01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Епель О.В.
29 вересня 2025 року Справа № 320/15672/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?
Головуючого судді Епель О.В.,?
суддів:? Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,?
за участі секретаря Бродацької І.А.,
представника Відповідача Басманової О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті»
до Головного управління ДПС у Київській області,
як відокремленого підрозділу ДПС
про визнання протиправними та скасування податкового
повідомлення-рішення,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (далі - Позивачка) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 року № 20690705 за формою «В3» та податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 року № 20700705 за формою «В4».
В обґрунтування позовних вимог Товариство стверджувало про необґрунтованість висновку контролюючого органу за наслідками перевірки щодо відсутності підстав на отримання бюджетного відшкодування, оскільки право на отримання позивачем відповідних сум підтверджується документально.
Крім того, Позивач відзначив, що під час перевірки встановлено, що вся сума податкового кредиту була сформована за рахунок податку на додану вартість, сплаченого під час митного оформлення імпортованого товару, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних Відповідачу базах даних Державної митної служби України.
Також, ТОВ «Бренд Проперті» зазначає, що недоліки оформлення договірних відносин не можуть бути підставою для позбавлення права на декларування відповідних податкових зобов'язань, які підтверджується належними первинними документами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин, первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку. При цьому, суд відзначив, що розмір та сплата митних платежів під час ввезення товару на митну територію України ГУ ДПС у Київській області не заперечується.
Також суд акцентував увагу на тому, що контролюючий орган позбавлений можливості ставити у залежність отримання бюджетного відшкодування сформованого за рахунок сплати митних платежів при імпорті товару від виконання умов договору комісії.
Крім того, суд зазначив, що висновки податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій між ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» та постачальниками ТОВ "СМІЧОВ", ТОВ "ФУНШАЛ», ТОВ "ЕШПАДА» є помилковими, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів перевірки вказаних платників податків, а визнання їх такими, що відповідають критеріям ризиковості, не впливає на господарську діяльність Позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Апелянт зазначає, що станом на момент проведення перевірки відсутні виписані первинні документи та зареєстровані податкові накладні щодо визначення податкових зобов?язань за операцією з надання комісійної послуги. Окрім того, контролюючий орган відзначає, що згідно наданих банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи «Призначення платежу» вказується - Відшкодування витрат згідно договору комісії, а отже оплата за комісійні послуг - відсутня.
З огляду на зазначене, а також посилаючись на наявність статусу «відповідності платника податку критеріям ризиковості», Апелянт стверджує про правомірність відмови у бюджетному відшкодуванні.
Також контролюючий орган зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару, були укладені за участю комісіонерів. Натомість у митних деклараціях, наданих Позивачем, де одержувачем товару вказані: ТОВ "Корнів", ТОВ "Смічов", ТОВ "Рітаріс", ТОВ "Фуншал", ТОВ "Харциск", ТОВ "Ешпада" відправником (експортером) є нерезиденти, з якими відсутні укладені зовнішньоекономічні договори як комісіонерами так і ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ».
Також контролюючий орган посилається на те, що Позивачем не надано доказів сплати митних платежів ТОВ "Корнів", ТОВ "Смічов", ТОВ "Рітаріс", ТОВ "Фунтал", ТОВ "Харциск", ТОВ "Ешпада" під час виконання умов договорів комісії.
Окрім того, Апелянт стверджує про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам контролюючого органу про нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «СМІЧОВ», ТОВ «ФУНШАЛ», ТОВ «ЕШПАДА».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 23.05.2024 у справі №380/5557/22, від 03.10.2023 у справі №640/16289/22 та правову позицію Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 02.04.2025 у справі № 320/34769/24.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 та від 09.09.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представниця Відповідача підтримала правову позицію, викладену письмово в апеляційній скарзі, просила апеляційну скаргу задовольнити в межах доводів та вимог, викладених у ній, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши думку учасників справи, порадившись на місці, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (далі - ТОВ «Бренд Проперті») податковий номер: 43479830. Розмір статутного фонду складає 9 487 588 грн. ТОВ «Бренд Проперті» взяте на облік платника податків ГУ ДПС У Київській області від 31.01.2020 № 265120023625.
ТОВ «Бренд Проперті» має статус платника податку на додану вартість від 01.03.2020 року індивідуальний податковий номер 434798326511.
Товариство зареєстроване за своєю податковою адресою, а саме: 08147, Україна, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Гетьманська, будинок 6, нежитлове приміщення 49, фактичне місце здійснення діяльності: 08147, Україна, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Гетьманська, будинок 6, нежитлове приміщення 49, Договір суборенди № 05 від 30.10.2023 з ТОВ «ВІКТОРІЯ ЮРБІЗНЕС ГРУП». Зазначені обставини підтверджуються статутними та реєстраційними документами. ТОВ "Бренд Проперті" має у користуванні орендоване приміщення виробничого цеху, розташоване за адресою - м. Київ, Солом'янський район, вулиця Волноваська, буд. 3, що підтверджується Договором суборенди нежитлових приміщень №23/07/01-1 від 01.07.2023 з ТОВ «Бренд Проперті». За формою 20-ОПП подано відомості про офісне приміщення та виробничий цех.
Основний вид діяльності ТОВ «Бренд Проперті»: 14.19 - Виробництво іншого одягу й аксесуарів.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі наказу від 05.12.2024 № 3495-п та відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року податкової декларації з податку на додану вартість від 25.11.2024, реєстраційний номер 9357226944 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складений акт від 27.12.2024 № 60139/10-36-07-05/43479830.
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року ТОВ «Бренд Проперті» у декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення вимог: п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198 п.200.1, пп. «б» п.200.4, статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п.200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2024 року на загальну суму 36 509 177,00 грн; п.44.1 ст. 44, п.198.1 п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, оскільки завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 3500,00 грн.
На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2025: № 20690705 (форма «В3») про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 36509177,00 грн.; № 20700705 (форма «В4») про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 3500 грн.
Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу платник звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
За правилами підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України.
Згідно із пунктом 187.8 пункту 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
В свою чергу, пункт 201.12 статті 200 ПК України передбачає, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду, судова колегія відзначає, що доводи Апелянта переважно зводяться до аналізу господарських правовідносин Позивача за договорами комісії. Зокрема, контролюючий орган посилається на відсутність первинних документів (платіжних документів) та відсутність зареєстрованих податкових накладних щодо визначення податкових зобов'язань з надання комісійної послуги.
Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, колегія суддів погоджується з його твердженням про те, що податковий кредит з податку на додану вартість та право на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, зокрема платіжними документами. Втім, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем (комітент) було укладено договори комісії FUN-BP-12.23 від 01.12.2023 з ТОВ «ФУНШАЛ», SMI-BP-4 від 01.12.2023 з ТОВ «СМІЧОВ», BP-KR-3 від 13.01.2023 з ТОВ «КОРНІВ», KH-BP-4 від 04.12.2023 з ТОВ «ХАРЦИСК», 4-PIT від 13.01.2023 з ТОВ «РІТАРІС», ES-BP-1 від 13.11.2023 з ТОВ «ЕШПАДА» за якими комісіонер зобов'язувався здійснювати, зокрема: придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Пунктами 1.2-1.4 договорів передбачено, що товар який пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента. Товар, що був предметом договорів, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно з додатками, які мали складатися на кожну партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку. Сторони погодили, що вантажоодержувачем товару мав бути комісіонер.
Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами Позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера, зокрема:
- ТОВ «ХАРЦИСК»: звіт комісіонера 04.07.2024 року № 60694, від 08.07.2024 № 10786, №10793, № 10808, від 09.07.2024 № 62380, від 13.07.2024 № 11087, від 18.07.2024 №65304, від 22.07.2024 № 66303, від 22.07.2024 № 11435, від 23.07.2024 № 66776, від 27.07.2024 №11744, від 31.07.2024 № 69746 та ін.; акт надання послуг від 31.07.2024 № 140, від 31.08.2024 № 143, від 31.10.2024 №223; Актами прийому-передачі від 09.07.2024 № 10786, №10793, №10808, від 10.07.2024 № 62380, від 14.07.2024 № 11087, від 19.07.2024 № 65304, від 23.07.2024 № 66303, від 23.07.2024 № 11435, від 24.07.2024 № 66776, від 28.07.2024 № 11741 та ін.
- ТОВ «ФУНШАЛ» звіт комісіонера від 01.07.2024 № 10396, від 03.07.2024 № 10533, від 08.07.2024 № 10788, від 13.07.2024 № 11084, від 15.07.2024 № 11121, від 16.11.2024 № 11148, від 17:07.2024 № 11216, №19.07.2024 № 7161, від 02.09.2024 № 5557, від 03.09.2024 № 13371, № 13340, № 55784, № 13386 від 04.09.2024, № 13391, № 13395 та ін.; акт надання послуг № 30 від 31.07.2024; акт від 02.07.2024 № 10396, від 04.07.2024 № 10533, від 09.07.2024 № 10788, від 14.07.2024 №11084, від 16.07.2024 № 11121, від 17.07.2024 № 11148, від 18.07.2024 №11216, від 20.07.2024 № 7161 та ін.;
- ТОВ «ЕШПАДА»: звіт комісіонера від 30.09.2024 № 24UA209230090942U2, № 24UA209230090706U6, № 24UA209230/2024/090705U7, № 24UA209230090704U8, № 24UA209230090700U1, № 24UA209230090702U, №24UA20923/090699U7 та ін; акт надання послуг №107 від 31.07.2024, № 111 від 31.08.2024, № 119 від 30.09.2024; акти від 01.10.2024 №24UA209230090942U2, № 24UA209230090706U6, № 24UA209230/2024/090705U7 , № 24UA209230090700U1, № 24UA209230090704U8, № 24UA20923/090699U7, № 24UA209230090702U та інші/том 3, 5-6/.
Крім того, як зазначено контролюючим органом в акті перевірки, до перевірки було надано митні декларації в повному обсязі. Більш того, ГУ ДПС у м. Києві в ході перевірки встановлено, та платником податків не заперечується, що ввезення товару згідно ВМД здійснено комісіонерами, передачу здійснено на складі комітента /ст. 35 акту перевірки/.
Придбаний Позивачем товар у подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується численними договорами та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи/том 3-6/, що Апелянтом не оспорюється.
За приписами пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.
Згідно з частиною першою статті 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанція дійшла висновку, що у цій справі первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.
Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2024 року у справі №640/21773/22, від 2 квітня 2024 року у справі №320/16177/23, від 3 жовтня 2023 року у справі №640/16289/22, від 9 квітня 2025 року у справі №320/42204/23, від 8 травня 2025 року у справі 320/10726/24, від 30 липня 2025 у справі № 320/34769/24.
Посилання Апелянта на правову позицію Шостого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 02.04.2025 у справі №320/34769/24, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не є джерелом права у розумінні ст. 7 КАС України та не є обов'язковим до врахування згідно ч. 5 ст. 242 КАС України. Більш того, колегія суддів відзначає, що зазначену постанову ШААС у справі № 320/34769/24 було скасовано постановою Верховного Суду від 30 липня 2025 року.
Доводи контролюючого органу про те, що матеріали справи не містять доказів, що зовнішньоекономічні договори купівлі - продажу товару були укладені за участю комісіонерів, а також твердження про те, що з нерезидентами не було укладено зовнішньоекономічні договори комісіонерами чи ТОВ «Бренд Проперті» та недоліки інвойсів колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позаяк у акті перевірки такі обставини не встановлені.
При цьому, судова колегія вважає безпідставним твердження контролюючого органу про ненадання судом першої інстанції оцінки таким обставинам, оскільки у відзиві на позовну заяву такі доводи Відповідача також відсутні. Інші заяви по суті справи контролюючим органом не подавалися.
Доводи Апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено наявних у справі доказів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, договорів комісії, митних декларацій, рахунків колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на викладене вище. Окрім того, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що імпортування товару, наявність усіх митних декларацій, передання товару від комісіонера до комітента встановлено самим контролюючим органом у акті перевірки. Відтак, суперечливими є твердження контролюючого органу про нереальність таких операцій.
Водночас, згідно з висновками акту перевірки, реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» та постачальниками ТОВ «СМІЧОВ», ТОВ «ФУНШАЛ», ТОВ «ЕШПАДА» неможливо підтвердити з огляду на прийняття рішення про відповідність платників податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податків.
Втім, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними, оскільки перебування платника в статусі «ризикового» чи позбавлення такого статусу не може беззаперечно свідчити про реальність чи нереальність вчинених господарських операцій.
З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги посилання Апелянта на прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості щодо ТОВ «СМІЧОВ», ТОВ «ФУНШАЛ», ТОВ «ЕШПАДА». Окрім того, дотримання податкової дисципліни контрагентами у ланцюгу постачання не може бути підставою для висновку про порушення Позивачем вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента з огляду також на недоведення Апелянтом фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів також відзначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
У пункті 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21.01.2025 року № 20690705 за формою «В3» та № 20700705 за формою «В4» та наявність правових підстав для їх скасування.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, доводи апеляційної не спростовують висновків суду і Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 06.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев