П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36806/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,
суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглядаючи в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід колегії суддів у справі №420/36806/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди та заяву про самовідвід колегії суддів, -
28.11.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, які полягали у наданні йому листом від 29.05.2024р. №80124/ПІ-Б-3392/5.1, неповної, неточної і недостовірної інформації щодо обставин комунікації з Європейським судом з прав людини у справі №63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України;
- зобов'язати відповідача надати йому повну, точну та достовірну інформацію щодо обставин комунікації з Європейським судом з прав людини у справі №63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України моральну шкоду, заподіяну йому через незаконні дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, у розмірі 20000 грн.;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати Міністерство юстиції України у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року (ухваленим в порядку письмового провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
29.09.2025р. позивач оскаржив вказане судове рішення в апеляційному порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №420/36806/24 між суддями від 29.09.2025р. для її розгляду було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Коваль М.П. та Скрипченко В.О.
03.10.2025р. на адресу апеляційного суду надійшла заява позивача про відвід колегії суддів - Осіпова Ю.В., Коваля М.П. та Скрипченка В.О.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, ОСОБА_1 , посилаючись на той факт, що судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. та Коваля М.П. вже ухвалювала 25.11.2024р. постанову у справі №420/19712/24, якою його апеляційну скаргу на ухвалу суду 1-ї інстанції від 17.10.2024р. про закриття провадження - залишила без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. У той же час, оскільки позивачем на етапі судового розгляду справи №420/19712/24 пропонувалися позовні вимоги, які надалі фактично стали предметом цієї справи №420/36806/24, то, за умов подальшого скасування Касаційним адміністративним судом у справі №420/19712/24 постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. та Коваля М.П. від 25.11.2024р. у справі №420/19712/24, до справи №420/36806/24 стосовно відповідної колегії суддів необхідно буде застосовувати за аналогією права вимоги ч.2 ст.37 КАС України щодо недопустимості їх повторної участі у справі.
По-друге, як зазначає позивач у своїй заяві, раніше колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. та Косцової І.П. прийняла ще одну постанову від 20.07.2020р. у іншій справі №420/1736/20 та також залишила без задоволення його апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 12.05.2020р., яким було повністю відмовлено у задоволенні його позову до Представництва Президента України в АР Крим про визнання протиправними дій та бездіяльності службових осіб відповідача, пов'язаних з невірним і неточним заповненням моєї трудової книжки під час звільнення з посади Постійного Представника Президента України в АР Крим та зобов'язання внести у трудову книжку відповідні зміни стосовно цього звільнення.
Водночас, в подальшому, постановою КАС ВС від 19.10.2021р. у справі №420/1736/20 (провадження К/9901/23939/20) наведені вище рішення судів обох інстанцій були скасовані та ухвалена нова постанова, якою його позов було задоволено частково, і відповідно, дії Представництва Президента України в АР Крим із заповнення трудової книжки позивача під час звільнення з посади Постійного Представника Президента України в АР Крим були визнані протиправними.
По-трете, позивач в обґрунтування своєї заяви, окрім іншого, також наголосив й на тому, що суддя-доповідач Осіпов Ю.В., як він дізнався з відкритих джерел, в період з 1994р. до 2008р. здійснював судочинство у різних судах загальної юрисдикції АР Крим (де він працював постійним представником Президента України в АРК), що на його думку, теж може якось вплинути на його неупередженість або об'єктивність.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді безпосередньо визначені ст.36 КАС України, у відповідності до якої, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 КАС України.
Частиною 4 ст.36 КАС прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За приписами ч.2 ст.37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у ст.ст.36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно з ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.3 ст.40 КАС України).
Зі змісту вказаних положень вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, повинна навести конкретні обставини, які можуть викликати «обгрунтований сумнів» у неупередженості. При цьому, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Між тим, не є підставами для відводу колегії суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами, а також обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень в інших справах, у тому числі подібних, або висловлення правової позиції під час розгляду даної чи іншої справи.
На переконання суду апеляційної інстанції, усі перелічені заявником доводи, в даному випадку, переважно ґрунтуються на його припущеннях та незгоді з попередніми процесуальними судовими рішеннями, що згідно з ч.4 ст.36 КАС України, дійсно не може бути визнано обґрунтованою, достатньою і беззаперечною підставою для відводу.
У той же час, варто звернути увагу, що 06.10.2025р. колегією суддів у складі: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П. та Скрипченка В.О. було подано заяву про самовідвід у справі №420/36806/24.
Так, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Таким чином, така підстава для відводу судді як наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності при розгляді конкретної справи, покликана забезпечити гарантування права особи на незалежний та безсторонній суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції.
Як зазначено у пп. «а» п.3 Рекомендації CM/Rec (2004) 20 щодо судового розгляду адміністративних актів (Прийнято Комітетом Міністрів 15.12.2004р. на 909-му засіданні заступників Міністрів) та п.53 Пояснювальної записки до них, судовий розгляд має здійснюватися судом, створеним законом, чия незалежність та неупередженість гарантуються відповідно до умов Рекомендації № R (94) 12; з огляду на специфічні ризики адміністративного судді, коли він або вона повинні вирішити суперечку за участю органів державної влади, цей принцип підкреслює необхідність як суб'єктивної неупередженості (враховує особисту залученість або зацікавленість судді в даній справі), так і об'єктивної неупередженості (що має на увазі достатні гарантії самого судді, що дозволяють виключити існування будь-яких сумнівів на цей рахунок).
До того ж, реалізація принципу верховенства права, визначеного у ст.6 КАС України, є неможливою без забезпечення доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
При цьому, безсторонність суду, як відсутність упередженості, необхідно оцінювати у кожному конкретному випадку відповідно до суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Так, суб'єктивний критерій визначається на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, а за об'єктивним критерієм підлягають дослідженню питання, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
У п.п.105, 106 рішення у справі «Oleksandr Volkov v. Ukraine» (заява № 21722/11) зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію. У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.
Як чітко визначають «Бангалорські принципи поведінки суддів» від 19.05.200р., схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27.07.2006р. №2006/23, суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути обгрунтовані сумніви в неупередженості судді (п.2.5).
Таким чином, самовідвід судді є необхідним не лише у разі наявності фактичних доказів упередженості, але й у ситуаціях, коли сумніви щодо неупередженості є достатнього обґрунтованими, щоб об'єктивно виникнути у стороннього спостерігача.
Так, як встановлено з матеріалів справи, 21.06.2024р. позивач (заявник) ОСОБА_1 дійсно вже звертався до адміністративного суду із подібним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягали у опрацюванні та надсиланні до Європейського суду з прав людини листа від 26.10.2020р. №8700/5.3/30-20 щодо справи №63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України» й додатків до нього;
- зобов'язати Міністерство юстиції України повідомити про визнання протиправними його дій Європейський суд з прав людини;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у ненаданні ніяких матеріалів та документів до Європейського суду з прав людини щодо справи №63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України» від 18.12.2020р.;
- зобов'язати відповідача припинити таку бездіяльність та надати до Європейського суду з прав людини усі документи та матеріали, необхідні для об'єктивного вирішення справи №63403/13 за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України» відповідно до конвенційних стандартів прав людини та правомірних інтересів держави Україна;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду у розмірі 25000 грн.
Однак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024р. провадження у тій справі №420/19712/24 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України (оскільки дану праву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
За наслідками апеляційного перегляду вказаної вище ухвали окружного суду, П'ятий апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: Скрипченка В.О., Осіпова Ю.В., та Коваля М.П., постановою від 25.11.2024р. залишив апеляційну скаргу позивача - без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція суду була мотивована тим, що у даному спорі відсутній такий обов'язковий елемент, як зв'язок між здійсненням органом влади - відповідачем покладених на нього владно-управлінських функцій та порушенням прав, свобод чи інтересів позивача внаслідок того, що Міністерство юстиції України не приймало жодних владно-управлінських рішень щодо позивача, не порушувало прав, свобод чи інтересів позивача внаслідок реалізації своїх функцій. Адже взаємодія Уряду України та Європейського суду з прав людини за своєю правовою природою не являється здійсненням владно-управлінських функцій по відношенню до позивача та об'єктивно не змінює, не припиняє та не порушує прав та законних інтересів позивача.
Далі, як свідчать матеріали справи, вищезазначена постанова суду апеляційної інстанції від 25.11.2024р. у справі №420/19712/24 була оскаржена позивачем до Верховного Суду (касаційний перегляд якої станом на даний час ще не завершено).
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, позивач, у свою чергу, переконаний, що у вищевказаній справі №420/19712/24 колегія суддів у складі Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., та Коваля М.П. вже висловила свою власну позицію стосовно діянь Міністерства юстиції України та НАБУ, яка, на його переконання, буде очевидно використана цією колегією суддів і у даній справі №420/36806/24 і в подальшому.
Таким чином, враховуючи зміст поданої ОСОБА_1 заяви, а також подібний предмет спору у справах №420/19712/24 та №420/36806/24, з огляду на практику Європейського суду з прав людини (справи «Делкрут проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії», «Де Куббер проти Бельгії») та «Бангалорські принципи поведінки суддів» від 19.05.2006р. (схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006р. №2006/23), діючи з метою уникнення в подальшому будь-яких можливих сумнівів з приводу неупередженості чи об'єктивності під час розгляду даної адміністративної справи №420/36806/24, судова колегія вважає, що по даній справі дійсно наявні об'єктивні підстави для самовідводу.
Відповідно до положень ст.41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.31 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.36,37,39,40,41,321,325 КАС України, апеляційний суд,-
Визнати заявлений ОСОБА_1 у справі №420/36806/24 відвід колегії суддів: Осіпова Ю.В., Коваля М.П. та Скрипченка В.О. - необґрунтованим.
Заяву колегії суддів у складі: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П. та Скрипченка В.О. - про самовідвід у справі №420/36806/24 - задовольнити.
Справу №420/36806/24 передати на новий розподіл в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко