Справа № 320/29761/25 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
06 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до електронного реєстру інформації про моє виключення з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відповідні зміни до реєстру щодо мого виключення з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 ;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач був виключений з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 04.04.2006, яка діяла на момент його видачі та прямо передбачала виключення з військового обліку, з огляду на що вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до електронного реєстру інформації про виключення з військового обліку позивача протиправною.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що позивач був виключений з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 04.04.2006, тому наявна протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до електронного реєстру інформації про виключення з військового обліку позивача.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно тимчасового посвідченні № НОМЕР_1 виданого 23.04.2001 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 знятий з військового обліку згідно ст. 37 п. 6.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 (т.1 а.с.11).
Відповідно до сформованого 02.02.2025 витягу із застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_8» позивач є військовозобов'язаний та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.05.2024 представником позивача було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо внесення даних про виключення з військового обліку позивача до електронного реєстру «ІНФОРМАЦІЯ_9».
У зв'язку з відсутністю відповіді позивачем було направлено скаргу на бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 №11/2197 від 29.06.2024 на скаргу позивача останнього 30.04.2022 взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.07.2024 представником позивача було направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про виключення з військового обліку позивача до АІКС «ІНФОРМАЦІЯ_9», однак станом на момент подання цього позову відповідь не отримано.
Враховуючи, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає бездіяльність відповідача щодо невнесення до електронного реєстру інформації про виключення його з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що якщо посвідчення містить формулювання «знятий», то підстави для «виключення» з військового обліку відсутні
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 1,2 статті 14 Закону № 2232-XII визначено, що взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_10 за місцем проживання.
Відповідно статті 14 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписи статті 37 Закону № 2232-XII визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
З матеріалів справи вбачається, що згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 виданого 23.04.2001 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач був знятий з військового обліку згідно п. 6,3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений з нього.
Разом з тим, у позовних вимогах позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до електронного реєстру інформації про його виключення з військового обліку та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відповідні зміни до реєстру щодо виключення з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 .
Законодавець у статті 37 Закону № 2232-XII (в тому числі у редакції станом на 10.05.2006) чітко виокремлює поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеній у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24.
Водночас, щодо посилання у посвідченні № НОМЕР_1 , виданому 23.04.2001 ІНФОРМАЦІЯ_4 на «ст. 37 п. 6.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 року» як підставу зняття з військового обліку колегія суддів зазначає наступне.
Позивач стверджує, що він «виключений згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 04.04.2006, яка діяла на момент його видачі та прямо передбачала виключення з військового обліку».
Поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку передбачались Законом № 2232-XII (у редакції 10.05.2006) станом на 04.04.2006 рік.
Так, частина 5 статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції 10.05.2006) регулювала відносини із зняття з військового обліку призовників та військовозобов'язаних у військових комісаріатах, а положення частини 6 - виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах, при чому у редакції Закону № 2232-XII до 10.05.2006 стаття 37 не містила частини 6 про виключення з військового обліку.
У посвідченні № НОМЕР_1 , виданому 23.04.2001 ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено саме про «зняття» з обліку позивача, а посилання на «ст. 37 п. 6.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 року» слугує підставою для такого зняття.
При цьому суд враховує, що частина 6 статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції 10.05.2006) регулює «виключення» з військового обліку, проте таке посилання не змінює факту саме зняття позивача з обліку.
Таким чином, якщо посвідчення містить формулювання «знятий», слід виходить з того, що підстави для «виключення» з військового обліку відсутні.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для виключення позивача з військового обліку відсутні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 06.10.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова