П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34579/24
Головуючий в 1 інстанції Харченко Ю.В.
Дата і місце ухвалення 10.04.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 р. у справі №420/34579/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії за віком від 20.05.2024 №156050023157;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії з 13 березня 2024 року із зарахуванням при розрахунку стажу всіх періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про призначення пенсії за віком стала відсутність у заявника необхідного страхового стажу, у зв'язку з не зарахуванням до останнього періодів роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.08.1990 року, оскільки зміни в даті народження (титульна сторінка книжки) завірені печаткою Публічного акціонерного товариства «Крымский содовый завод» на підставі паспорта російської федерації, тобто документа з тимчасово окупованій території. Також, зазначив про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи згідно трудової книжки з 01.03.2014 по 30.11.2022 р.р., у зв'язку з відсутністю в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідної інформації.
Вважає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати при розрахунку стажу позивача всі періоди роботи, згідно із записами трудової книжки серії, оскільки з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 08.02.2024р. по справі №500/1216/23 дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Також апелянт вважає, що зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком з 13.03.2024 року, суд першої інстанції вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, та втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу.
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.05.2024р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
До заяви позивач, серед іншого, додала копію трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1990 року.
Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Полтавській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 20.05.2024 №156050023157 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності у заявника необхідного страхового стажу.
Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, у відповідності до ст. 26 Закону №1058-IV, становить 29 років.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 02 місяць 23днів.
До розрахунку страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.08.1990 року, оскільки зміни в даті народження (титульна сторінка книжки) завірені печаткою Публічного акціонерного товариства «Крымский содовый завод» на підставі паспорта російської федерації, тобто документа з тимчасово окупованій території.
Крім того, згідно трудової книжки період роботи з 04.02.2003 по 28.02.2014 р.р. можливо зарахувати по даних, які знаходяться в реєстрі застрахованих осіб та підтверджують індивідуальні відомості про застраховану особу. Неможливо зарахувати період згідно трудової книжки з 01.03.2014 по 30.11.2022 р.р., оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка OK-5).
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернулась до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на пенсію за віком, у зв'язку з чим зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплату останню з 13 березня 2024 року із зарахуванням при розрахунку стажу всіх періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо права позивача на пенсію за віком із зарахуванням при розрахунку стажу всіх періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Водночас, вважає помилковим обраний судом спосіб відновлення прав позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсію позивачу з 13 березня 2024 року із зарахуванням при розрахунку стажу всіх періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. (далі - Закон №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Сторонами у справі не заперечується, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 в тому числі надала до органу ПФУ трудову книжку, яка підтверджує трудову діяльність позивача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Щодо посилань відповідача на відсутність відомостей про сплату страхових внесків до відповідних фондів, колегія суддів зазначає наступне.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.10.2023 р. у справі за № 340/1454/21 відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Крім цього, судова колегія зазначає, що за правовими висновками Верховного Суду, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо права позивача на зарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1990 року.
Щодо органу Пенсійного фонду України, який має відновити порушені права позивача, судова колегія зазначає.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року№ 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1, визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тож, сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території; після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, належним відповідачем у спірних вимогах, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що потребує уточнення, шляхом зміни рішення суду першої інстанції в резолютивній частині, без зміни висновків суду по суті спору.
Доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в резолютивній частині щодо органу, якого слід зобов'язати призначити пенсію.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 р. у справі №420/34579/24 - змінити в абзаці 3 резолютивної частини рішення, шляхом викладення його у наступній редакції:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 13 березня 2024 року із зарахуванням при розрахунку стажу всіх періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1990 року.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко.