Справа № 474/226/25
Провадження № 2/474/143/25
Іменем України
03.10.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А.
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
встановив:
17.03.2025р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), в якому просить:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим № 4822383600:02:000:0073, розташовану в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим № 4822383600:02:000:0163 розташовану в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 який був чоловіком ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина до складу якої входять земельні ділянки загальною площею 7,05га, розташовані в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4822383600:02:000:0073 та 4822383600:02:000:0163. 02.12.2013р. ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів позивачеві вказані земельні ділянки. Позивач вчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , звернувшись у шестимісячний строк до приватного нотаріуса. Нотаріусом йому було повідомлено, що незалежно від змісту заповіту, спадкоємцем на обов'язкову частку спадщини, яка залишилися після смерті ОСОБА_3 є його законна дружина ОСОБА_2 , яка значиться зареєстрованою разом зі спадкодавцем на момент його смерті.
ОСОБА_2 на момент смерті спадкодавця перебувала з останнім у зареєстрованому шлюбі та значилася зареєстрованою разом з ним за зареєстрованим та фактичним місцем проживання, однак з 2019р. разом з ОСОБА_3 , та на день його смерті, не проживала. Відповідачка була лише зареєстрована, однак з спадкодавцем на момент смерті не проживала та з заявою про прийняття спадщини на протязі 6 місяців з час відкриття спадщини не звернулася, а тому єдиним спадкоємцем на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 є позивач.
То ж, посилаючись на ст.ст. 16, 29, 1216-1218, 1268 ЦК України, приписи Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», позивач просив позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 , його представниця ОСОБА_4 в підготовчі судові засідання призначені на 27.06.2025р., 18.07.2025р., 15.09.2025р. та 03.10.2025р. не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили. Водночас 26.06.2025р. представниця ОСОБА_4 звернулася на адресу суду з заявою, та 18.07.2025р. - з клопотанням про витребування доказів, в яких просила підготовчі судові засідання 27.06.2025р. та 18.07.2025р. проводити у її відсутність та у відсутність її довірителя.
Відповідачка ОСОБА_2 в підготовчі судові засідання призначені на 27.06.2025р., 18.07.2025р., 15.09.2025р. та 03.10.2025р. не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомила. Водночас 26.06.2025р. звернулася на адресу суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, в якій позовні вимоги визнає повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частинами 3 та 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що визнання відповідачкою пред'явленого до неї позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 189 ЦПК України, виконано завдання підготовчого провадження, суд вважає за можливе прийняти рішення за результатами проведення підготовчого провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 14.04.1983р. Костопільським райвідділом ЗАГС Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами реєстрації якого дружині присвоєно прізвище з “ ОСОБА_6 » на “ ОСОБА_7 » (свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_1 видане 14.04.1983р.).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 037396 ОСОБА_3 13.01.2004р. набув право власності на земельну ділянку площею 7,05 га розташовану в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з двох земельних ділянок: земельна ділянка № НОМЕР_2 - кадастровий номер 4822383600:02:000:0073, площа 5,46 га; земельна ділянка № НОМЕР_3 - кадастровий номер 4822383600:02:000:0163, площа 1,59 га.
02.12.2013р. ОСОБА_3 зробив заповітне розпорядження, яким земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою: Нововасилівська сільська рада Врадіївського району Миколаївської області, з кадастровими номерами 4822383600:02:000:0073 та 4822383600:02:000:0163 заповів ОСОБА_1 , 1971р.н. (заповіт посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненко М.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1173, Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі № 35943047 від 02.12.2013р., за яким номер заповіту у спадковому реєстрі 55406349, бланк ВТО 236569, ВТО 236572).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в с. Гражданівка Первомайського району Миколаївської області, про що Врадіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .
20.12.2023р. приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Мовчан А.С. заведено спадкову справу (номер у нотаріуса № 146/2023, номер спадковому реєстрі 71761745) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . З заявою про прийняття спадщини 20.12.2023р. за № 475 звернувся ОСОБА_1
22.12.2023р. приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Мовчан А.С. відповідачці ОСОБА_2 направлено лист щодо спадкової справи № 146/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в якому останній роз'яснено, що якщо вона являється спадкоємцем на обов'язкову частку у спадщині, то необхідно підтвердити вказаний факт документально для спадкування. А також, що вона зареєстрована за адресою реєстрації місця проживання спадкодавця, та приписи ч. 3 ст. 1268 ЦК України. ОСОБА_2 запропоновано повідомити про свої наміри щодо прийняття чи відмови від прийняття обов'язкової частки у спадщині шляхом надсилання відповідної заяви або шляхом особистого звернення до нотаріуса з метою подання такої заяви.
14.06.2024р. представником Іванівського старостинського округу Врадіївської ТГ Первомайського району Миколаївської області Лисюк М. (в.о. старости Іванівського старостинського округу) у присутності мешканців с. Гражданівка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено Акт обстеження про фактичне проживання особи за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає з 2019р. та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .
14.06.2024р. представником Іванівського старостинського округу Врадіївської ТГ Первомайського району Миколаївської області Лисюк М. (в.о. старости Іванівського старостинського округу) у присутності мешканців с. Гражданівка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено Акт обстеження про непроживання особи за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично не проживає починаючи з 2019р. та по теперішній час.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, особи мають право на спадкування за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Зазначене положення також закріплено в ст.ст. 81 та 131 ЗК України, п. 22-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно яких громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
За вимогами ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За вимогами ч.ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (постанова Пленуму ВС України “Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008р.).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Враховуючи той факт, що після смерті ОСОБА_2 позивач, який є спадкоємцем за заповітом, звернувся із заявою про прийняття спадщини на спадкове майно, однак не має іншої можливості, аніж у судовому порядку, поновити своє право на спадкове майно, яке у нього виникло у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , його право підлягає захисту в судовому порядку, а відтак позов є законним і обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 141, 142 ЦПК України, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позов, а тому позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в сумі 1 282 грн. 90 коп., а також з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 282 грн. 90 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 200, 206, 258-268, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822383600:02:000:0073 розташовану в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822383600:02:000:0163 розташовану в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 1 282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 90 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний “07» жовтня 2025 року.
Суддя Ф.Г. Сокол