Справа № 320/1526/24 Головуючий у І інстанції - Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Волинської обласної державної адміністрації, Іваничівської селищної ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа: Іваничівська селищна рада про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа: Іваничівська селищна рада, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо несвоєчасного розгляду та неповного внесення до Ліцензійного реєстру відомостей про місця та засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії щодо ТОВ «Аванті-Девелопмент»;
- зобов'язати Волинську обласну державну адміністрацію внести з 10.12.2020 року зміни до Ліцензованого реєстру у сфері теплопостачання щодо місць провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії за адресами вул. Львівська 6а та вул. Грушевського 45 смт. Іваничі, відобразити вірну протяжність засобів провадження - теплова мережа - 597,5 м.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що Відповідач не здійснив у повній мірі визначених законодавством дій щодо наповнення Ліцензійного реєстру необхідними відомостями про Позивача, зокрема, в частині місць та засобів провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії, зазначивши лише одне місце із трьох фактично наявних.
Вважає вказані дії Відповідача протиправними, оскільки останній отримав від Позивача документи, в яких було зазначено всі три місця провадження діяльності, розглянув такі документи та прийняв рішення про переоформлення ліцензій на безстрокові.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо несвоєчасного розгляду та неповного внесення до Ліцензійного реєстру відомостей про місця та засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії щодо ТОВ «Аванті-Девелопмент», - протиправною;
Зобов'язати Волинську обласну державну адміністрацію внести з 10.12.2020 року зміни до Ліцензійного реєстру у сфері теплопостачання щодо місць провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії за адресами вул. Львівська 6а та вул. Грушевського 45 смт. Іваничі, відобразити вірну протяжність засобів провадження - теплова мережа - 597,5 м.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Волинська обласна державна адміністрації подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, Іваничівська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційних скаргах Волинська обласна державна адміністрація, Іваничівська селищна рада посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга Волинської обласної державної адміністрації мотивована тим, що Товариство було проінформовано про відсутність підстав у Відповідача, як органу ліцензування, про включення до реєстру адрес: смт Іваничі, вул. Львівська, 6а, вул. Грушевського, 45, як місць провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії.
Апеляційна скарга Іваничівської селищної ради мотивована тим, Волинська обласна державна адміністрація мала підстави не вносити до ліцензійного реєстру додаткові місця провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії місцевими тепловими мережами у 2020 році у зв'язку із відсутністю у Позивача у власності, оренді чи концесії засобів провадження такої діяльності за адресами: смт. Іваничі, вул. Львівська, 6а, вул. Грушевського, 45.
Позивачем подано відзив на апеляційні скарги Волинської обласної державної адміністрації, Іваничівської селищної ради, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» здійснює господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії (деревної тріски) на 3 (трьох) орендованих котельнях на території смт. Іваничі Волинської області, а саме: котельня за адресою вул. Банківська, 6; котельня за адресою вул. Грушевського, 45; котельня за адресою Львівська, 6-а (колишня назва - вул. Жукова, 6а).
Зазначена вище господарська діяльність підлягає ліцензування, у зв'язку з чим Товариством були отримані ліцензії на:
- виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, видана НКРЕКП від 02.10.2014 року серія АЕ № 522240, термін дії з 02.10.2014 року по 01.10.2019 року;
- транспортування теплової енергії, видана Волинською ОДА від 07.11.2014, серія АВ № 343992, термін дії з 07.11.2014 по 07.11.2019;
- постачання теплової енергії, видана Волинською ОДА від 08.10.2014 року серія АВ № 343988, термін дії з 08.10.2014 по 08.10.2019.
Позивач, з метою переоформлення власних ліцензій на безстрокові, в 2019 році звернувся до Відповідача і надав наступні документи:
- відомість про засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (копія додається), в якій зазначена загальна протяжність теплових мереж по 3-м котельним - 597,5 м;
- відомості про місця провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (копія додається), в якій зазначені 3 місця провадження господарської діяльності з транспортування на території смт. Іваничі - вул. Грушевського, 45, вул. Банківська, 6, вул. Львівська, 6а;
- схеми теплових мереж.
За результатами розгляду поданих Позивачем документів, Відповідачем прийнято Розпорядженням від 10.07.2019 № 381, яким, зокрема за заявою Ліцензіата переоформлено на безстрокові ліцензії, видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» (код ЄДРПОУ 38202034, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 8-А), на право провадження господарської діяльності з:
1) виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії шляхом звуження до господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії;
2) транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими)
тепловими мережами;
3) постачання тепловими мережами.
Визнано недійсними ліцензії від 02.10.2014 року №66 серія АЕ № 522240, видану НКРЕКП; від 12.11.2014 серія АВ № 343992, від 13.10.2014 серія АВ № 343988, видані Волинською облдержадміністрацією.
В подальшому (після переоформлення Позивачу ліцензій на безстрокові), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02 жовтня 2019 року № 139-IX (набув чинності 18 грудня 2019 року) було внесено зміни до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», яким, зокрема:
- орган ліцензування зобов'язано вести Ліцензійний реєстр та вносити до нього інформацію, яка визначена відповідним Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- органом ліцензування вносяться до ліцензійних реєстрів відомості про місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у тому числі дата внесення відомостей про місця провадження);
- рішення органу ліцензування та право на здійснення відповідного виду господарської діяльності набуває чинності (надається) з моменту внесення відповідного запису до Ліцензійного реєстру.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 18 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26 серпня 2020 року № 755, якою затвердив Порядок формування і ведення ліцензійного реєстру.
У зв'язку із введенням Ліцензійного реєстру, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 755, Відповідач вніс дані щодо здійснення Позивачем господарської діяльності у сфері теплопостачання, зокрема, з транспортування теплової енергії тільки за адресою: смт Іваничі, вул. Банківська, 6.
З метою виправлення зазначеної вище неповної інформації, Позивач звернувся до Відповідача з проханням привести у відповідність відомості про місця провадження господарської діяльності із транспортування теплової енергії в Ліцензійному реєстрі та відобразити в ньому всі 3 (три) місця (адреси), які фактично наявні у Позивача та були відображені в документах, поданих Відповідачу при переоформленні ліцензії.
Листом від 29 вересня 2023 року № 6897/56/2-23 Відповідач повідомив Позивача, що при провадженні ліцензованої діяльності теплові мережі, зазначені у відомостях про засоби та місця провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії, мають належати здобувачу ліцензії (ліцензіату) на праві власності, користуванні або перебувати у концесії.
Також, листом від 13 грудня 2023 року № 632/01-07/2-23 Відповідач повідомив Позивача, що питання внесення додаткових місць до реєстру розглянуто 11 грудня 2023 року на засіданні Ліцензійної комісії.
За результатами розгляду 12 грудня 2023 року внесені зміни до Реєстру ліцензіатів у сфері теплопостачання на предмет провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії ТОВ «Аванті-Девелопмент» за адресами вул. Львівська 6-а та вул. Грушевського 45 у смт. Іваничі.
Вважаючи протиправною бездіяльність Відповідача щодо невнесення в 2020 році відомостей про місця ведення господарської діяльності за адресами: смт. Іваничі - вул. Грушевського, 45, вул. Львівська, 6а, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вказане вище обладнання (засоби провадження) є у власності/користуванні Позивача на всіх 3 (трьох) котельних (місцях провадження діяльності) з моменту початку роботи (з 2014 року).
При цьому, перелік такого обладнання був наведений у додатку до договорів оренди, копії яких були надані Позивачем як при первинному оформленні ліцензій (2014 рік), так і при переоформленні ліцензій на безстрокові (2019 рік).
Отже, зв'язку із набуттям чинності Порядку формування і ведення Ліцензійного реєстру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 755, Відповідач зобов'язаний був внести до Ліцензійного реєстру інформацію про Позивача, в тому числі про місця і засоби провадження діяльності з транспортування із відомостей, поданих Позивачем та прийнятих Відповідачем в 2019 році, оскільки інших джерел інформації для наповнення Ліцензійного реєстру про конкретного ліцензіата законом не передбачено.
В зв'язку з вищевикладеним, суд вважав вказану бездіяльність Відповідача щодо несвоєчасного розгляду та неповного внесення до Ліцензійного реєстру відомостей про місця та засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії щодо ТОВ «Аванті-Девелопмент», протиправною.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовано Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 222-VIII державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на:
1) принципі єдиної державної системи ліцензування, що реалізується шляхом:
- встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, виключно цим Законом;
- визначення вичерпного переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, виходячи з мінімальної кількості таких документів, достатніх лише для підтвердження виконання вимог відповідних ліцензійних умов;
- визначення Кабінетом Міністрів України органів ліцензування та видів господарської діяльності згідно із статтею 7 цього Закону, на які відповідний орган ліцензування видає ліцензії;
2) принципі територіальності, згідно з яким дія ліцензії поширюється на адміністративну територію органу ліцензування, що її видав.
Відповідно до частини 9 статті 9 Закону № 222-VIII вимоги ліцензійних умов до суб'єкта господарювання мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають:
1) вичерпний перелік підтвердних документів, що підтверджують відповідність суб'єкта господарювання вимогам ліцензійних умов, крім документів, які органи влади не можуть вимагати відповідно до частини сьомої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги", щодо:
- відомостей про місця провадження господарської діяльності із зазначенням щодо кожного з них виду діяльності (повністю або частково стосовно зазначеного у заяві) або операцій, що за ним провадитимуться;
- відомостей про засоби провадження господарської діяльності;
2) кадрові вимоги щодо:
- мінімальної кількості працівників за окремими посадами (у разі якщо це зумовлено особливостями провадження певного виду господарської діяльності, встановлюються вимоги щодо наявності у певних працівників відповідної освіти, кваліфікації та (або) стажу роботи, зокрема у фізичних осіб - підприємців, мінімальної частки кваліфікованих працівників за певними посадами, які уклали трудові договори з ліцензіатом);
- даних про наявність трудових договорів з усіма найманими працівниками;
3) організаційні вимоги щодо:
- зберігання протягом дії ліцензії документів, копії яких подавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону;
- зберігання протягом строку дії ліцензії документів (копій), які підтверджують достовірність даних, що зазначалися здобувачем ліцензії у документах, які подавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону;
- строку повідомлення органу ліцензування про всі зміни даних (у тому числі розширення, звуження), зазначених у документах, що додавалися до заяви, який не може бути меншим, ніж один місяць з дня настання таких змін;
- провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, виключно в межах місць провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зазначених у відомостях про них, поданих органу ліцензування згідно з вимогами ліцензійних умов, використання виключно таких місць у провадженні виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
- провадження виду господарської діяльності виключно з використанням засобів їх провадження, що зазначені у відомостях про них, які подані органу ліцензування згідно з вимогами ліцензійних умов.
Згідно з частинами 1-4 статті 11 Закону № 222-VIII здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою.
У заяві про отримання ліцензії повинна міститися інформація про:
1) здобувача ліцензії:
- для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код;
- для фізичної особи-підприємця - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичною особою, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку у паспорті, - подається копія цієї відмітки) та згода на обробку персональних даних з метою забезпечення виконання вимог цього Закону;
2) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого здобувач ліцензії має намір одержати ліцензію.
До заяви про отримання ліцензії додаються:
1) документи відповідно до ліцензійних вимог;
2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);
3) опис документів, що подаються для одержання ліцензії, у двох екземплярах.
Перелік підтвердних документів встановлюється ліцензійними умовами і є виключним.
Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 308 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - Ліцензійні умови № 308).
Зазначені Ліцензійні умови розроблено відповідно до законів України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (пункт 1.1 Ліцензійних умов № 308).
Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 Ліцензійних умов № 308 здобувач ліцензії, який має намір провадити господарську діяльність з транспортування теплової енергії, подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за формою згідно з додатком 1 до Ліцензійних умов.
До заяви про отримання ліцензії здобувачем надаються документи згідно з переліком, який є вичерпним:
1) відомості про засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (додаток 2);
2) відомості про місця провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (додаток 3);
3) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) з відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами-підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);
4) схема теплових мереж, споруд та інших об'єктів, задіяних у провадженні діяльності з транспортування теплової енергії із зазначенням точок розмежування (за наявності) з іншими суб'єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з транспортування теплової енергії, та приладів обліку, затверджена керівником суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду поданих Позивачем документів, Відповідачем було прийнято Розпорядженням від 10.07.2019 № 381, яким, зокрема за заявою Ліцензіата переоформлено на безстрокові ліцензії, видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» (код ЄДРПОУ 38202034, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 8-А), на право провадження господарської діяльності з:
1) виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії шляхом звуження до господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії;
2) транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими)
тепловими мережами;
3) постачання тепловими мережами.
Визнано недійсними ліцензії від 02.10.2014 року №66 серія АЕ № 522240, видану НКРЕКП; від 12.11.2014 серія АВ № 343992, від 13.10.2014 серія АВ № 343988, видані Волинською облдержадміністрацією.
В подальшому (після переоформлення Позивачу ліцензій на безстрокові), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02 жовтня 2019 року № 139-IX (набув чинності 18 грудня 2019 року) було внесено зміни до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», яким, зокрема:
- орган ліцензування зобов'язано вести Ліцензійний реєстр та вносити до нього інформацію, яка визначена відповідним Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- органом ліцензування вносяться до ліцензійних реєстрів відомості про місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у тому числі дата внесення відомостей про місця провадження);
- рішення органу ліцензування та право на здійснення відповідного виду господарської діяльності набуває чинності (надається) з моменту внесення відповідного запису до Ліцензійного реєстру.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 18 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26 серпня 2020 року № 755, якою затвердив Порядок формування і ведення ліцензійного реєстру (далі - Порядок № 755).
Цей Порядок визначає організаційні засади формування та ведення ліцензійного реєстру, а також перелік відомостей, що містяться в ліцензійному реєстрі (п. 1 Порядку № 755).
Згідно з п. 4 Порядку № 755 у ліцензійному реєстрі містяться відомості про:
1) суб'єкта господарювання, якому видано ліцензію:
- для юридичної особи - повне найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код), місцезнаходження, номер телефону, електронна адреса;
- для фізичної особи-підприємця - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності), номер паспорта, ким і коли виданий (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків), номер телефону, електронна адреса;
2) вид господарської діяльності або частину виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню і який має право провадити ліцензіат на підставі ліцензії;
3) підставу прийняття, дату прийняття і номер рішення про видачу ліцензії (із зазначенням найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду органу ліцензування, який видав ліцензію);
4) строк дії ліцензії (у разі встановлення строку дії ліцензії законом);
5) місце провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (зокрема дата внесення відомостей про місце провадження виду господарської діяльності);
6) матеріально-технічну базу, що використовується ліцензіатом для провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (в разі наявності в ліцензійних умовах вимог щодо до такої бази);
7) підставу прийняття, дату прийняття і номер рішення органу ліцензування про переоформлення ліцензії.
Відповідно до п. 5 Порядку № 755 орган ліцензування вносить до ліцензійного реєстру відомості, визначені пунктом 4 цього Порядку, на підставі прийнятих рішень, а також інформації, що надходить до органу ліцензування відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ліцензійних умов.
Відомості про місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, на який отримано ліцензію (у тому числі дата внесення таких відомостей); про оскарження ліцензіатом рішення органу ліцензування до суду; про рішення суду із зазначенням результату розгляду оскаржуваного рішення органу ліцензування вносяться органом ліцензування наступного робочого дня після надходження до органу ліцензування таких відомостей.
У зв'язку із зазначеними змінами, Відповідач зобов'язаний був створити та заповнити Ліцензійний реєстр відомостями, які передбачені пунктом 4 Порядку № 755, в тому числі щодо ліцензіатів, яким ліцензія була видана/переоформлена до внесення таких змін, в строки, які визначені пунктом 5 Порядку № 755 - з дати первинного внесення до Ліцензійного реєстру відомостей.
При цьому, єдиним джерелом інформації (відомостей) про місця та засоби провадження господарської діяльності, з якого Відповідач може і повинен її отримати для внесення до Ліцензійного реєстру, є виключно Відомості (додатки до ліцензійних умов), які були надані Позивачем при переоформленні ліцензій.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, 30.08.2023 Позивач отримав від Відповідача лист № 6079/57/2-23 із інформацією з Ліцензійного реєстру, з якого дізнався, що станом на 01.06.2023 в розділі «місця провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг», в частині ліцензованої діяльності з транспортування теплової енергії, зазначена лише одна адреса - смт. Іваничі, вул. Банківська,6.
Вказані відомості не відповідали поданим Позивачем відомостям, на підставі яких Відповідач приймав рішення про видачу ліцензії.
З метою виправлення зазначеної вище недостовірної (неповної) інформації, Позивач звернувся до Відповідача з проханням привести у відповідність відомості про місця провадження господарської діяльності із транспортування теплової енергії в Ліцензійному реєстрі та відобразити в ньому всі 3 (три) місця (адреси), які фактично наявні у Позивача та були відображені в документах, поданих Відповідачу при переоформленні ліцензії.
Листом від 29 вересня 2023 року № 6897/56/2-23 Відповідач повідомив Позивача, що при провадженні ліцензованої діяльності теплові мережі, зазначені у відомостях про засоби та місця провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії, мають належати здобувачу ліцензії (ліцензіату) на праві власності, користуванні або перебувати у концесії.
Також, листом від 13 грудня 2023 року № 632/01-07/2-23 Відповідач повідомив Позивача, що питання внесення додаткових місць до реєстру розглянуто 11 грудня 2023 року на засіданні Ліцензійної комісії.
За результатами розгляду 12 грудня 2023 року внесені зміни до Реєстру ліцензіатів у сфері теплопостачання на предмет провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії ТОВ «Аванті-Девелопмент» за адресами вул. Львівська 6-а та вул. Грушевського 45 у смт. Іваничі.
Колегія суддів звертає увагу, що під час проходження процесу переоформлення ліцензії Позивачем надавались документи, згідно їх вичерпного переліку, в якому не передбачалось надання документів, що підтверджують належність у користуванні або концесії теплових мереж, що забезпечують транспортування теплової енергії.
При цьому, в Додатку 2 до Ліцензійних умов, який був поданий Позивачем, та на який посилався Відповідач, в розділі «Документи, що підтверджують наявність трубопроводів та теплових пунктів у власності, користуванні або концесії» - перелічені по всіх 3-х адресах (місцях провадження) документи, які підтверджують права на засоби по кожній із них (договори оренди, проекти реконструкції, договори підряду, акти інвентаризації).
Будь-яких зауважень до поданих Позивачем документів у Відповідача не було.
Отже, зв'язку із набуттям чинності Порядку № 755, Відповідач зобов'язаний був внести до Ліцензійного реєстру інформацію про Позивача, в тому числі про місця і засоби провадження діяльності з транспортування із відомостей, поданих останнім та прийнятих Відповідачем в 2019 році, оскільки інших джерел інформації для наповнення Ліцензійного реєстру про конкретного ліцензіата законом не передбачено.
При цьому, місця і засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії за адресами вул. Львівська 6А та вул. Грушевського, 45 були зазначені у Відомостях, поданих Відповідачу в 2019 році. Зазначені відомості не змінювались, що підтверджується договорами оренди котелень, які з 2019 року були у розпорядженні Відповідача.
Таким чином, з урахуванням наявності необхідних відомостей по трьом місцям і засобам провадження діяльності, Відповідач мав привести у відповідність відомості Ліцензійного реєстру з моменту початкового його заповнення - з 10.12.2020, чого останнім зроблено не було.
Колегія суддів звертає увагу, що як встановлено в постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22, реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.
Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб'єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.
Складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) також є принцип правомірних (легітимних) очікувань, який, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань.
Отже, принцип легітимних очікувань є важливою складовою правової системи, яка забезпечує стабільність, передбачуваність та довіру до державних інституцій, зокрема до Відповідача. Цей принцип передбачає, що суб'єкти права можуть розраховувати на те, що органи державної влади дотримуватимуться своїх зобов'язань і діятимуть згідно з встановленими нормами та процедурами.
Таким чином, Позивач в даній адміністративній справі правомірно розраховував на сумлінне виконання Відповідачем, органом державної влади, своїх обов'язків відносно нього, як Ліцензіата, і не повинен був перевіряти сумлінність виконання Відповідачем його обов'язків, які йому делегувала Держава.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Відповідач разом із відзивом на позовну заяву було надано Витяг із ліцензійного реєстру станом на 02.05.2024, відповідно до якого в розділі засоби провадження з транспортування (матеріально-технічна база) зазначено: теплові мережі - 396 м.п., електронасос мережевий EBARA 3M50-200 11 кВт - 2 шт, трубопровід джерела тепл. енергії - 45 м.п., трубопр. місцевої (розподільчої) тепл. мережі - 20 м.п., насос мереж.20/30 центробіжний 20 кВт - 1 шт, насос мереж. центробіжн. 18,5 кВт - 1 шт, трубопр. джерела тепл. енергії - 50 м.п., трубопровід місцевої (розподільчої) тепл. мережі - 10 м.п., мережеві насоси PENTAХ 7,5 кВт - 2 шт.
Отже, ліцензійні реєстри до і після звернення Позивача до адміністративного суду з даним адміністративним позовом змінювалися по наповненню:
- витяг з ліцензійного реєстру станом на 01.06.2023 року - 1 котельня + 396 м.п.;
- витяг з ліцензійного реєстру станом на 26.12.2023 - 3 котельні + 396 м.п.;
- витяг з ліцензійного реєстру станом на 02.05.2024 - 3 котельні + 521 м.п. + мережеві насоси.
Таким чином, Відповідач станом на 02.05.2024 самостійно доповнив ліцензійний реєстр інформацією про засоби провадження з транспортування теплової енергії.
Вказане підтверджує, що Відповідач є уповноваженим законом органом з прийняття рішень в сфері ліцензування, що свідчить про його обов'язок здійснювати такі дії в межах та у спосіб закріплений законодавством.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Відповідача щодо несвоєчасного розгляду та неповного внесення до Ліцензійного реєстру відомостей про місця та засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії щодо ТОВ «Аванті-Девелопмент».
Щодо адміністративного позову в частині зобов'язання Відповідача внести з 10.12.2020 року зміни до Ліцензійного реєстру у сфері теплопостачання щодо місць провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії за адресами вул. Львівська 6а та вул. Грушевського 45 смт. Іваничі, відобразити вірну протяжність засобів провадження - теплова мережа - 597,5 м., колегія суддів зазначає наступне.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Сhahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНК 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами частини 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання Відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Відповідача внести з 10.12.2020 року зміни до Ліцензійного реєстру у сфері теплопостачання щодо місць провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії за адресами вул. Львівська 6а та вул. Грушевського 45 смт. Іваничі, відобразити вірну протяжність засобів провадження - теплова мережа - 597,5 м.
Відповідач, Третя особа, в апеляційних скаргах зазначали, що ліцензійний реєстр у сфері теплопостачання розміщений на офіційному сайті Відповідача, де наявні відомості про ліцензування видів господарської діяльності, доступний для ознайомлення, тому Позивач міг ознайомитись із опублікованою інформацією та оскаржити таку невідповідність до суду.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що листом від 13.12.2023 № 632/01-07/2-23 Відповідач повідомив Позивача, що реєстри ліцензіатів підприємств критичної інфраструктури у період дії воєнного стану не відображено на сайті обласної військової адміністрації. Відповідно до вказаного листа та Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, інформація з Ліцензійного реєстру не в повному обсязі відображена на сайті Відповідача.
Таким чином, Позивач не мав змоги дізнатись з відкритих джерел інформацію з Ліцензійного реєстру.
30 серпня 2023 року Позивач отримав від Відповідача лист № 6079/57/2-23 із інформацією з Ліцензійного реєстру, з якого дізнався, що станом на 01.06.2023 в розділі «місця провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг», в частині ліцензованої діяльності з транспортування теплової енергії, зазначена лише одна адреса - смт. Іваничі, вул. Банківська, 6.
Вказані відомості не відповідали поданим Позивачем відомостям, на підставі яких Відповідач приймав рішення про видачу ліцензії.
З метою виправлення зазначеної вище недостовірної (неповної) інформації, Позивач звернувся до Відповідача листом від 15.09.2023 № 1509/23-2 з проханням привести у відповідність Відомості про місця провадження господарської діяльності із транспортування теплової енергії в Ліцензійному реєстрі та відповідно відобразити в ньому всі 3 (три) місця (адреси), які фактично наявні у Позивача та були відображені в документах, поданих Відповідачу при переоформленні ліцензії.
Таким чином, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що Позивач належними та допустимими доказами обґрунтував свою позицію щодо моменту, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом - 30 серпня 2023 року, проте Відповідачем не було надано належних доказів про інформування Позивача про його порушене право раніше.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Волинської обласної державної адміністрації, Іваничівської селищної ради, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, Третьої особи на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 15000,00 грн, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду апеляційної інстанції, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової допомоги від 01 квітня 2025 року № 320/1526/24 на 1 арк.; Акт прийому-передачі від 14 квітня 2025 року до договору № 320/1526/24 на 1 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 796 від 19 вересня 2014 року на 1 арк.; платіжну інструкцію в національній валюті від 05 травня 2025 року № 1682.
Відповідно до Акта прийому-передачі від 14 квітня 2025 року, Адвокатом було надано Клієнту наступні послуги витрат, понесених у зв'язку з апеляційним переглядом судового рішення в адміністративній справі № 320/1526/24 від 12 серпня 2024 року:
- детальний аналіз рішення суду від 28 лютого 2025 року у справі № 320/1526/24;
- детальний аналіз поданих Відповідачем, Третьою особою апеляційних скарг;
- судова практика, визначення та узгодження з Клієнтом правової позиції по справі;
- складання та погодження з Клієнтом відзиву на апеляційну скаргу;
- надання усних консультацій Клієнту, які пов'язані з розглядом справи;
- підготовка будь-яких інших процесуальних документів, необхідність підготовки яких виникне по справі після підписання даного Акта, таких як, але не обмежуючись наведеним переліком: заяв, клопотань, додаткових пояснень.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Відповідачем, Третьою особою подано заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат, в яких вони просять долучити вказані заперечення до матеріалів адміністративної справи; відмовити у задоволенні клопотання про стягнення правничої допомоги.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.
Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів звертає увагу, що представником Позивача було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу.
Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 15 000,00 грн не є співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
Крім того, Позивач в клопотанні про відшкодування судових витрат просив стягнути з Відповідача, Третьої особи на його користь судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 7 500,00 грн з кожного.
Проте, згідно з ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, колегія суддів вважає за потрібне Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської обласної державної адміністрації, як суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у даній адміністративній справі, на користь Позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 134, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Волинської обласної державної адміністрації, Іваничівської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 9, код ЄДРПОУ 13366926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» (01034, м. Київ, вулиця Велика Житомирська, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 38202034) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 2 000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев