Провадження № 33/803/2474/25 Справа № 199/3159/25 Суддя у 1-й інстанції - ЛИСЕНКО В. О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
06 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу захисника Хоміча Руслана Григоровича на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк десять діб.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи особою, якій накладалося адміністративне стягнення за ст. 173-2 КУпАП, 22.02.2025 о 20:50 годині за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в п'яному вигляді, вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати її та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування пропущеного строку вказує, що захисника та ОСОБА_1 вперше було повідомлено про винесення постанови під час його затримання 29 серпня 2025 року, тому вважає, що строк на її оскарження пропущений з поважних причин.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник посилається на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції. ОСОБА_1 вину у вчиненні даного правопорушення не визнав та не відмовлявся від пояснень, був затриманий за протоколом серії АЗ №069450 о 21.48 годині 22 лютого 2025 року, тобто через годину після припинення цієї події та без обов'язкового залучення захисника затриманому, чим було грубо порушено його право на захист, зокрема під час складання протоколу за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до рапорту старшого чергового інспектора і заяви потерпілої конфлікт відбувся між її сином та онуком. В протоколі не встановлено між ким відбувся конфлікт і на чию адресу підзахисний висловлював образи і погрози, що також не підтверджується матеріалами справи поза розумним сумнівом, зокрема спрямованість саме на потерпілу дій ОСОБА_1 , перебування останнього в алкогольному сп'янінні та кваліфікуюча ознака - факт їх спільного проживання, побуту, наявності взаємних прав і обов'язків.
Відсутність інших належних доказів у справі, зокрема пояснень учасників і свідків конфлікту, свідчить про відсутність суб'єкту і складу правопорушення.
Крім того в протоколі та в інших матеріалах справи відсутній номер телефону ОСОБА_1 , натомість судові виклики здійснювалися на чужий номер, тобто без належного повідомлення підзахисного. Суд помилково вважав неповажними причинами неявки його та розглянув справу за його відсутності, позбавивши доступу до правосуддя.
Позиції учасників апеляційного процесу.
Учасники провадження в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
Захисник в апеляційній скарзі просив провести апеляційний розгляд за його участі в режимі відеоконференції, проте відповідно до отриманої від захисника інформації в останнього закінчилися повноваження на здійснення захисту прав ОСОБА_1 , оскільки доручення діяло лише на час затримання ОСОБА_1 та до його звільнення, що відповідає дню, коли захисник звернувся з апеляційною скаргою.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційний суд, перевіривши доводи клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження, з огляду на те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 не приймав участь в судовому засіданні та відсутні відомості в матеріалах справи про отримання ним копії постанови суду, доходить висновку про їх обґрунтованість, вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим підлягає поновленню з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Так, приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 751081 від 22.02.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис у протоколі; письмовою заявою потерпілої ОСОБА_2 , в якій остання просить притягнути до відповідальності її онука ОСОБА_1 , який вчинив домашнє насильство відносно неї, а саме: висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував її сину ОСОБА_3 , кидав ножем у нього, в результаті конфлікту завдана шкода її психічному здоров'ю; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства кривдником ОСОБА_1 , згідно якої останній має наркотичну залежність; відомостями зі служби 102 про те, що від ОСОБА_2 надійшло повідомлення, що 22.02.2025 о 20:50 годині онук ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 кидається з ножем на бабу та діда, ображає нецензурною лайкою, прибувши за адресою виклику, заявниця ОСОБА_2 повідомила, що її онук, з яким проживає разом за адресою: АДРЕСА_2 висловлювався в бік заявниці нецензурною лайкою, що спричинило домашнє насильство психологічного характеру. ОСОБА_1 затримано згідно ст. 260-263 КУпАП, протокол серії АЗ № 069450, доставлено до ВП № 1 ДРУП № 2 в Дніпропетровській області для припинення правопорушення та складання адміністративних матеріалів, у приміщенні ВП складено протокол за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП серії ВАВ № 751081 та винесено ТЗП серії АА № 390532.
Відповідно до наявної в матеріалах провадження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративної правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень за вчинення домашнього насильства по відношенню до бабусі ОСОБА_2 , яке мало місце 11.12.2024.
Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення даного адміністративного правопорушення, зокрема, що не встановлено між ким відбувся конфлікт і на чию адресу останній висловлював образи і погрози, спростовуються зазначеними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Таким чином, суд першої інстанції за встановлених ним обставин справи та наявних доказів правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП як повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Неспроможними є доводи доводи апеляційної скарги, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , позбавивши його доступу до правосуддя, оскільки судом направлялися виклики останньому, а для забезпечення його права на захист та участь в судовому засіданні апеляційним судом був поновлений строк апеляційного оскарження, йому неодноразово направлялися повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду, у тому числі шляхом засобами поштового зв'язку, проте ОСОБА_1 також не з'явився.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які захист тлумачить на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Клопотання захисника Хоміча Руслана Григоровича про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Хоміча Руслана Григоровича залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун