Провадження № 11-сс/803/1828/25 Справа № 173/2072/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
за участю:
представника адвоката ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність посадових осіб ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 24.07.2025.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що у даному конкретному випадку, заява про вчинення ОСОБА_8 шахрайства, а також зібрані матеріали не містять об'єктивних відомостей, які б свідчили про та указували на існування обставин, які дають підстави для кваліфікації дій за відповідними статтями Кримінального кодексу України, а між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по суті існують цивільно-правові відносин з приводу розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку, судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_8 грошові кошти не отримувала.
Тобто, така заява адвоката ОСОБА_6 який діє в інтересах ОСОБА_7 не відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), згідно з якої передбачено обов'язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про його вчинення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою про злочин.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що 21.05.2024 рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 до скаржника ОСОБА_7 та до її сина ОСОБА_9 , визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 22.02.2022, укладеного між скаржником та ОСОБА_8 , за яким остання набула у власність житловий будинок. Вказує, що в ході розгляду даної справи ОСОБА_8 не приймала участі, а її представник постійно заперечував проти особистої явки клієнтки через похилий вік та через незадовільний стан здоров'я, стверджуючи, що договір довічного утримання було укладено також під впливом помилки, що ОСОБА_8 не розуміла істотних умов договору, не розуміла дійсних наслідків договору, що матеріальна допомога їй не надавалася. Таким чином, вважає, що ОСОБА_8 за участі невстановленого кола осіб, систематично укладає з різними особами договори про відчуження права власності на її нерухоме майно, потім отримує грошові кошти від іншої сторони договору, та користуючись своїм віком, станом здоров'я, оскаржує укладені правочини, вказуючи, що його було укладено під впливом помилки. Дані обставини, на думку представника, свідчать про наявність складу злочину за ч.ч. 3, 5 ст. 190 КК як шахрайство. Проте за його заявою про злочин не були внесені відповідні відомості до ЄРДР. Зазначає, що КПК не передбачає можливості ані в органу досудового розслідування, ані у слідчого судді проведення перевірки відомостей з метою визначення наявності або відсутності складу злочину до моменту проведення досудового розслідування, яке можливе лише після внесення відомостей до ЄРДР. Отже слідчим суддею в ході розгляду скарги було грубо порушено норми КПК.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Інші учасники апеляційного провадження, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, до суду не з'явились, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, що не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК за їх відсутності.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши ухвалу слідчого судді та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що слідчий суддя належним чином дотримався вимог процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, з огляду на таке.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги, слідчий суддя обґрунтовано послався на те, що в даному конкретному випадку, заява про вчинення ОСОБА_8 шахрайства, а також зібрані матеріали не містять об'єктивних відомостей, які б свідчили про та указували на існування обставин, які дають підстави для кваліфікації дій за відповідними статтями Кримінального кодексу України, а між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по суті існують цивільно-правові відносин з приводу розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку, судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_8 грошові кошти не отримувала.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді в повній мірі.
Кримінальна відповідальність за ст. 190 КК передбачена за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
Об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства.
Способами вчинення шахрайства є: 1)обман; 2) зловживання довірою.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майно чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману останнього.
Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт (авансу), укладення договору позики, прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі. Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише у тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати.
На думку представника скаржника, ОСОБА_8 за участі невстановленого кола осіб, систематично укладає з різними особами договори про відчуження права власності на її нерухоме майно, потім отримує грошові кошти від іншої сторони договору, та користуючись своїм віком, станом здоров'я, оскаржує укладені правочини, вказуючи, що його було укладено під впливом помилки. Вказані обставини, на його думку, свідчать про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, ч. 5 ст. 190 КК.
Проте з такими твердженнями адвоката апеляційний суд не може погодитися та вважає обґрунтованими висновки слідчого судді, що із наведених скаржником у заяві про вчинення кримінального правопорушення відомостей слідує, що між нею та ОСОБА_8 наявний цивільно-правовий спір щодо купівлі-продажу належного останній житлового будинку.
При цьому слідчим суддею враховано, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 173/2630/23 та постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.10.2024 в даній справі встановлено, що кошти за договором не передавались. Таким чином, факт не отримання грошових коштів ОСОБА_8 є преюдиційним, та таким, що є встановленим і не потребує доказування.
Отже, між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по суті існують цивільно-правові відносини з приводу розірвання договору купівлі-продажу належного ОСОБА_8 житлового будинку, а вказаним рішенням суду першої інстанції, яке залишено апеляційним судом без змін, встановлено, що ОСОБА_8 грошові кошти не отримувала.
Таким чином, викладені представником скаржника в своїй заяві обставини не містять конкретних та достатніх даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_8 чи інших невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК, а тому висновки слідчого судді є належними, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що обов'язок внести відомості до ЄРДР в уповноважених осіб органу досудового розслідування виникає з моменту отримання відомостей щодо вчинення саме кримінального правопорушення та такий обов'язок діє протягом 24 годин з моменту отримання таких відомостей.
При цьому кримінальне процесуальне законодавство не вказує на необхідність органу досудового розслідування реєстрації у ЄРДР будь-яких заяв, які надходять від фізичних та юридичних осіб та містить імперативну вимогу, що такі заяви повинні свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу злочину, кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
В пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Отже, при відсутності правових підстав суд не позбавлений можливості відмовити у задоволенні скарги щодо зобов'язання внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Враховуючи, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки слідчим змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації, а саме відповідності ст. 11 КК, з огляду на наведені вище фактичні обставини, висновки слідчого судді про відсутність підстав для задоволення скарги на бездіяльність уповноважених осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є законними та обґрунтованими.
Таким чином, всупереч доводам представника ОСОБА_6 , висновки слідчого судді про відмову у задоволенні його скарги ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, а тому доводи апеляційної скарги є неспроможними.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення судового рішення, яке є достатньо мотивованим і відповідає положенням ст. 26, 214, 370 КПК, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді має бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 303, 309, 405, 407, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність посадових осіб ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4