Справа № 620/16318/24 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 01.11.2024 № 2500-0205-8/74127 щодо відмови у наданні житлової субсидії ОСОБА_1 (РНОК1Ш: НОМЕР_1 ) з 01.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за його заявою з 01.09.2024 та на опалювальний сезон: з 01.10.2024 по 30.04.2025.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у вересні 2024 року звернувся до відповідача з заявою та пакетом документів про призначення та надання житлової субсидії (а.с.9-15).
Рішенням №1186182230-2024-5 від 29.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу у призначенні житлової субсидії у зв'язку з тим, що документи для призначення житлової субсидії подано не в повному обсязі (а.с.52).
Листом № 2500-0205-8/74127 від 01.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомлено позивача про прийняте рішення (а.с.8).
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні житлової субсидії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу у призначенні житлової субсидії, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області отримано інформацію щодо здійснення операції позивачем з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. грн., як наслідок вказане рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідач відмовив позивачу у призначенні субсидії у зв'язку з тим, що документи для призначення субсидії подано не в повному обсязі. Однак, у спірному рішенні не вказано документів, відсутність яких стала підставою для прийняття спірного рішення.
Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про житлово комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VІІІ), Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі - Положення №848).
Відповідно до п 3 Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.
Згідно пункту 4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Пунктом 5 Положення № 848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії" (Офіційний вісник України, 1998 р., № 30, ст. 1129; 2000 р., № 5, ст. 178).
Відповідно до пункту 9 Положення №848 призначення житлових субсидій здійснюється до 30.11.2022 включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення); починаючи з 01.12.2022 - органами Пенсійного фонду України.
Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи. Для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає: - заяву; - декларацію; - довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням.
У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; - копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово комунальних послуг (у разі наявності); - договір наймання (оренди) житла (у разі наявності); - рішення суду (в разі наявності); - інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби).
Житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку) (абз. 1 п.22 Положення №848).
Для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім'ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пунктах 24-28 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи (п.30 Положення №848).
Пунктом 35 Положення №848 встановлено, що для розрахунку житлової субсидії середньомісячний сукупний дохід осіб, зазначених у пунктах 24, 25, 27 і 28 цього Положення, враховується: за III і IV квартали попереднього календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку неопалювального сезону; за I і II квартали поточного календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку опалювального сезону; за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням житлової субсидії, - у разі, коли житлова субсидія призначається не з початку опалювального (неопалювального) сезону.
У такому ж порядку розраховується середньомісячний сукупний дохід під час призначення житлової субсидії без звернення на наступний строк, а також під час розрахунку житлової субсидії на опалювальний сезон домогосподарствам, яким призначено її в минулому неопалювальному сезоні.
Житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається виходячи з розміру доходу осіб, зазначених у пунктах 24, 25 і 28 цього Положення, за попередній календарний рік.
Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та надання житлової субсидії.
Зі змісту заяви вбачається, що позивача проінформовано, що у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії (зміна у складі осіб, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку; зміна переліку отримуваних житлово-комунальних послуг; придбання майна, товарів або оплата послуг на суму, що перевищує 50 тис. гривень; заборгованість понад три місяці за виконавчим провадженням про стягнення аліментів), а також у разі отримання одноразового доходу в сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, він зобов'язується протягом 30 календарних днів письмово повідомити про це уповноваженому органу
Однак, як встановлено судом першої інстанції, позивач не повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про купівлю іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. грн, протягом 12 місяців перед зверненням за субсидією.
Як слідує з протоколу верифікації звернення позивача (РНОКПП НОМЕР_1 ), наявна інформація з Міністерства фінансів України про здійснення останнім протягом 12 місяців перед зверненням (на дату проведення перевірки) операцій з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. грн (а.с.65-67).
При зверненні за призначенням житлової субсидії з вересня 2024 року в розділі VI декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, позивач не зазначив відповідних відомостей.
Колегія суддів враховує наведене вище, однак, звертає увагу, що у рішенні №1186182230-2024-5 від 29.10.2024 підставою для відмови у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1 відповідачем вказано саме: «Документи для призначення житлової субсидії подано не у повному обсязі».
Більше того, представником ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для уточнення інформації, яких саме документів не вистачає для призначення субсидії. Однак, відповідач відмовив у наданні такої інформації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, загальне посилання відповідача на неподання документів у повному обсязі, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності.
Між цим, колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні субсидії ОСОБА_1 , відповідачем зазначено саме неподання документів у повному обсязі, а не здійснення операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. гривень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування пенсійним органом спірного рішення про відмову у призначенні житлової субсидії, таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 за його заявою з 01.09.2024 та на опалювальний сезон: з 01.10.2024 по 30.04.2025, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У разі, якщо суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач прийняв рішення №1186182230-2024-5 від 29.10.2024 про відмову у наданні житлової субсидії ОСОБА_1 без належної мотивації підстав та причин відмови, що позбавляє можливості суд апеляційної інстанції надати належну оцінку, то колегія суддів вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 1211 грн. 20 коп.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 1816 грн. 80 коп. Всього 3028 грн.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збор на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає у розмірі 2271 грн. (75 % від загальної суми сплаченого судового збору).
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.10.2024 №1186182230-2024-5 про відмову у наданні житлової субсидії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код за ЄДРПОУ - 21390940; м. Чернігів, вул. П'ятиницька, 83а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2 271, 00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.