Справа № 620/10181/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
06 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов'язати відповідача внести зміни до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом внесення інформації про сплату страхових внесків страхувальником ОСОБА_2 за застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 29.12.2006.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб може бути наслідком помилок у звітності про суми нарахованої заробітної плати та внесення змін до відомостей системи персоніфікованого обліку можливо лише за рішенням суду, що набрало законної сили.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що будь-які можливі помилки, допущені роботодавцем у звітності, не спростовують факту роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 в період з 01.01.2006 по 29.12.2006.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами звернення позивача до ГУ ПФ України в Чернігівській області щодо проведення попереднього обрахунку страхового стажу, нею було отримано форму PC-право та форми ОК-5, відповідно до яких період роботи позивача в ПП ОСОБА_2 з 01 січня 2006 року по 29 грудня 2006 року не увійшов в обрахунок страхового стажу (а.с.13-17).
05.06.2024 позивач звернулась до ГУ ПФ України в Чернігівській області із заявою про внесення змін до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб шляхом внесення інформації про сплату страхових внесків страхувальником ОСОБА_2 за застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 29.12.2006 (а.с.36).
Листом від 03.07.2024 № 10045-8691/Т-02/8-2500/24 відповідач повідомив, що в інформаційних системах Пенсійного фонду України наявна інформація щодо подання ФОП ОСОБА_2 індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2006 рік з зазначенням іншого реєстраційного номера облікової картки платника податків. Відповідно інформація про зарахування страхового стажу в Реєстрі застрахованих осіб за 2006 рік відсутня. Повідомлено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі звітності, що подається страхувальниками, а у випадку припинення страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили (а.с.37-38).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у спірний період з 01.01.2006 по 29.12.2006 позивач перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , за яку у порядку, визначеному законодавством, нараховувались та сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого остання має право для зарахування вказаного періоду до її страхового стажу і відображення таких відомостей у Реєстрі застрахованих осіб.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону № 1058, страхувальниками відповідно до цього Закону є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Частиною 5, 6 ст.20 вказаного Закону передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до п.3, 4 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" якого відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення, або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
В силу ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що у спірний період з 01.01.2006 по 29.12.2006 позивач була прийнята у ПП ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2 ) на посаду кухаря 4 розряду (а.с.21).
Відповідна робота позивача у спірний період у ФОП ОСОБА_2 підтверджується копією трудового договору від 29.09.2005 №298, який був зареєстрованим в Щорському районному центрі зайнятості (а.с.25-28).
Виплата позивачу заробітної плати за спірний період підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії (без дати та номеру) та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 19.07.2024 №2523-24-01243 (а.с.31-32).
Відповідні відомості також наявні в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 від 22.03.2007, що були додані скаржником до апеляційної скарги (а.с.57).
Таким чином, наявні матеріали справи в повному обсязі підтверджують обставину щодо періоду роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 з 01.01.2006 по 29.12.2006, виплату їй заробітної плати із врахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, внаслідок чого відповдіні відомості підлягають відображенню в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Посилання відповідача на помилкове зазначення роботодавцем в індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2006 рік іншого реєстраційного номеру облікової картки платника податків не може мати наслідком позбавлення позивача права на врахування спірного періоду до страхового стажу і відображення інформації про сплату щодо неї страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо подання індивідуальних відомостей про застраховану особу до контролюючих органів та звітності щодо сплати внесків за застраховану особу.
В той же час, судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 10.04.2007 про припинення підприємницької діяльності ПП ОСОБА_2 , що унеможливлює подання роботодавцем змін до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду.
З огляду на викладені обставини, з врахуванням наведених норм права, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для зобов'язання відповідача внести зміни до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом внесення інформації про сплату страхових внесків страхувальником ОСОБА_2 за застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 29.12.2006.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Є.О.Сорочко
Є.В.Чаку