Справа № 120/9219/25
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
07 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,
позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року зупинено провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Згідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Зупинення провадження в справі - це також, як і відкладення провадження в справі, перенесення судового засідання в справі на інший час, але на відміну від відкладення при зупиненні час нового судового засідання суд точно зазначити не може. Судове засідання при зупиненні провадження переноситься до припинення дії перешкод, що послужили підставою зупинення провадження в справі.
За своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Із змісту наведеної норми слідує, що своїм правом зупинити провадження у справі за розглядуваних обставин суд може скористатися лише за наявності обставин, що створюють об'єктивні перешкоди в розгляді справи.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду цієї справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в розглядуваній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Досліджуючи обставини справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення. Слід зауважити, що предметом адміністративного позову по даній справі є визнання протиправним та скасування рішення відповідача №768/6/34-00-04-01-01 від 31.03.2025 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку ТОВ "ПК "Зоря Поділля".
Зупиняючи провадження у даній адміністративній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд справи №120/9219/25 пов'язаний з справою №990/80/25. Висновки та рішення суду у справі №990/80/25 можуть вплинути на розгляд цієї справи, її розгляд є об'єктивно неможливим до вирішення вказаної справи.
Разом з цим об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у адміністративній справі №120/9219/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 990/80/25, викладений в оскаржуваній ухвалі, не відповідає приписам норм процесуального права, оскільки колегією суддів не встановлено необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990/80/25.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що за правилами ст. 236 КАС України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" (Заява №377/02) у п.52 "Суд повторює, що п.1 ст.6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (Рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ЕСПЛ 2002-ІІ)".
Отже, як свідчить позиція суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
До того ж, суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про зупинення провадження у справі, не надав оцінки можливості розглянути справу за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням закріпленого статтею 2 КАС України принципу розумності строків розгляду справи судом.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відстрочення конкретної стадії провадження є можливим за умови, що загальна тривалість провадження не є надмірною (рішення ЄСПЛ від 08.12.1983 у справі «Претто й інші проти Італії» (Pretto and Оthers v. Italy, заява № 7984/77), а тривалі періоди затримання проваджень без будь-яких пояснень є неприйнятними (рішення ЄСПЛ від 24.11.1984 у справі «Бомартен проти Франції» (Beaumartin v. France, заява № 15287/89).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на держави-учасниці обов'язок організувати судові системи так, щоб судді мали можливість діяти відповідно до вимог Конвенції, зокрема розглядати справи протягом розумного строку (рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 у справі «Павлюлинець проти України», (Pavlyulynets v. Ukraine, заява № 70767/01), та щоб могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, які стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного строку (див. рішення ЄСПЛ від 29.03.2006 у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy, заява № 36813/97)).
На підставі викладеного, враховуючи законодавчо визначену тривалість розгляду адміністративних справ, недостатню вмотивованість висновків суду першої інстанції та незгоду із такими висновками позивача, а також відсутність будь-яких інших конкретних обставин, які б унеможливлювали розгляд справи, вказане може призвести до порушення розумних строків розгляду даної справи.
За встановлених обставин, з врахуванням положень статті 320 КАС України, надаючи правову оцінку аргументам скаржника, суд апеляційної інстанції, виходячи із закріплених статтею 2 КАС України завдань та основних засад (принципів) адміністративного судочинства, приходить до висновку, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі з підстав передбачених п. 3 ч. 1 статті 236 КАС України, а тому оскаржувану ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" задовольнити повністю.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.