Справа № 320/28287/24 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
06 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни від 07.03.2024 № 71949025 про відмову у проведенні реєстраційних дій;
- зобов'язати державного реєстратора та Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 32034653, внесений на підставі скасованого судом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяни Віталіївни, індексний номер: 47391285 від 18.06.2019 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (номер запису), з одночасним поновленням реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у відкритті провадження відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а тому зазначену справу належить розглядати місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що судом першої інстанції обмежено позивача у праві на судовий розгляд з формальних підстав. На думку апелянта, з урахуванням норм КАС України, а також висновків Верховного Суду у подібних спорах, дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №320/28287/24.
Адміністративна справа надійшла до суду 31.07.2025.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 призначено справу до розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини пов'язані з особистими немайновими правами позивача, що мають цивільно-правову природу. Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що такий спір має приватноправовий характер, що унеможливлює його розгляд адміністративним судом, позов належить розгляду за правилами цивільного судочинства.
Та обставина, що участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, не змінює приватноправового характеру такого спору та не робить цей спір публічно-правовим.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а тому зазначену справу належить розглядати місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства, отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, про що слушно зауважує позивач. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 3 липня 2018 року в справі №826/27224/15).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на правову позицію, висловлену, зокрема, в постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 28.11.2018 у справі № 823/1508/16, від 16.01.2019 у справі № 823/692/17, від 19.06.2019 у справі № 824/1751/14-а, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб'єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді та переданий на його розгляд з такими вимогами.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідні правовідносини вже були розглянуті в порядку цивільно-правового спору Вишгородським районним судом Київської області де було досліджено факт порушення приватних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що підлягали захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, а саме в цивільно-правовому порядку в рамках справи №363/4102/19.
Рішенням Вишгородського районного суду м. Києва від 26.07.2021 у справі №363/4102/19, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного суду від 15.02.2022, визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяни Віталіївни, індексний номер: 47391285 від 18.06.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 32034653), поновлено в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 27.07.2022 судові рішення у справі №363/4102/19 в частині вимог до Державного реєстратора скасовані, з огляду на те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений у справі третьою особою, чи не був.
В частині вимог до АТ «Альфа Банк», зокрема, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяни Віталіївни, індексний номер: 47391285 від 18.06.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 32034653) судові рішення у справі №363/4102/19, залишено в силі.
Тобто, Верховний Суд прийшов до висновку про те, що Державний реєстратор в будь-якому випадку зобов'язаний скасувати державну реєстрацію прав на квартиру за АТ «Альфа Банк» на підставі судових рішень у справі.
Разом із тим, всупереч позиції Верховного Суду, судовим рішенням у справі №363/4102/19 Державним реєстратором прийнято рішення від 07.03.2024 №71949025 про відмову у проведенні реєстраційних дій яким відмовлено позивачу у проведенні реєстраційних дій на виконання рішення Вишгородського районного суду м. Києва від 26.07.2021 у справі №363/4102/19, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного суду від 15.02.2022 та постановою Верховного Суду від 27.07.2022.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що приватноправові відносини було вирішено у справі №363/4102/19, натомість у справі №320/28287/24 оскаржуються саме протиправні дії (бездіяльність), рішення державного виконавця, тобто в даному випадку спір перейшов у площину публічно-правового.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Колегія суддів зазначає, що передчасний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкриття провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України та прийняття оскаржуваного рішення, фактично перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 06.10.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна