Справа № 935/1037/25
Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Р.О.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
07 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом у якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА №4541706 від 20.04.2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу та просив закрити провадження у справі.
Коростишівський районний суд Житомирської області рішенням від 01.09.2025 в задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами скарги зазначає, що з відеозапису видно те, що з автомобіля виходить жінка. Тобто це вказує на те, що саме інша особа керувала транспортним засобом, а не позивач. Також, на відеозаписі зафіксовано, що водієм увімкнено покажчик повороту при маневрі праворуч у напрямку двору з вулиці Героїв Небесної Сотні, в м. Коростишів, тому наявні підстави для скасування постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що після зупинки тз, водій ОСОБА_1 з водійського місця пересів на пасажирське місце, а жінка у свою чергу пересіла на водійське місце. Вказане, останні не заперечували на місці зупинки та під час складання адміністративних матеріалів
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.04.2025 року інспектором ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області Рушалюком С.О. винесено постанову серії ЕНА №4541706 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в сумі 510 грн.
Так, відповідно до обставин вказаних у постанові 20.04.2025 року о 01 год. 20 хв., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Renault Megane Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Героїв Небесної Сотні, 47, у м. Коростишів, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зупинкою, чим порушив п. 9.2 «а» ПДР України - порушення попереджувальних сигналів перед початком руху і зупинкою, за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що є дружиною позивача. Вказала, що 20.04.2025 року ввечері надійшов телефонний дзвінок від рідних з проханням забрати дитину і тому вона з чоловіком поїхала автомобілем. Повертаюсь додому на автомобілі через те, що дитина нервувала вона вирішила заїхати на паркувальний майданчик супермаркету «Spar» та оглянута краще дитину. В цей час під'їхали працівники поліції. Транспортним засобом керувала вона, однак працівники поліції хибно вирішили, що керував чоловік. Під час складання постанови повідомляла працівників поліції, що вона керувала автомобілем. Точно перебіг всіх подій та зміст розмови не пам'ятає через нервову ситуацію та переживання за стан здоров'я дитини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, приписами п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
За приписами підпункту «а» пункту 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою.
Санкція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративне покарання зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів звертає увагу, що тільки належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем може підтвердити правомірність накладення на нього адміністративного стягнення та вважається належним доказом по справі.
Згідно наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції та змісту постанови суд першої інстанції помилково вважав, що 20.04.2025 року водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Renault Megane Scenic», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Героїв Небесної Сотні, 47, у м. Коростишів, не подав сигнал світловим покажчиком повороту ліворуч перед зупинкою на паркувальний майданчик чим порушив п. 9.2 «а» ПДР України. Тому твердження представника позивача про увімкнений покажчик повороту спростовується наданим відеозаписом з автомобіля патрульної поліції.
При цьому, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги доводи представника позивача про те, що автомобілем керувала ОСОБА_2 (дружина позивача).
Разом з тим, покази ОСОБА_2 надані під час розгляду полійцейським адміністративних матеріалів не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Так, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, проте самі по собі вони не можуть бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки обставини, викладені в них, потребують перевірки іншими доказами відповідно до стандарту доказування поза розумним сумнівом.
Колегія суддів зазначає, що з наявного у справі відеозапису видно те, що зразу після зупинки автомобіля позивача до "водійських" дверей автомобіля підбіг працівник поліції, коли він їх відкрив то за керма автомобіля вийшла жінка. Тобто це вказує на те, що працівниками поліції не надані суду докази та не спростована позиція позивача, що він не керував транспортним засобом, тому наявні підстави для скасування постанови.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладений на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, і саме він повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.
Факт порушення Правил дорожнього руху має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 березня 2019 у справі №686/11314/17.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 у справі №560/751/17.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17, від 24 липня 2019 року у справі №161/10598/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі №607/3394/17, від 27 лютого 2020 року у справі №344/4629/16-а.
Враховуючи викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає за належне скасувати рішення суду першої інстанції, адміністративний позов задовольнити та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4541706 від 20.04.2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу.
Згідно частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем у даній справі було сплачено судовий збір за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, колегія суддів вважає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі 1 401,60 грн на користь позивача.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За такого правового регулювання та обставин справи, ухвалене у справі судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №4541706 від 20.04.2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1401(одна тисяча чотириста одна) грн 60 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.