Провадження № 11-кп/803/3124/25 Справа № 184/375/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
законного представника ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,-
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, знищення речових доказів, впливу на свідків та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
На вказане рішення захисником подані апеляційні скарги, в яких він просить ухвалу суду скасувати та застосувати до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Зазначає, що суддя підійшов формально до розгляду клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відносно них. Ризики визначені ст.177 КПК України є недоведеними. Докази про причетність ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до кримінальних правопорушень відсутні. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що потерпілим відшкодована шкода обвинуваченими в повному обсязі. Крім того, обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не судимі, мають міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, при продовженні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу винних, їх стан здоров'я, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи апелянта про зворотнє є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Фактично подані апеляційні скарги викликані самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
При цьому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти основ національної безпеки України та проти власності.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинувачених чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ними цих дій в подальшому. Фактично, їх належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не їх високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що захисник як на підставу звільнення з під варти посилається на те, що обвинувачені мають міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання.
Вказані обставини існували і на момент вчинення інкримінованих злочинів, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченими моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити їм у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснити вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинувачених будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинувачених під вартою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо недоведеності вини та непричетності обвинувачених до кримінальних правопорушень не є предметом даного апеляційного розгляду, оскільки це є завданням наступних етапів кримінального провадження та вирішується судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для її зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді