25 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8159/23 пров. № А/857/9943/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року, прийняте суддею Микитюк Р.В. у місті Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2023/000049/1 від 31.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2023/000286 від 31.10.2023.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що в оскарженому рішенні відповідач зазначив, що при коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.
Зазначає, що відсутність у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування такого рішення, з чим погодився Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 в справі №815/1670/17.
Звертає увагу на те, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 29.05.2023 № UA305160/2023/17610, за якою здійснено митне оформлення подібного автомобіля: «Легковий автомобіль, що був у використанні; марка: AUDI; модель: A5 SPORTBACK; ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 ; тип двигуна: гібрид (бензин+електро), не здатний заряджатись від зовнішнього джерела живлення; номер двигуна: DLV015851; робочий об'єм циліндрів двигуна: 1984 см3; потужність двигуна: 140 кВт; календарний рік виготовлення: 2019; модельний рік виготовлення: 2019; колісна формула: 2х4; тип кузова: хетчбек; категорія: М1; колір: білий; загальна кількість місць, включаючи водія: 5; призначення: для перевезення людей по дорогах загального користування. Торговельна марка: AUDI - 1шт. Виробник: AUDI AG. Визначена митна вартість 20105 Євро».
Зазначає, що після прийняття рішення про коригування митної вартості, декларантом було подано нову МД № 23UA206050013440U0, за якою даний товар був оформлений за резервним методом.
Тому, надані митному органу документи не містили достатніх даних для підтвердження заявленої митної вартості товару з огляду на те, що відомості не підтверджені документально, відтак, у митного органу був наявний обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, а отже, і правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, проте декларант інших документів митному органу не подав, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2023/000049/1 від 31.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2023/000286 від 31.10.2023 є правомірними.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.
У поданому відзиві заперечуються доводи апеляційної скарги та підтримуються мотиви судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.10.2023 згідно рахунку фактури №490 ОСОБА_1 придбала у Німеччині у німецької компанії «Autohandel Celik», автомобіль марки «AUDI» модель «А5» 2019 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , вартістю 13000 євро. (а.с.11,49).
31.10.2023 позивачем з метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище рахунку фактури, через митного брокера подано до митного органу митну декларацію №23UA206050013277U3.
Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом - ціною контракту у розмірі 13000 євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №23UA206050013277U3 митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом подано наступний перелік документів: рахунок-фактуру №490 від 26.10.2023, декларацію про проходження товару FF505212 від 13.05.2023, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції «1701») від 30.10.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13.05.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 17.10.2023, договір про надання послуг брокера б/н від 26.10.2023, паспорт громадянина України позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні серії НОМЕР_4 , виданого 10.08.1996, інші некласифіковані документи WAUZZZF59KA052712 від 26.10.2023, інші некласифіковані документи - заява від 30.10.2023, інші некласифіковані документи - фото від 30.10.2023, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів - квитанція від 05.10.2023, копії митної декларації країни відправлення №23DE493018923724Е0 від 26.10.2023 (а.с.11-27, 49-59).
Згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митним органом під час консультації запропоновано декларанту надати банківські платіжні документи (якщо рахунок оплачено), за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 31.10.2023 прийнято рішення №UA206050/2023/000049/1 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 20105 євро (замість 13000 євро, що була заявлена декларантом).
Як вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом банківських платіжних документів.
У рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за вартістю визначеною декларантом, у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів.
Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частині другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі.
Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 29.05.2023 № UA305160/2023/17610.
Відповідач 31.10.2023 прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206050/2023/000286, виходячи з того, що декларантом не подано документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Таким чином, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості автомобіля та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої його митної вартості.
Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відтак, митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
В розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ОСОБА_1 митної вартості автомобіля, заявленому у спірному випадку до декларування, митниця посилається на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість відсутні банківські платіжні документи про оплату.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України визначається, які документи подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, за приписами частини другої цієї статті Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, у т.ч. є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. При цьому, митне оформлення товару повинне бути здійснене, як у випадку, коли оплата за договором здійснена, так і у випадку, коли оплата за товар відповідно до умов договору здійснюється в іншому порядку, не виключаючи порушення встановлених строків.
Оскільки у спірних правовідносинах згідно рахунку фактури №490 від 26.10.2023 оплата за придбаний автомобіль підтверджується платіжним дорученням, про що свідчить квитанція від 26.10.2023, суд вважає необґрунтованими посилання митного органу у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів на ненадання декларантом документів, підтверджуючих оплату за товар.
Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
У рішенні про коригування митної вартості митний орган не наводить обґрунтування щодо невідповідності фактури, як доказу оплати готівкою придбаного автомобіля.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, декларант надав всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Відсутність визначених митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Згідно положень п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 Митного кодексу України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Рішення про коригування митної вартості товару №UA206050/2023/000049/1 від 31.10.2023 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митниця обмежилася лише посиланням на МД від 29.05.2022 № UА305160/2023/17610 в якості інформації щодо автомобіля, митне оформлення якого вже здійснено.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.
Відсутність у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування такого рішення, з чим погодився Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 в справі №815/1670/17.
Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.
Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.
Таким чином, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозився, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що митним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого статтею 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.
Щодо понесених позивачем витрат зокрема на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 6000 грн до 2000 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведених вище критеріїв, співмірною із наданими адвокатом послугами на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 07.11.2023 є сума 2000 грн.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року в справі №300/8159/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар