, у справі наявні позовна заява, відповідь на відзив, додаткові пояснення), виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи також на подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та на часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.08.2024 № 2851 про відмову в перетинанні державного кордону України; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.
11.02.2025 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Також судом установлено, що 19.08.2024 р. між позивачем, як клієнтом, і Адвокатським бюро "Артема Федосіна" укладено договір про надання правничої допомоги № 19/08-24 (є в матеріалах справи) та додаткову угоду № 2 (є в матеріалах справи) на надання правничої допомоги, пов'язаної з оскарженням рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) №2851 від 18 серпня 2024 р. про відмову в перетинанні державного кордону України.
Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди № 2, за надання позивачу зазначеної правничої допомоги, встановлено гонорар у фіксованому розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
10.02.2025 р. між Позивачем, як клієнтом, і Адвокатським бюро "Артема Федосіна" підписано акт прийому-передачі правничої допомоги, а саме:
проведено аналіз нормативно-правових актів щодо порядку і правових підстав для виїзду за кордон військовозобов'язаних у період воєнного стану, а також актуальної судової практики щодо оскарження рішень Державної прикордонної служби про відмову в перетинанні державного кордону України;
проведено правовий аналіз Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на предмет його законності і обґрунтованості, а також аналіз всіх документі, що були 18 серпня 2024 р. пред'явлені Клієнтом інспектору прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
надано Клієнту усну консультацію в телефонному режимі про доцільність, порядок і строки судового оскарження Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України;
підготовлено і передано Клієнту позовну заяву про визнання протиправним та скасування Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України та
відшкодування моральної шкоди;
підготовлено і передано Клієнту клопотання про витребування та долучення додаткових доказів;
проведено правовий аналіз відзиву на позов, який було відправлено Клієнту 07 жовтня 2024 р., а також долучених до нього доказів;
підготовлено і передано Клієнту відповідь на відзив;
проведено правовий аналіз рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 р. у справі № 140/9892/24 на предмет законності та обґрунтованості, а також надано Клієнту рекомендації;
підготовлено і передано Клієнту заяву про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).
Також позивачу надано рахунку на оплату послуг професійної правничої допомоги від 10.02.2025 року.
З приведених доказів вбачається, що адвокатське бюро «Артема Федосіна» в особі його голови адвоката Федосіна А.В. надало позивачу у цій справі правову допомогу у фіксованому розмірі 40000,00 грн.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
На стадії апеляційного перегляду спірним питанням є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом в суді першої інстанцій.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону № 5076-VI.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п'ята статті 143 КАС України).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті.
Таким чином, відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом цього питання.
Крім того, судом ураховано, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.
Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду позивач заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн, в підтвердження чого в подальшому надав суду договір про надання правничої допомоги від 19.08.2024 № 19-08/24 та додаткову угоду до нього від 19.08.2024 № 2 (а. с. 75-76), акт приймання-передачі правничої допомоги від 10.02.2025 (а. с. 78), рахунок на оплату від 10.02.2025 (а. с. 79), згідно яких адвокатське бюро «Артема Федосіна» в особі його голови адвоката Федосіна А.В. надало позивачу у цій справі правову допомогу у фіксованому розмірі 40000,00 грн.
07.10.2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі. Також у клопотанні від 07.10.2024 року відповідач про завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу, та просив суд урахувати, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження та є віднесеною до категорії справ незначної складності.
У справі, що розглядається суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення 10 березня 2025 року у справі № 140/9892/24 додаткового рішення, врахував принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат та дійшов висновку про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 4000 грн.
З матеріалів справи убачається, що адміністративний позов у цій справі задоволено частково, а зокрема судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1400000грн.
При цьому судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення вимоги позивача з приводу визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 2851 від 18.08.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України. За розгляд вказаної позовної вимоги в суді першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Відтак, присуджений на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в частині задоволеної вимоги більш ніж у 4 рази перевищує сплачену ним суму судового збору.
Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, наявним в матеріалах справи доказам щодо складу та розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, його значення справи для сторін та конкретні обставини справи яка не є складною, а також урахувавши обсяг послуг, який зводиться до підготовки позовної заяви, клопотання, відповіді на відзив, а також урахувавши наявність численної судової практики з вказаної категорії спорів та відсутність юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає підставним присудження на користь позивача за рахунок фінансування відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 4000 грн, позаяк саме така сума є співмірною складності справи, обсягу наданих послуг та є пропорційною до суми сплаченого судового збору за розгляд такої справи судом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 140/9892/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк