Справа № 640/8329/22 Суддя (судді) першої інстанції: Куденков К.О.
06 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи.
06.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про визнання протиправним і скасування рішення від 02.02.2022 № 80114300013443/27 про відмову у наданні йому дозволу на імміграцію в Україну як громадянину Грузії та про зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків, викладених у постанові суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є громадянином Грузії і звернувся до відповідача із заявою про імміграцію, проте було прийнято рішення про відмову у наданні йому дозволу на імміграцію в Україну від 02.02.2022 № 80114300013443/27, яке вважає протиправним, оскільки законодавчо встановлених підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію у відповідача не було.
Вказана справа у січні 2025 року була передана на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду через ліквідацію Окружного адміністративного суду м.Києва.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2025 позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 02.02.2022 № 80114300013443/27 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Приймаючи таке рішення судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність спірного рішення.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам відповідача висловленим в ході слухання справи в суді першої інстанції, а саме, що під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на імміграцію були виявлені обставини, які дали відповідачу прийняти саме таке рішення, а саме щодо місця проживання позивача, тощо.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 було відкрите апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Після надходження справи, ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.07.2025 розгляд справи призначено до слухання у порядку письмового провадження.
Розгляд справи продовжувався з поважних причин.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Грузії, що підтверджується копією паспорта громадянина Грузії, переклад якого засвідчено нотаріально (а.с. 6-10).
Позивач отримав в України посвідку на тимчасове проживання, що підтверджено відповідним документом від 28.02.2020, термін дії якої до 27.02.2021, строк перебування/проживання було продовжено до 09.04.2022 (а.с.34, 11).
Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Дарницької РДА № 48491724 від 10.03.2020, місце проживання позивача з 10.03.2020 року є АДРЕСА_1 (а.с.35).
Крім того, встановлено, що позивач має двох дітей малотнітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мають місце реєстрацію як громадянки України, що підтверджено свідоцтвами про народження та відповідними довідками ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області (а.с.14-16).
Згідно вказаних свідоцтв про народження матір'ю вказаних малолітніх дітей є ОСОБА_5 , громадянка України.
Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_6 , громадянина України від 27.05.2021, останній надав згоду на проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.47).
09.02.2021 позивач подав до міграційної служби заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну (а.с.31-32).
У цій заяві вказано спочатку адерсу АДРЕСА_1 , потім адресу АДРЕСА_2 .
31.05.2021 відповідач звернувся до Дарницького УП ГУНП в м. Києві з листом, в якому зазначено, що до ЦМУ ГУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою про надання дозволу на імміграцію звернувся громадянин Грузії ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» (дитина гр. України), внаслідок чого просить надати інформацію щодо можливого притягнення іноземця до адміністративної відповідальності, перебування на обліках підрозділів поліції та інша наявна інформація, яка може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
На виконання вказаного запиту, капітан поліції Дарницького УП ГУНП України в м. Києві рапортом від 25.06.2021 повідомив, що в ході виконання даного матеріалу встановлено, що на момент перевірки по інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, на превентивних обліках підрозділів поліції не перебуває, за вищевказаною адресою не проживає та не проживав.
02.02.2022 відповідачем складений висновок за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну щодо відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну.
У вказаному висновку зазначено, що надійшла відповідь від Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, в якій зазначено, що при перевірці встановлено, що позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, за адресою АДРЕСА_2 не проживає та не проживав.
Рішенням від 2 лютого 2022 року № 80114300013443/27 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії, відповідач відмовив ОСОБА_1 в наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 ч. 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».
Вказані обставини підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України від 7 червня 2001 року № 2491-III «Про імміграцію», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 2491-III).
Згідно з приписами ст. 9 Закону № 2491-III заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію не надається: особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
Пунктом 9 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі Порядок № 1983) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів: до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію"; до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України "Про імміграцію".
Інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції у разі порушення клопотання про надання дозволу на імміграцію особам, імміграція яких становить державний інтерес, розглядають його у місячний термін і у разі позитивного висновку видають документ про підтримку такого клопотання.
Згідно з п. 11 Порядку № 1983 для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються, зокрема, документ про місце проживання (в Україні та за кордоном). Документом про місце проживання на території України для осіб, які отримали посвідки на тимчасове проживання, є довідка про реєстрацію місця проживання (Абзац п'ятий пункту 11).
У разі коли протягом строку розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в документах (інформації, зазначеній у заяві), передбачених абзацами першим, другим, п'ятим - восьмим та десятим цього пункту, змінилися відомості, документи, які підтверджують такі зміни, подаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, яким прийнята до розгляду заява, протягом десяти днів з моменту настання змін з метою внесення до матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію та врахування під час прийняття рішення.
Пунктом 12 Порядку № 1983 передбачено, що Територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Пунктами 14 і 16 зазначеного Порядку передбачено, що Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.
МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Висновки суду.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.02.2021 позивач подав до міграційної служби заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну (а.с.31-32), в якій він зазначив, місце свого проживання спочатку адресу АДРЕСА_1 , а потім адресу АДРЕСА_2 .
Крім того, згідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_6 , громадянина України від 27.05.2021, останній надав згоду на проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.47).
Отже, з огляду на надані документи позивач міг вказувати адресу АДРЕСА_1 , а потім адресу АДРЕСА_2 через зміну обставин у житті, що є досі зрозумілим і природним.
Проте, висновок відповідача у спірному рішенні грунтується лише на одному документі наданому Дарницьким УП ГУНП України в м. Києві про непроживання позивача за вказаною адресою, а отже і подання міграційній службі недостовірних відомостей.
Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 620/1055/21 зауважив, що аналіз положень статті 10 Закону України «Про імміграцію» дає суду підстави для висновку, що чинним законодавством підставою для ненадання дозволу на імміграцію визначено свідоме надання неправдивих відомостей.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірного рішення відповідача і недоведеність його правомірності належними, достатніми та допустимими доказами.
Вказане рішення відповідача є поверхневим, без аналізу інших документів поданих позивачем, а саме свідоцтво про народження його дітей, тощо, що свідчить про невідповідність спірного рішення положенням ст.2 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач прийняв протиправне рішення, є правильними, і для відновлення порушеного права, єдиним належним способом його відновлення є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання право на імміграцію, де врахувати висновки суду, а саме аналіз усіх документів щодо місця проживання заявника, зокрема нотаріально засвідченої заяви від 27.05.2021 ОСОБА_6 , громадянина України, де останній надав згоду на проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказаний документ апелянт не спростував в ході слухання справи.
Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки спірне рішення є немотивованим і нерозсудливим, тобто не відповідає положення ч.2 ст.2 КАС України, і законних підстав для його прийняття не було, оскільки суду не представлені докази того, що позивач у заяві про надання дозволу на імміграцію надав недостовірні відомості чи підроблені документи, як то передбачено п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2491-III.
Щодо всіх інших доводів апелянта, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк