07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 215/4306/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 в адміністративній справі №215/4306/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в якому просить: встановлення відсутності компетенції (повноважень) Дніпропетровського окружного адміністративного суду при отриманні заяви від 04.04.2025 вх.27188 створювати штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при не підкоренні суддею Кучутурною Н.В. Дніпропетровського окружного адміністративного суду вимогам ст.248 КАСУ та визнати такі дії перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського самоврядування.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.05.2025 адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами предметної юрисдикції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року адміністративну справу №215/4306/25 передано Голові Дніпропетровського окружного адміністративного суду для визначення в подальшому підсудності справи.
Розпорядженням Голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №71 від 30.06.2025 матеріали адміністративної справи №215/4306/25 передано до Третього апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2025 року справу №215/4306/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 в адміністративній справі №215/4306/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №215/4306/25 (провадження №ЗП/280/1126/25) за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що розгляд цього спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням його предмету і суб'єктивного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Не погодившись з ухвалою суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та позов направити до суду за територіальною підсудністю.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, вирішуючи питання чи належить розглядати даний адміністративний спір за правилами адміністративного судочинства, судом враховується наступне.
За приписами ч.1, ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, та інші окремо визначені спори.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, оскільки участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 800/566/17.
Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачка у цій справі не є суб'єктом владних повноважень, а, отже, вона не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.
Таким чином, спір між позивачкою та відповідачем у цій справі, в частині вимог про встановлення наявності компетенції, не є компетенційним, можливість його вирішення адміністративним судом КАС України не передбачена.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, в цій частині заявлених вимог, оскільки розгляд спору, з урахуванням предмету і суб'єктного складу, перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржуваною ухвалою не було вирішено питання про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі щодо інших вимог, які заявлені позивачкою в позові.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 в адміністративній справі №215/4306/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 07.10.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун