Справа № 524/13036/25
Провадження № 2-зз/524/15/25
06 жовтня 2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21 липня 2003 року,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21 липня 2003 року у вигляді арешту на 16/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності згідно з договором довічного утримання від 07 листопада 2002 року.
На обґрунтування своїх вимог заявник послався на те, що 21 серпня 2002 року ОСОБА_2 заповіла йому усе належне їй майно. Окрім того, 07 листопада 2002 року було укладено договір довічного утримання ОСОБА_2 , яка передала йому у власність 16/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , зобов'язавши заявника довічно її утримувати. У серпні 2025 року заявник мав намір реалізувати своє право власності на вказане майно шляхом його продажу, однак, звернувшись до нотаріуса з метою продажу, отримав відмову у зв'язку з тим, що на належну йому частку ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21 липня 2003 року було накладено арешт.
Відповідно до вищезазначеної ухвали арешт був накладений у межах розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання. Однак, у Автозаводському районному суді міста Кременчука відсутні дані про надходження цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання. У зв'язку з вищевикладеним заявник змушений звернутися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, оскільки у іншому порядку, крім судового, це питання вирішити неможливо.
Ухвалою від 02 жовтня 2025 року суд прийняв до розгляду заяву і призначив судове засідання для розгляду її по суті.
Заявник у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.
Вивчивши клопотання, суд дійшов таких висновків.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений статтею 158 ЦПК України.
Відповідно до частин першої - четвертої наведеної статті суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Згідно з частинами сьомою, дев'ятою, десятою, тринадцятою статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в пункті 10 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (зі змінами), заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
До матеріалів заяви про скасування заходів забезпечення позову заявник додав копію ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21 липня 2003 року, якою накладено арешт на 16/25 частки в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно з договором довічного утримання від 07 листопада 2002 року.
Як убачається з відповіді керівника апарату Автозаводського районного суду міста Кременчука Юрія Стецика № 01-25/267/2025 від 10 вересня 2025 року, наданої на адвокатський запит, згідно з первинними обліково-статистичними даними Автозаводського районного суду міста Кременчука за 2003-2004 роки в журналі реєстрації цивільних справ відсутній запис про надходження цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.
Вказане узгоджується з довідкою Автозаводського районного суду міста Кременчука № 524/13036/25/59639/2025 від 06 жовтня 2025 року.
Ураховуючи встановлені під час розгляду заяви ОСОБА_1 обставини, відсутність у журналах реєстрації цивільних справ запису про надходження справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б давали підстави вважати, що вживалися заходи забезпечення позову, які стали підставою для обтяження майна ОСОБА_1 .
Згідно з частиною третьою статті 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).
Оскільки суд за наведених обставин позбавлений можливості розглянути заяву про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 158 ЦПК України, через відсутність жодного доказу про ухвалення судом ухвали про забезпечення позову, відсутні підстави для задоволення такої заяви.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 158 ЦПК України ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що оскільки не встановлено обставин вжиття судом заходів забезпечення позову у справі, у якій ОСОБА_1 був стороною, то належним способом захисту його прав у такому випадку є звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з належного йому майна.
Керуючись статтями 81, 89, 95, 158, 258-261 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 261 ЦПК України та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т. М. Ковальчук