Справа № 127/25292/25
Провадження № 3/127/5370/25
07 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.08.2025 року серії ВАД № 671198: «01.08.2025 року о 17 год 00 хв ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відносно своєї співмешканки вчинив домашнє насильство психологічного і фізичного характеру, а саме штовхав та ображав ОСОБА_2 нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю та завдана шкода фізичному здоров'ю, вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення повторно протягом року, так як ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП постановою Вінницького міського суду від 03.04.2025 справа № 127/9299/25».
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом надіслання судової повістки на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон № 2229-VIII), домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 1 Закону № 2229-VIII, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з визначенням, яке надане у пункті 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП в якості обов'язкового елементу об'єктивної сторони домашнього насильства передбачає заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази та самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення та у протоколі прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.08.2025 та в письмових поясненнях ОСОБА_2 від 01.08.2025, не вказано про завдання шкоди її психічному та фізичному здоров'ю діями ОСОБА_1 .. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано лише про те, що діями ОСОБА_1 могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю та завдана шкода фізичному здоров'ю.
Поняття «психічне здоров'я», що міститься в диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та «психологічний стан» - суть різні поняття. Поняття «психологічне здоров'я» - взагалі не існує. Здоров'я може бути тільки психічним, або фізичним. А психологічним може бути тільки стан людини.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП погіршення психологічного стану потерпілого не пов'язує з наслідками адміністративно караного домашнього насильства. Відповідальність за вчинене психологічне домашнє насильство за диспозицією ч. 1 ст. 173 КУпАП настає виключно у разі наслідків у вигляді шкоди психічному здоров'ю потерпілого, а не його психологічному стану.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про заподіяння шкоди саме психічному здоров'ю потерпілої. Доказів завдання діями ОСОБА_1 шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Оскільки обов'язковим елементом об'єктивної сторони домашнього насильства, згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, то відсутність в Протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, що шкода психічному здоров'ю потерпілої була завдана та доказів цього, виключає в діях ОСОБА_1 наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення за вчинення психологічного домашнього насильства.
Щодо зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, що діями ОСОБА_1 , а саме: штовхав та ображав нецензурною лайкою потерпілу, завдано потерплій ОСОБА_2 шкоди фізичному здоров'ю, суд зазначає, що такі наслідки передбачені диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП в якості домашнього насильства.
Проте, доказів завдання зазначеними в протоколі діями ОСОБА_1 (штовхав та ображав нецензурною лайкою потерплу) шкоди фізичному здоров'ю ОСОБА_2 - матеріали справи не містять.
В протокольній заяві про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.08.2025 ОСОБА_2 зазначає про її побиття ОСОБА_1 та нецензурну лайку, про штовхання в заяві не зазначено. Тоді як в письмових Поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 01.08.2025 року, які є джерелом доказів згідно з ч.1 ст. 251 КУпАП, потерпіла ОСОБА_2 зазначає. що домашнє насильство ОСОБА_1 вчинене щодо неї виключно у формі нецензурної лайки в її адресу та психологічного тиску. Про побиття або штовхання в письмових поясненнях від 01.08.2025 року потерпліа ОСОБА_2 не згадує, більше того - відмовляється від проходження СМЕ.
Будь-яких доказів того, що, як зазначено в протоколі, ОСОБА_1 штовхав ОСОБА_2 , що завдало шкоди її фізичному здоров'ю, матеріали справи не містять.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів, не може бути достатнім доказом винуватості особи.
Також, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017 (Закон № 2229-VIII), домашнє насильство - це діяння …, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Згідно з ч.3 ст. 3 Закону № 7 грудня 2017 року № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відтак, обов'язковими елементами складу передбаченого ст. 173 КУпАП адміністративного правопорушення - домашнє насильство, яке вчинене щодо особи, яка не є подружжям, колишнім подружжям, нареченою або родичем, визначеним ч. 2 ст. 3 Закону № 2229-VIII, є:
- спільне проживання (на теперішній час або в минулому) однією сім'єю, але не перебування у шлюбі між собою,
- або спільне проживання інших родичів або інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Проте, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають (проживали) однією сім'єю без реєстрації шлюбу, є або були пов'язані спільним побутом та мають (мали) взаємні права та обов'язки.
Використане в протоколі про адміністративне правопорушення поняття «співмешканка» не має нормативного визначення та загальновизнаного етимологічного значення, та само по собі ще не вказує на спільне проживання осіб однією сім'єю та пов'язаністю спільним побутом і наявністю взаємних прав та обов'язків.
Зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення адреса «проживання» ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , не є адресою його реєстрації місця проживання, а також не підтверджена жодними доказами. Відповідно до наявної в матеріалах справи копій довідок заступника командира військової частини НОМЕР_2 від (нечітко) 11.01.2025, 17.06.2025 та 16.07.2025: солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією. Означене опосередковано вказує на наявність обґрунтованих сумнівів в тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживають за однією адресою, оскільки проживання та перебування за певною адресою - суть різні категорії.
Відтак, обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу зі взаємними правами та обов'язками, в якості обов'язкового елементу складу домашнього насильства, матеріалами справи - не підтверджені.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 173-2, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: