Справа № 367/2636/24
Провадження №2/367/2494/2025
Іменем України
(повне)
12 вересня 2025 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Лещенко О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 18.10.2011 року, від якого вони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/2 заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2024 року до повноліття дитини.
Позовна заява обґрунтована тим, що спільне подружнє життя сторін виявилося невдалим, вже тривалий час подружжя не може знайти порозуміння внаслідок психологічної несумісності. Виявилося, що у сторін різні погляди на життя та життєвий устрій, вирішення сімейних проблем та інтереси, життєві принципи. Тому між сторонами постійно виникали взаєморозуміння та суперечки. Позивач втратила почуття довіри та любові до відповідача. Фактично шлюбні відносини припинені. Подружжя не веде спільного господарства і не має спільного бюджету, шлюб має формальний характер. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе. Сенсу підтримувати подальші сімейні відносини немає. Спільна дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 11/2 заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2024 року до повноліття дитини.
28.11.2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 26.03.2024 року про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 03.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Сторони у встановлений законом строк заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін не подали та відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони про справі перебувають в шлюбі, зареєстрованому 18.10.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 152.
Під час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.01.2012 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 14.
ОСОБА_3 проживає разом з позивачем, що підтверджується копією Витягу з реєстру територіальної громади №2024/002750235 від 19.03.2024 року.
Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через втрату взаєморозуміння та почуття любові один до одного.
Відповідно до ст.1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
В силу положень ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ч.1 ст.24 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття, примирення подружжя є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і не відповідає інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і тому може бути розірваним.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Згідно ч. 2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки питання про вибір прізвища після розірвання шлюбу, відповідно до ст. 113 СК України, залежить від волевиявлення особи, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, і не входить до предмету розгляду, суд не може вирішувати його у цій справі.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог щодо рорзірвання шлюбу судові витрати по сплаті судового збору, понесені стороною позивача при звернення до суду, підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Згідно зі змістом ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями статті 51 Конституції України та статті 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд зауважує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України). Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З урахуванням визначених законом способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину і щодо права присудження аліментів за рішенням суду того із батьків, з ким проживає дитина, суд наголошує на рівності обов'язків обох батьків в питаннях утримання таких дітей.
Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо питань утримання дитини, яка проживає з позивачем, а відповідач матеріальної допомоги в достатньому розмірі не надає, тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини за рішенням суду.
Визначаючи розмір аліментів, згідно з вимогами ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суду не надано докази щодо стану здоров'я та матеріального становища відповідача, наявності чи відсутності на його утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатної дружини або батьків, наявності на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав тощо.
Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дітей в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на користь позивача, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з метою виконання батьком свого обов'язку по забезпеченню дитини, який, на думку суду, буде достатнім і справедливим для утримання дитини, відповідатиме інтересам дитини, і водночас таким, що не порушить права та інтереси сторін, а також не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.
Частиною 1 статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, ст.51 Конституції України, ст.ст.1, 3, 24, 56, ч.3 ст. 105, 112, 115, 141, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 279, 354, 430 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18.10.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 2286.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку,та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги на до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторонам направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем розташування суду для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст ріщення складено у межах встановленогоч.6 ст. 259 ЦПК України строку 07.10.2025 року.
Суддя: О.В. Лещенко